ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 500/815/19
касаційне провадження № К/990/9972/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (далі - Товариство) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 (головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Управління), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління у м. Києві), Офісу великих платників ДПС (Львівське відділення) (далі - Офіс), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2018 № 0004584001.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновку контролюючого органу, зробленого за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з акцизного податку за період з 30.12.2016 по 30.11.2018, щодо порушення встановлених термінів сплати узгодженого (визначеного) грошового зобов`язання з акцизного податку, оскільки Управлінням залишено поза увагою списання безнадійного податкового боргу згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16, що безпосередньо впливає на визначення дати погашення акцизного податку за період, який був охоплений перевіркою. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідач зараховує сплачені Товариством кошти на погашення пені та штрафних санкцій, а не самостійно узгодженого Товариством податкового зобов`язання, що, в свою чергу, зумовлює неправильне визначення дати погашення (сплати) зобов`язання з акцизного податку, а також кількість днів затримки сплати цих зобов`язань, зазначених в акті перевірки. Крім того, Товариство просило врахувати, що із поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою та нівелює правові наслідки, допущені при її поданні.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 15.11.2021 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.12.2018 № 0004584001.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган протиправно здійснив зарахування платежів з акцизного податку в рахунок погашення податкового боргу, що утворився станом на 31.12.2014 у розмірі 3840500,27 грн., який було визнано безнадійним в судовому порядку (справа № 826/1484/16), а також встановлено протиправність бездіяльності контролюючого органу щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16, що, в свою чергу, вплинуло на правильність визначення дати погашення (сплати) грошового зобов`язання з акцизного податку за період, що був охоплений перевіркою, а також на кількість днів затримки сплати цих зобов`язань. Також, суд першої інстанції вказав, що в акті перевірки не відображено даних про платіжні документи, які були використані під час проведення перевірки, які б підтверджували несвоєчасну сплату самостійно узгоджених Товариством податкових зобов`язань та кількість днів порушення граничного терміну сплати.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.03.2022 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого контролюючим органом були направлені кошти, сплачені Товариством у рахунок поточних податкових зобов`язань, Управлінням було правомірно нараховано штраф згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання позивача на судові рішення у справі № 826/1484/16 є безпідставними, оскільки предметом дослідження у цій справі був податковий борг за попередні періоди, який виник ще станом на 31.12.2014.
Товариство подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанцій.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що: суд апеляційної інстанції на надав належної правової оцінки судовим рішенням, що набрали законної сили, в адміністративних справах між тими ж сторонами, а саме № 826/1484/16, № 819/1785/17, № 1940/1352/18, № 500/2362/18, та не взяв до уваги обставини, встановлені у цих судових рішеннях; наявні в матеріалах справи витяги з інтегрованих карток Товариства відображають неправильні вихідні дані, оскільки вони сформовані без врахування судових рішень у справі № 826/1484/16 щодо списання безнадійного податкового боргу у розмірі 3840500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014; суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявним в матеріалах справи уточнюючим деклараціям Товариства з акцизного податку за період з березня по грудень 2016 року, відповідно до яких сума задекларованого, а відтак і узгодженого, акцизного податку за вказаний період становить 15832019,00 грн., що на 6224604,00 грн. менше від суми згідно раніше поданих декларацій.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 20.03.2024.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
У справі, що розглядається, суди установили, що Управління провело камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з акцизного податку, результати якої оформлені актом № 2567/19-00-40-00/31274359, за висновками якого Товариством були порушені вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, що мало вираз у порушенні встановлених термінів сплати узгодженого (визначеного) грошового зобов`язання з акцизного податку за період з 30.12.2016 по 30.11.2018.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариством було несвоєчасно сплачені самостійно узгоджені грошові зобов`язання з акцизного податку у загальній сумі 7910177,40 грн., а саме згідно: декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 (граничний термін сплати 02.03.2017) - затримка сплати 608 днів на суму 1080,00 грн (дата сплати 31.10.2018); декларації акцизного податку №9267624156 від 20.01.2017 (граничний термін сплати 30.01.2017) - затримка сплати 606 днів на суму 1811364,05 грн (дата сплати 28.09.2018); декларації акцизного податку №9242579996 від 15.12.2016 (граничний термін сплати 30.12.2016) - затримка сплати 608 днів на суму 2264811,70 грн (дата сплати 30.08.2018); декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 (граничний термін сплати 02.03.2017) - затримка сплати 607 днів на суму 27777,25 грн (дата сплати 30.10.2018); декларації акцизного податку №9267624156 від 20.01.2017 (граничний термін сплати 30.01.2017) - затримка сплати 638 днів на суму 1767513,95 грн (дата сплати 30.10.2018); декларації акцизного податку №9020463794 від 15.02.2017 (граничний термін сплати 02.03.2017) - затримка сплати 638 днів на суму 1219536,75 грн (дата сплати 30.11.2018); декларації акцизного податку №9044704565 від 20.03.2017 граничний термін сплати 30.03.2017) затримка сплати 610 днів на суму 818093,70 грн (дата сплати 30.11.2018).
На підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення № 00045847001, яким на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку Товариством на 638, 638, 610, 608, 608, 607, 606 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 7910177,40 грн. застосувала до Товариства штраф у розмірі 20% у сумі 1582035,48 грн за платежем: акцизний податок за виноробну продукцію (за звітний місяць).
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеним підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошовим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 пункту14.1 статті14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 54.1, 54.5 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.