ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року
м. Київ
справа №280/1011/23
адміністративне провадження № К/990/36607/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 (головуючий суддя - В.А. Шальєва, судді - С.М. Іванов, В.Є. Чередниченко)
у справі № 280/1011/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України,
Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незабезпечення відповідача-2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу, починаючи з 19.07.2022;
- зобов`язати відповідача-1 забезпечити відповідача-2 бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 19.07.2022;
- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо невиплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 19.07.2022;
- зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 19.07.2022.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що указом Президента України від 23.08.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, а наказом голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2012 позивача зараховано до складу цього суду. 25.02.2022 позивача призвано на військову службу. Відповідно до наказу голови від 19.07.2022 позивачу зупинено з 19.07.2022 виплату середнього заробітку на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX. З огляду на те, що з 19.07.2022 суддівська винагорода, яка гарантована статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, позивач звернувся за захистом своїх прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1, починаючи з 19.07.2022. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 19.07.2022. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 19.07.2022. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 19.07.2022 із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
4. При постановленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 119 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки за приписами статті 130 Конституції України суддівська винагорода регулюється саме Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. А тому виснував про протиправність дій відповідача-2 щодо ненарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди з 19.07.2022у відповідності до приписі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Враховуючи те, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю відповідача-1, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду), суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення відповідача-2 бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу з 19.07.2022.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем-2, як розпорядником бюджетних коштів, виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 19.07.2022 припинено на підставі наказу № 13-ос від 19.07.2022, а законність цього наказу позивачем не ставиться під сумнів, цей наказ позивачем не оскаржується, тому відсутні ознаки протиправності в діях відповідача-2 щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 19.07.2022. Крім того, апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції про протиправність дій відповідача-1 щодо незабезпечення відповідача-2 бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу з 19.07.2022, оскільки в межах цієї справи не досліджувалися докази, які б давали підстави вважати, що відповідач-1 допустив протиправну бездіяльність щодо не забезпечення відповідача-2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
8. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, заявник зазначає, що на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України замість статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у подібних правовідносинах. Більше того, як вказує скаржник, відсутній висновок Верховного Суду щодо необхідності оскарження наказу, яким мобілізованому судді припинено виплату середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період.
9. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не було дотримано вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки наказ № 13-ос від 19.07.2022, яким зупинено ОСОБА_1 виплату середнього заробітку є доказом, який не стосується предмета доказування, оскільки не регулює питання виплати суддівської винагороди. НА думку скаржника, оскільки вказаний наказ не стосується виплати суддівської винагороди, він позивачем до суду і не оскаржувався.
10. Також, заявником касаційної скарги вказується, що ОСОБА_1 з незалежних від нього причин через збройну агресію рф позбавлений можливості здійснювати правосуддя, оскільки своїм обов`язком вважає захист України від нападу агресора, що є конституційним обов`язком кожного громадянина України. ОСОБА_1 при мобілізації не втратив свій статус судді, отже не втратив гарантії незалежності, які забезпечуються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (зокрема і щодо суддівської винагороди), а тому вважає, що отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема, суддівської винагороди, нерозривно пов`язує його з статусом судді.
11. На думку позивача, суд апеляційної інстанції фактично зробив висновок про пріоритетність застосування положення частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України замість статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою врегульовано питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди.
Позиція інших учасників справи
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
13. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти задоволення касаційної скарги позивача, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Рух касаційних скарг
14. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
15. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16. Указом Президента України "Про призначення суддів" № 484/2012 від 23.08.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком на п`ять років.
17. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 2 з 25.02.2022 ОСОБА_1 зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (а.с.12).
18. На підставі зазначеного наказу, законів України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" головою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя виданий наказ від 07.03.2022 № 22-В "Про проходження військової служби суддею ОСОБА_1", за пунктом 2 якого за позивачем зберігалася виплата середнього заробітку по проходженню служби до дня фактичного звільнення з Збройних Сил України.
19. У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2353-ІХ, відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, частини четвертої статі 148 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно наказу № 22-В від 07.03.2022 про проходження військової служби, витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 2 головою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя був виданий наказ від 19.07.2022 № 13-ос, за яким зупинено з 19.07.2022 судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 виплату середнього заробітку, який зберігався відповідно до пункту 2 наказу № 22-В від 07.03.2022 про проходження військової служби, до дня фактичного звільнення з Збройних Сил України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
20. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд виходить із такого.
23. Зі змісту ухвали від 16.11.2023 слідує, що касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України замість статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у подібних правовідносинах.
24. Колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок щодо застосування положень частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у подібних правовідносинах, який викладено у постанові від 23.11.2023 у справі № 340/5033/22. Висновки, викладені у вказаній постанові є релевантними до спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.