ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 806/1559/17
касаційне провадження № К/9901/47031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Токарева М.С., судді - Нагірняк М.Ф., Шуляк Л.А.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром" до Державної фіскальної служби України, Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, третя особа: Житомирська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Землепром" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач 1, Білоцерківська ОДПІ, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), третя особа: Житомирська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Житомирській області (далі - третя особа, Житомирська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії Білоцерківської ОДПІ та ДФС України щодо відмови у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість: від 28.04.2017 за березень 2017 року, від 10.05.2017 за квітень 2017 року; зобов`язати Білоцерківську ОДПІ та ДФС України визнати поданими та прийнятими податкові декларації Товариства з податку на додану вартість від 28.04.2017 за березень 2017 року, від 10.05.2017 за квітень 2017 року.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що Білоцерківською ОДПІ безпідставно не прийнято подані ним декларації з податку на додану вартість від 28.04.2017 за березень 2017 року, від 10.05.2017 за квітень 2017 року та надіслані квитанції №1 з відміткою "Документ не прийнято", "Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів". Позивач вважає, що такі дії контролюючого органу суперечать вимогам чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та зобов`язати визнати поданими та прийнятими вказані податкові декларації.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 28.09.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Білоцерківської ОДПІ та ДФС України щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість від 28.04.2017 за березень 2017 року, від 10.05.2017 за квітень 2017 року; зобов`язав Білоцерківську ОДПІ та ДФС України визнати поданими та прийнятими податкові декларації Товариства з податку на додану вартість від 28.04.2017 за березень 2017 року, від 10.05.2017 за квітень 2017 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, а тому були відсутні і підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість від 28.04.2017 за березень 2017 року, від 10.05.2017 за квітень 2017 року.
Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Білоцерківська ОДПІ подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судові рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги відповідач 1 цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник фактично викладає обставини, якими відповідач керувався під час відмови у прийнятті для реєстрації зазначених вище податкових накладних та якими відповідачі керувалися під час відмови у прийняті декларацій з податку на додану вартість. Скаржник доводить неврахування судами, що у зв`язку з порушенням платником умов договору (а саме незнаходження за місцем реєстрації станом на грудень 2016 року), а також у зв`язку із зміною ним місцезнаходження з березня 2017 року, виконання зобов`язань сторін, визначених договором про визнання електронних документів, припинились і подання платником податків податкової звітності засобами телекомунікаційного зв`язку до Білоцерківської ОДПІ стало не можливим. Розірвання договору мало наслідком неприйняття та невизнання Білоцерківською ОДПІ будь-якої звітності платника (в тому числі з податку на додану вартість) як податкової.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 10.04.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.03.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи на 20.03.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство, як платник податків перебувало на обліку в Білоцерківській ОДПІ.
16.04.2017 у зв`язку із зміною юридичної адреси Товариство було переведено за основним місцем обліку до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції.
19.04.2017 між Товариством та Житомирською ОДПІ було укладено договір №1 про визнання електронних документів.
З огляду на обов`язок Товариства звітування по загальнодержавних податках до кінця звітного бюджетного року перед податковим органом, на обліку у якому перебував до зміни місця реєстрації, платником 28.04.2017 та 10.05.2017 було подано до Білоцерківської ОДПІ електронні податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2017 року, однак позивачем були отримані квитанції №1 з відміткою "Документ не прийнято", "Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".
Житомирською ОДПІ листом від 11.05.2017 №6661/10/06-25-08-02 повідомлено позивача, що укладений з Товариством 19.04.2017 договір про визнання електронних документів є діючим.
Білоцерківською ОДПІ листом №3547/10/10-02-08-02 від 16.05.2017 повідомлено платника, що станом на 16.05.2017, Товариство не є суб`єктом електронного документообігу.
У судовому засіданні представник Житомирської ОДПІ підтвердила факт того, що договір від 19.04.2017, укладений з Товариством про визнання електронних документів є діючим і на даний час.
Також, судовими інстанціями установлено, що платником 21.04.2017 було подано електронні документи, які о 12:05:58 було прийнято, а о 12:05:59 відхилено.
Фактичною підставою для відхилення поданих платником декларацій з податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу про припинення дії договору про визнання електронних документів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Пунктом 49.4 статті 49 ПК України визначено, що контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.