П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
справа №382/1414/17
провадження №51-1395км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_7 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 30 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),
засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Згурівського районного суду Київської області від 30 червня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватою та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 366 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
- за ч. 2 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватою ОСОБА_7 у тому, що вона як контролер-касир ТВБВ № НОМЕР_1, у період із 27 серпня 2015 року по 30 листопада 2016 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) шляхом зловживання своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, використала для здійснення операцій зі зняття коштів із рахунків завідомо підроблені нею заяви про видачу готівки та привласнила грошові кошти банківської установи на загальну суму 178 665 грн 32 коп, які були їй ввірені, завдавши АТ "Державний ощадний банк України" матеріальної шкоди, а потім розпорядилась коштами на власний розсуд, зокрема:
- з рахунку № НОМЕР_2, відкритого на ім`я ОСОБА_9, зняла та привласнила грошові кошти, чим завдала АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 21150 грн;
- з рахунку № НОМЕР_3, відкритого на ім`я ОСОБА_10, зняла і привласнила грошові кошти, чим завдала АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 21 350 грн, в тому числі за ч. 2 ст. 191 КК - 800 грн;
- з депозитного рахунку № НОМЕР_4, відкритого на ім`я ОСОБА_11, зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 62 365 грн 32 коп;
- з рахунку № НОМЕР_5, відкритого на ім`я ОСОБА_11, зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 22700 грн;
- з рахунку № НОМЕР_6, відкритого на ім`я ОСОБА_12, зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 16 100 грн;
- з рахунку № НОМЕР_7, відкритого на ім`я ОСОБА_13, зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 6200 грн;
- з рахунку № НОМЕР_8, відкритого на ім`я ОСОБА_14, зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 2600 грн;
- з рахунку № НОМЕР_9, відкритого на ім`я ОСОБА_15, зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 3150 грн;
- з рахунку № НОМЕР_10, відкритого на ім`я ОСОБА_16, зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 4950 грн;
- з рахунку № НОМЕР_11, відкритого на ім`я ОСОБА_17, зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 9000 грн;
- з рахунку № НОМЕР_12, відкритого на ім`я ОСОБА_18, зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 4300 грн;
- з рахунку № НОМЕР_13, відкритого на ім`я ОСОБА_19, зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 1200 грн;
- з рахунку № НОМЕР_14, відкритого на ім`я ОСОБА_20, зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 1450 грн;
- з рахунку № НОМЕР_15, відкритого на ім`я ОСОБА_21, зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ "Ощадбанк" матеріальну шкоду на суму 2150 грн.
Злочин вчинено з прямим умислом, спрямованим на внесення неправдивих відомостей до офіційних документів - рахунків, відкритих на ім`я вкладників банку, та на незаконне привласнення чужого майна, яке було ввірене обвинуваченій, а саме грошових коштів, з корисливих мотивів.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджена стверджує, що:
- апеляційний суд позбавив її права на доступ до правосуддя, оскільки за наведених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї аргументів залишив вирок місцевого суду без змін;
- апеляційну перевірку вироку місцевого суду було проведено формально, оскільки судове засідання тривало лише 20 хвилин;
- апеляційний суд не досліджував доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК;
- ухвала апеляційного суду містить виправлення;
- місцевим судом було встановлено різні суми завданих збитків, а обвинувальний акт не містив конкретної суми завданої шкоди;
- відсутні докази, які б підтверджували факт відкриття їй в порядку ст. 290 КПК матеріалів досудового розслідування за ч. 3 ст. 191 КК;
- результати почеркознавчих експертиз є недопустимими, оскільки вони були призначені на підставі документів, до яких на цей момент ще не було надано доступу, а самі висновки не містять тверджень про те, що підписи від імені клієнтів було здійснено ОСОБА_7 ;
- стороною обвинувачення не доведено часу вчинення кожного епізоду;
- не надано оцінки постанові від 20 червня 2017 року про перекваліфікацію дій, які мали місце у 2013 році з ч. 2 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 366 КК;
- у вироку невірно викладено показання представника потерпілого ОСОБА_22 ;
- винуватість ОСОБА_7 не ґрунтується на стандарті доказування "поза розумним сумнівом", оскільки відсутні прямі докази;
- її винуватість обґрунтовано неналежними доказами, оскільки окремі документи подано до суду в копіях, які не містять реєстраційних номерів певних епізодів, відомості внесені до ЄРДР лише 21 та 22 червня 2017 року;
- місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими;
- апеляційний суд не перевірив твердження сторони захисту щодо відрядження засудженої в інші відділення банку, який не надав інформації з цього приводу;
- засуджена визнавала вину лише щодо частини епізодів;
- тимчасовий доступ до документів за ч. 2 ст. 191 КК було надано до внесення відомостей до ЄРДР;
- перекваліфікація дій з ч. 2 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 366 КК передувала внесенню відомостей до ЄРДР;
- суд апеляційної інстанції не висловив своєї позиції щодо можливості закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник та засуджена підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити;
- прокурор та представник потерпілого заперечили касаційну скаргу та просили відмовити у її задоволенні.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Щодо тверджень засудженої про те, що окремі документи подано до суду в копіях, які не містять реєстраційних номерів певних епізодів, а відомості внесені до ЄРДР лише 21 та 22 червня 2017 року Суд виходить з такого.
