ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/38621/21
адміністративне провадження № К/990/13471/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/38621/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Національної поліції України про визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року (головуючий суддя - Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (суддя-доповідач Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Бєлова Л.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягала у некомпенсації свідку позивачу витрат, пов`язаних з викликом свідка для надання показань у кримінальному провадженні у сумі 7 521 грн 23 коп.;
- стягнути з Головного слідчого управління Національної поліції України на користь позивача 7 521 грн 23 коп.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
3. Так, суди попередніх інстанцій установили, що підставою для звернення до суду стали обставини виклику позивача у якості свідка у кримінальному провадженні №12016100000001206 та витрати, пов`язані з викликом для дачі показань.
4. Констатували, що ОСОБА_1 є свідком у розумінні КПК України, а понесені ним витрати відносяться до процесуальних витрат, які підлягають розподілу судом у відповідному вироку або ухвалі.
5. Зважаючи на те, що розподіл процесуальних витрат, зокрема, витрат свідка у кримінальному провадженні на проїзд, проживання, його добові віднесено до виключної компетенції суду, який розглядає справу в порядку кримінального судочинства, вирішили, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в силу імперативної норми пункту 2 частини другої статті 19 КАС України.
6. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
8. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначив, що звернувся до суду у порядку статті 55 Конституції України, у зв`язку з тим, що було порушено його права та інтереси з боку Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягала у не компенсації свідку витрат, передбачених Законом.
9. Зазначав, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
10. Тобто, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
11. Переконував, що суд першої інстанції та апеляційний суд, проявили упередженість до сторони позивача, уважаючи, що немає ніяких порушень зі сторони суб`єкта владних повноважень, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
12. Від Головного слідчого управління Національної поліції України відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. 17 квітня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2023 року для розгляду справи №640/38621/21 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/38621/21.
16. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року призначено справу №640/38621/21 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
17. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
19. Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для звернення до суду стали обставини виклику позивача у якості свідка у кримінальному провадженні №12016100000001206 та витрати, пов`язані з викликом для дачі показань.
20. Зазначили, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
21. Вирішили, що розподіл процесуальних витрат, зокрема, витрат свідка у кримінальному провадженні на проїзд, проживання, його добові віднесено до виключної компетенції суду, який розглядає справу в порядку кримінального судочинства, а тому цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в силу імперативної норми пункту 2 частини другої статті 19 КАС України.
22. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.
23. У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративну справу визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
24. У свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).