УХВАЛА
20 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 910/2252/22
Провадження № 12-6гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2022 року (суддя Балац С. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Станік С. Р.)
у справі№ 910/2252/22
за позовом Національного банку України
до 1) ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія", 2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп",
про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та зобов`язання вчинити дії та
УСТАНОВИЛА:
Суть спору
1. У лютому 2022 року Національний банк України (далі - НБУ, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства банку "Біг Енергія" Васильченка Юрія Леонідовича (далі - Ліквідатор, відповідач-1) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни (далі - Приватний нотаріус, відповідач-2), в якому просив суд відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи Відкритого акціонерного товариства банку "Біг Енергія" (далі - ВАТ Банк "Біг Енергія", Банк), здійснену відповідачем-2, запис №1000741110023006465 від 30 березня 2021 року, а також зобов`язати відповідача-2 внести запис про відміну цієї державної реєстрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
2. Позовні вимоги НБУ мотивував так:
- постановою НБУ від 24 лютого 2010 року № 97 з 01 березня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Банка, призначено ліквідатора Банка;
- оскільки Ліквідатор не здійснив всіх необхідних заходів із продажу активів ліквідованого Банку і не розрахувався з кредиторами цього Банку, на підставі статті 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Ліквідатор (Установник управління), Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (далі - ТОВ "Брокінвестгруп", третя особа, Управитель) та НБУ 28 січня 2014 року уклали договір про передавання в управління непроданих активів № 33-Л (далі - Договір управління), за умовами якого в управління ТОВ "Брокінвестгруп" передано непродані активи ВАТ Банк "Біг Енергія";
- рішенням Комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 02 квітня 2015 року № 127 затверджено ліквідаційний баланс, ухвалено поточний звіт ліквідатора та, з огляду на сплив строку, протягом якого мала бути завершена процедура ліквідації, завершено ліквідаційну процедуру ВАТ Банк "Біг Енергія". Зазначене рішення Ліквідатор подав Приватному нотаріусу для проведення реєстрації припинення юридичної особи (Банка), яка проведена 30 березня 2021 року за №1000741110023006465;
- зобов`язання з управління майном, згідно зі змісту статей 1029, 1033, 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника), тому НБУ вважає, що до завершення процедури управління непроданими активами та задоволення вимог кредиторів боржника реєстрація припинення юридичної особи Банка є передчасною;
- оспорювану реєстраційну дію Приватний нотаріус вчинив з порушенням приписів статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон №755-IV), оскільки не здійснив перевірку відсутності податкового боргу, боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заборгованості зі сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, і не врахував, що відповідач-1 подав неповний пакет документів, передбачений у частинах тринадцятій - чотирнадцятій статті 17 цього Закону.
Заперечення відповідача 1
3. Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву вимоги НБУ не визнав і пояснив, що з огляду на зміни в законодавстві, які відбулися під час ліквідаційної процедури Банку, її завершення здійснювалось відповідно до вимог Положення про застосування позивачем заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління позивача від 28 серпня 2001 року № 369, в редакції, що діяла до 22 вересня 2012 року (далі - Положення № 369), пунктом 12.7. якого прямо встановлено обов`язок ліквідатора протягом п`яти робочих днів після отримання рішення Комісії НБУ про затвердження ліквідаційного балансу звернутися до державного реєстратора для внесення запису в ЄДР про припинення банку як юридичної особи внаслідок його ліквідації.
Рішення місцевого та апеляційного судів
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що процедура ліквідації Банка, ініційована 01 березня 2010 року, завершувалася із застосуванням норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідно до вимог Положення № 369, у редакції, що діяла до 22 вересня 2012 року. Відповідач-2 здійснив реєстрацію припинення юридичної особи Банка на підставі звернення Ліквідатора, який діяв на підставі пункту 12.7. Положення № 369 для реалізації рішення позивача (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) від 02 квітня 2015 року № 127.
6. Суди також зазначили, що дотримання вимог законодавства при здійсненні Приватним нотаріусом оспорюваної реєстраційної дії було предметом розгляду скарги позивача до Міністерства юстиції України на неправомірність проведення такої реєстрації, у задоволенні якої відмовлено, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 07 грудня 2021 року № 4247/7 "Про відмову у задоволенні скарги".
7. У задоволенні вимоги про зобов`язання внести запис про відміну оспорюваної реєстраційної дії суди відмовили, зважаючи на те, що ця вимога є похідною від вимоги про відміну оспорюваної реєстраційної дії.
8. Припинення Банка без реалізації його активів для погашення заборгованості перед НБУ суди не визнали порушенням права позивача, вказавши, що порядок подальших дій управителя (ТОВ "Брокінвестгруп") у такому випадку передбачений пунктом 9.8 Договору управління, відповідно до якого після завершення процедури ліквідації установника управління та виключення з державного реєстру банків і ЄДР цей договір продовжує свою дію, а за сторонами зберігаються їх права та обов`язки. Тому суди дійшли висновку, що реєстрація припинення Банка не позбавляє управителя можливості здійснювати подальшу реалізацію непроданих активів Банку, тобто оспорюваною реєстраційною дією права позивача жодним чином не порушені.
Аргументи касаційної скарги
9. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, НБУ звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, зокрема, висновок про те, що Ліквідатор діяв відповідно до вимог пункту 12.7. Положення № 369 зроблений без сукупного урахування приписів пункту 11 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VII (далі - Закон № 629-VII), яким чітко передбачено порядок завершення процедури ліквідації банку, яка розпочата за ініціативою НБУ, і відповідно до якої НБУ є єдиним суб`єктом, який наділений правом звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку на підставі рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури. Ліквідатор не наділений правом самостійно звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку.
