ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 560/12539/22
адміністративне провадження № К/990/22866/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №560/12539/22
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Андрейко Олександр Олександрович,
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Драновського Я.В.,
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та нездійснення виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановленої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 31.03.2022 по 16.06.2022;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 з урахуванням виплачених сум.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що у період з 31.03.2022 по 22.08.2022, брав участь у здійсненні заходів із захисту та забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій, зокрема, у населеному пункті Соледар, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 № 303.
2.1. Однак, на думку позивача, відповідач протиправно не здійснив виплату йому додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу участі у таких заходах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168) за період з 31.03.2022 по 16.06.2022.
2.2. Наполягає, що право позивача на отримання означеної додаткової винагороди у збільшеному розмірі у зв`язку з участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 № 303 та наказом цієї військової частини від 18.02.2022 №35 про відрядження старшого солдата ОСОБА_1, старшого сапера інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти відряджено до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у населений пункт Соледар, з 21.02.2022.
2.3. Позивач уважає, що окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на який відповідач послався у відповіді на адвокатський запит щодо нарахованих позивачу сум додаткової винагороди, не підлягає застосуванню до спірного періоду (з 31.03.2022 по 16.06.2022), оскільки не має зворотної дії в часі, не зареєстроване в Міністерстві юстиції України та не оприлюднене, а тому не має статусу нормативно-правового акту.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Позивач проходить військову службу у Збройних силах України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2018 № 261 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.11.2018.
4. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2022 № 35 старший солдат ОСОБА_1, старший сапер інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти вибув у відрядження до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у населений пункт Соледар, з 21.02.2022.
5. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.08.2022 № 226 позивач прибув з відрядження із м. Покровськ Донецької області 24.08.2022 і приступив до виконання службових обов`язків. Підстава: посвідчення про відрядження від 21.02.2022 № 25, продовольчий атестат.
6. Згідно довідки від 29.09.2022 № 303, виданої військовою частиною НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1, останній у період з 31.03.2023 по 22.08.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
7. Після повернення позивача із зони бойових дій представник позивача звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України із адвокатським запитами про здійснення нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168. Від Міністерства оборони України відповідь на адвокатський запит не надходила.
8. Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит, де вказано, що за період з 31.03.2022 по 22.08.2022 позивачу здійснено виплати в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород" від 06.09.2022 № 95 на підставі довідок із зазначеними періодами, виданими: військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6140д (з 17.06.2022 по 30.06.2022), військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6143д (з 01.07.2022 по 11.07.2022), військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6134д (з 12.07.2022 по 30.07.2022) та включений у виплату у наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород" від 05.10.2022 № 104 на підставі довідки із зазначеними періодами, виданої військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 31.08.2022 № 6103д (з 01.08.2022 по 21.08.2022).
9. Решта періодів не підтверджена довідками про безпосередню участь у бойових діях.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2023, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
10.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за спірний період бойовий наказ (розпорядження) щодо позивача не приймався, а перебування позивача у відрядженні у населеному пункті Соледар не свідчить про безпосередню участь позивача у бойових діях, то у задоволенні позову слід відмовити.
10.2. .Судами попередніх інстанцій враховано довідку військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 № 432, за змістом якої будь-яких повідомлень, довідок, рапортів про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії) старшого солдата ОСОБА_1, за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 (включно) не надходило та не було зареєстровано в діловодстві військової частини НОМЕР_1, а також відповідь військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали суду від 07.02.2023 з повідомленням про відсутність інформації, яка підтверджує факт проходження позивачем служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022 у складі військової частини НОМЕР_2 .