За правилами ч. 1 ст. 214 КПК (у редакції, яка діяла на момент внесення відомостей до ЄРДР) слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Як встановлено апеляційним судом за змістом витягу з ЄРДР, наявного у матеріалах кримінального провадження та дослідженого місцевим судом, він сформований 31 серпня 2017 року після направлення обвинувального акта до суду, а тому відомості, які містяться у ньому свідчать про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017110320000088 слідчий безпосередньо виявив відомості про вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень, інформацію про які по кожному епізоду також вніс до ЄРДР.
Сам реєстр матеріалів досудового розслідування містить інформацію по кожному кримінальному провадженню із зазначенням номера кожного кримінального провадження та його кваліфікації по кожному епізоду злочинної діяльності (за змістом витягу таких епізодів, окрім першого внесеного до ЄРДР 28 лютого 2017 року, налічується - 113, відомості про які було внесено 21 та 22 червня 2017 року), які у подальшому були об`єднані в одне за № 12017110320000088.
Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Натомість витяг з ЄРДР чи його копія є документом, який підтверджує внесення відомостей до ЄРДР, однак не є сам по собі доказом.
З огляду на викладене Суд вважає невмотивованими аргументи засудженої про доведеність її винуватості неналежними доказами.
На думку засудженої, тимчасовий доступ до документів за ч. 2 ст. 191 КК було надано до внесення відомостей до ЄРДР, а результати почеркознавчих експертиз є недопустимими, оскільки вони були призначені на підставі документів, до яких на цей момент ще не було надано доступу.
Колегія суддів вважає необґрунтованими названі доводи з огляду на таке.
Як вбачається із витягу з ЄРДР 28 лютого 2017 року за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України" до ЄРДР було внесено відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення із присвоєнням номера кримінального провадження 12017110320000088.
В межах цього ж провадження ухвалами слідчого судді від 18 квітня та 16 травня 2017 року було надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, який було оформлено відповідними протоколами від 26 квітня, 13 травня, 31 травня 2017 року.
Тобто тимчасовий доступ до документів було проведено органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке було внесено до ЄРДР, що підтверджується як витягом з ЄРДР від 31 серпня 2017 року, так і змістом самих ухвал слідчих суддів, за якими було надано дозвіл на проведення вказаного заходу забезпечення кримінального провадження (а. с. 33-103, Т. 2).
В подальшому у кримінальному провадженні № 12017110320000088 постановами від 22 травня та 05 червня 2017 року слідчим ОСОБА_23 були призначені почеркознавчі експертизи (а. с. 5-14, 29-45, Т. 3). При цьому для виконання експертиз експертам було надано у тому числі й документи, вилучені під час тимчасового доступу до документів, дозвіл на проведення якого надавався ухвалами слідчого судді. За результатами експертних досліджень були складені висновки почеркознавчих експертиз від 02 червня 2017 року № 8-4/1130, від 23 червня 2017 року № 8-4/1228.
Постановою від 22 червня 2017 року кримінальне провадження № 12017110320000088 було об`єднано з низкою інших, зокрема за ч. 2 ст. 191 КК, ч. 3 ст. 191 КК, ч. 1 ст. 366 КК з присвоєнням об`єднаному кримінальному провадженню № 12017110320000088 (а. с. 104-108, Т. 2).
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає будь-яких порушень правил КПК щодо використання доказів, здобутих за результатами тимчасового доступу до документів в об`єднаному кримінальному провадженні, а тому відхиляє доводи засудженої про це.
Щодо аргументів ОСОБА_7 про те, що їй не було відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК за ч. 3 ст. 191 КК колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.
З повідомлення про зміну раніше висунутої підозри слідує, що ОСОБА_7 підозрювалася у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК, за якими здійснювалося досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 12017110320000088 (а. с. 167-237, Т. 3).
Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 22 серпня 2017 року цієї ж дати ОСОБА_7 ознайомилася з чотирма томами матеріалів досудового розслідування щодо неї в повному обсязі та без обмежень в часі, про що свідчить її власноручний підпис про це (а. с. 3-4, Т. 4).
При цьому матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_7 містили усю доказову базу щодо пред`явленого їй обвинувачення у всьому обсязі, у тому числі й за ч. 3 ст. 191 КК, яка була представлена й під час судових розглядів.
Відтак у цьому кримінальному провадженні не було порушено положень ст. 290 КПК, на чому безпідставно наголошує засуджена у своїй касаційній скарзі.
Щодо тверджень засудженої про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки постанові від 20 червня 2017 року про перекваліфікацію дій, які мали місце у 2013 році з ч. 2 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 366 КК Суд зазначає таке.
Як вбачається з резолютивної частини постанови начальника слідчого відділу ОСОБА_24 від 20 червня 2017 року кримінальне провадження № 12017110320000088 від 28 лютого 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, перекваліфіковано з ч. 2 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 366 КК (а. с. 118-121, Т. 2).