ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 533/352/21
провадження № 51-6841км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021172010000001, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с-ща Шишаки Шишацького району Полтавської області та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2022 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2022 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2022 року, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.
Крім того, вказаним вироком частково задоволено цивільний позов та ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10 000 грн моральної шкоди і 8000 грн витрат на правову допомогу, у стягненні 43 108, 75 грн матеріальної шкоди - відмовлено.
16 жовтня 2023 року Полтавський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, за яким призначив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 289 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції ухвалив виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Суд установив, що ОСОБА_6 25 лютого 2021 року близько 15:30 у с. Козельщина Кременчуцького району Полтавської області незаконно заволодів транспортним засобом, який взяв для ремонту. Так, ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля "Кіа Soul", 2009 р.в., номерний знак НОМЕР_1, яким користувалася ОСОБА_9 та який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8, запустив двигун та не маючи дозволу власника або володільця здійснив рух із с. Василівка Кременчуцького району до м. Полтави, де допустив його зіткнення з автомобілем марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_6 завдав збитків ОСОБА_8 на суму 43 108, 75 грн
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2022 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 звернулися до суду з касаційною скаргою, у якій просять оскаржені судові рішення скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити. В обґрунтування своїх вимог сторона захисту посилається на те, що засуджений не є суб`єктом інкримінованого злочину та вина його не доведена поза розумним сумнівом.
Не погоджуючись із фактичними обставинами справи, встановленими судами, наводячи власну версію подій, при цьому посилаючись на висновки Верховного Суду у справах № 755/16101/16-к (провадження № 51-3140км19) та № 740/1458/20 (провадження
№ 51-2429км21), засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 стверджують про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На думку сторони захисту, винуватість ОСОБА_6 не доведено поза розумним сумнівом, покладені в основу вироку докази є суперечливими. Засуджений та його захисник стверджують, що суди належним чином не врахували показань свідка ОСОБА_10, а показання потерпілого та свідка ОСОБА_9 уважають недостовірними.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, поданої захисником та засудженим.
Засуджений подав заяву до касаційного суду, за якою просив здійснювати розгляд касаційної скарги за його відсутності.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У касаційній скарзі не йдеться про порушення порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом, під час збирання доказів, покладених в обґрунтування висновку про доведення винуватості ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 289 КК, та їх оцінки на предмет належності й допустимості або про неправильне, неповне чи перекручене відображення в тексті оскаржених судових рішень змісту досліджених судом доказів, про їх отримання з порушенням прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням меж касаційного розгляду, встановлених ст. 433 КПК, касаційний суд не має підстав піддавати сумніву висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо достатності доказів для визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, з огляду на відсутність підстав для твердження про їх недопустимість.
Фактично сторона захисту не погоджується з оцінкою вказаних доказів на предмет їх достовірності щодо встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, що не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції в аспекті реалізації його повноважень, визначених ст. 433 КПК. Отже, безпідставними є доводи сторони захисту про відсутність доказів вчинення кримінального правопорушення, кваліфікованого судом за ч. 1 ст. 289 КК.
Колегія суддів виходить із того, що відповідно до ст. 94 КПК достатніми є докази, які в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування в конкретному провадженні за приписами
ст. 91 цього Кодексу. Положеннями ст. 94 КПК визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.