11. Також скаржник звертає увагу на помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що з огляду на пункт 9.8. Договору управління, реєстрація припинення Банка не позбавляє управителя можливості здійснювати подальшу реалізацію непроданих активів Банку. З цього приводу НБУ зазначає, що припинення банку як юридичної особи унеможливлює подальші дії управителя та розрахунки з кредиторами, адже з дати припинення банку припиняється як право власності банку на майно, передане в управління, так і його зобов`язання перед кредиторами (статті 91, 104, пункт 11 частини першої статті 346 ЦК України).
12. Разом із касаційною скаргою НБУ подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому зазначив, що у цій справі наявна невирішена виключна правова проблема, яка зумовлена недоліками юридичних норм щодо суб`єкта звернення про проведення реєстраційної дії припинення банків, що ліквідуються за ініціативною НБУ, подальшого укладення договору про передавання в управління непроданих активів у разі припинення банку як юридичної особи, що впливає на права кредиторів/вигодонабувачів відповідних банків.
13. Позивач зазначає про необхідність уточнення висновку щодо суб`єкта звернення із заявою про проведення реєстраційної дії припинення банка, який ліквідується за ініціативою НБУ, з огляду на зміст пункту 12.7 Положення № 369, у редакції, що діяла до 22 вересня 2012 року, і Закону № 629-VII. НБУ, як зазначалося вище, вважає, що Ліквідатор не наділений правом самостійно звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банка. Правової позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, узгодження між собою пункту 12.7 Положення № 369 та пункту 11 Закону № 629-VII, Верховний Суд не висловлював.
14. НБУ, посилаючись на постанови Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18, також вказує, що існує необхідність уточнення висновку щодо порушення прав кредиторів/вигодонабувачів у випадку припинення Банка та виключення його з ЄДР, оскільки ліквідація, на відміну від реорганізації, є формою припинення юридичної особи, яка не допускає правонаступництва, тому ліквідації юридичної особи передує відчуження всього майна, яке їй належить. На його думку ліквідація Банка та виключення його з ЄДР позбавляє управителя можливості здійснювати реалізацію непроданих активів, чим порушуються права кредиторів/ вигодонабувачів.
15. У клопотанні зазначено про відсутність висновків Верховного Суду щодо узгодження між собою частини першої статті 104, пункту 11 частини першої статті 346, частини першої статті 609, статей 1029, 1033 ЦК України, тоді як наразі існує 18 банків, контроль за ліквідацією яких здійснює НБУ, та процедура ліквідації яких саме спрямована на погашення вимог кредиторів/вигодонабувачів; водночас проведення реєстраційної дії припинення банку неналежним суб`єктом та без відчуження всього майна порушує їхні права.
Рух справи у Верховному Суді
16. Касаційний господарський суд ухвалою від 02 жовтня 2023 року відкрив провадження за касаційною скаргою НБУ.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду від 20 грудня 2023 року задоволено клопотання НБУ, а справу № 910/2252/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
18. При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що спеціальне банківське законодавство може містити норми, якими врегульовано складні правовідносини, що виникають при виведенні банку з ринку і передбачено додаткові способи захисту прав кредиторів (колишніх кредиторів) банку після його припинення. Втім, внесення таких норм має супроводжуватися внесенням відповідних змін до ЦК України, а самого лише посилання у частині сьомій статті 104 ЦК України на спеціальний закон недостатньо (пункт 55 ухвали).
19. Пріоритет у такому разі мають норми ЦК України, які вимагають наявності банку в ЄДР для його участі у правовідносинах як власника майна та особи, яка має непогашену заборгованість перед кредиторами (тобто відновлення його статусу як юридичної особи в судовому порядку) (пункт 59 ухвали).
20. З іншого боку, відновлення банків, які були припинені протягом тривалого періоду часу, як юридичних осіб лише для того, щоб забезпечити формальну можливість продовжити участь цих банків у судових процесах, ініційованих банками, і процесах щодо розрахунків з вкладниками та іншими кредиторами, теж є невиправданим (пункт 60 ухвали).
21. У разі, якщо чинним законодавством передбачено, що певні правовідносини, які починалися за участі банку, тривають і після його припинення (судові процеси зі стягнення збитків, завданих банку, управління майном банку, розрахунки з кредиторами), втім, не потребують активної участі банку у них, а відтак його реального відновлення у статусі юридичної особи, то у такому випадку може йтися про сингулярне цивільно-правове та процесуальне правонаступництво інших осіб (Фонду, управителя майна, іншого банку) щодо певних, індивідуально визначених активів та зобов`язань банку перед кредиторами, а не про умовне продовження існування банку як юридичної особи, яка може мати права та обов`язки та бути стороною у судових процесах. Саме таке тлумачення відповідатиме положенням, зокрема, статей 104, 346, 609 ЦК України (пункт 61 ухвали).
22. Відтак, Верховний Суд погодився із доводами скаржника про наявність виключної правової проблеми і вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду як для уточнення висновків, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17, від 25 травня 2021 року та від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20, що є необхідним як для вирішення цієї справи, так і для вирішення виключної правової проблеми щодо правового статусу припинених банків, які продовжують брати участь у цивільно-правових та процесуальних відносинах (пункт 62 ухвали).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
23. Велика Палата Верховного Суду, не вбачає підстав для передання справи на її розгляд зважаючи на таке.
Щодо відступу від висновків Велика Палата Верховного Суду
24. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
25. Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу.
26. З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України за наявності сукупності таких обставин: 1) в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду викладений висновок щодо застосування норми права; 2) цей висновок викладений щодо застосування норми права у правовідносинах, які є подібними правовідносинам у справі, що передається; 3) існує необхідність відступлення від такого висновку.