10.3. У цьому зв`язку суди обох інстанцій констатували, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану здійснюється військовослужбовцям, на підставі бойових наказів (бойових розпоряджень) виданих командирами військових частин (установ, навчальних закладів), до яких для виконання завдань був відряджений військовослужбовець, а тому саме до повноважень керівництва військової частини віднесено визначення підстав, облік часу та розрахунок додаткової винагороди у збільшеному розмірі (в межах100000 грн).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Андрейко О.О., звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
11.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
11.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у подібних правовідносинах, на підставі якого суди попередніх інстанцій установили, що для виплати додаткової винагороди необхідно надати бойовий наказ (розпорядження).
11.3. Скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що спірні правовідносини мали місце у період з 31.03.2022 по 16.06.2022, натомість вищевказане рішення Міністра оборони України прийнято пізніше (23.06.2022), а тому це рішення не могло регулювати спірні правовідносини у заявлений період.
11.4. У цьому зв`язку скаржник також зауважує, що зазначене рішення Міністра оборони України не має статусу нормативно-правового акту, оскільки воно не зареєстроване в Міністерстві юстиції України та не опубліковане у встановленому порядку. Своєю чергою за змістом частини першої статті 1-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. За приписами частини другої статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
11.5. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів, якими підтверджується участь позивача у бойових діях та заходах (зокрема, накази про відрядження від 18.02.2022 № 35 та про повернення з відрядження від 24.08.2022 № 226, довідка військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 № 303, які прямо вказують на участь позивача у бойових діях та заходах у заявлений період).
11.6. При цьому акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність у спірному періоді бойового наказу (розпорядження) стосовно позивача, спираючись на довідку військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 № 432 та відповідь військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали суду від 07.02.2023 з повідомленням про відсутність інформації, яка підтверджує факт проходження позивачем служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у вказаний період у складі військової частини НОМЕР_2, взагалі не досліджував лист військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023 № 428, який ним був доданий до апеляційної скарги із обґрунтуванням ненадання його до суду першої інстанції. У цьому листі відповідач указав на обставини неможливості надання документів, зокрема посвідчення про відрядження позивача, у зв`язку із знищенням штабу (військової частини НОМЕР_3 ) внаслідок ворожих обстрілів. Отже, скаржник констатує, що суд апеляційної інстанції без жодного обґрунтування не дослідив цього доказу та не з`ясував обставин знищення документів позивача, що має значення для правильного вирішення цього спору, адже військова частина НОМЕР_3 не могла надати документи у зв`язку із їх знищенням.
11.7. На підставі наведеного скаржник уважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають критеріям обґрунтованості, наведеним у частині третій статті 242 КАС України, а за змістом пункту 1 частини другої статті 353 КАС України не дослідження доказів у справі є порушенням норм процесуального права, яке зумовлює необґрунтованість судових рішень та є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
11.8. Поряд із цим, в обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 5 частини третьої статті 353 КАС України скаржник стверджує, що судове рішення суду апеляційної інстанції, отримане ним електронною поштою через систему "Електронний суд", не підписане колегією суддів кваліфікованими електронними підписаними на захищеному носії, як це передбачено частиною другою статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 749 "Про затвердження Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності", що є, на його думку, порушенням частини десятої статті 234 КАС України та підставою для скасування цього судового рішення відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328, пункту 5 частини третьої статті 353 КАС України.
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями між 28.06.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Данилевич Н.А., судді Шевцова Н.В., Мацедонська В.Е.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою №К/990/22866/23.
14. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду-керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.08.2023 № 1347/0/78-23 (у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та наказу голови Верховного Суду від 10.08.2023 № 2512-К "Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду", що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг), визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Білак М.В.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.08.2023 справу № 560/12539/22 прийнято до свого провадження, а ухвалою від 20.03.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
16. Із доводами касаційної скарги не погодилася військова частина № НОМЕР_4 та подала письмовий відзив, за змістом якого просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
18. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою згідно з пунктом 1 Постанови №168 збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходив службу на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти у військовій частині НОМЕР_1, відрядженого до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях у населеному пункті Соледар, за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 такого відрядження.
19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
20. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
21. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
22. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
23. Тарифну сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".