ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 690/217/21
провадження № 61-16012св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство "Ватутінський комбінат вогнетривів", ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці у Черкаській області (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Слободянюк Андрій Ігорович, на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Бородійчука В. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" (далі - ПрАТ "ВКВ"), ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці у Черкаській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом.
Позов обґрунтовано тим, що з 23 листопада 2018 року він перебував у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) на посаді водія навантажувача та з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року був направлений для виконання робіт на виробництві ПрАТ "ВКВ" за спеціальністю підсобного робітника.
20 лютого 2019 року о 23 год. 55 хв. у приміщенні каоліно-дробильного відділення шамото-випалювального цеху ПрАТ "ВКВ" з ним стався нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом, під час якого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого було виконано операцію - ампутація передпліччя на рівні в/3.
Повторним спеціальним розслідуванням нещасного випадку, яке було проведено Управлінням Держпраці у Черкаській області, встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці, а саме: ФОП ОСОБА_2, заступник голови правління - начальник відділу охорони праці та навколишнього середовища ПрАТ "ВКВ", механік механічної служби ПрАТ "ВКВ", дробильник шамото-випалювального цеху ПрАТ "ВКВ".
З 21 лютого до 20 листопада 2019 року він постійно проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, а з 18 січня 2021 року йому встановлено ІІ (другу) групу інвалідності за трудовим каліцтвом безтерміново.
Втрата професійної працездатності становить 70 відсотків.
У зв`язку з отриманим у результаті нещасного випадку трудовим каліцтвом, він зазнав матеріальної шкоди у вигляді заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок втрати загальної та професійної працездатності.
Вважає, що шкода, яка була йому завдана трудовим каліцтвом, повинна бути стягнута з обох відповідачів солідарно відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України.
Заподіяння непоправного та незворотного ушкодження здоров`я у вигляді втрати руки спричинює постійний фізичний біль та завдає йому тяжких моральних страждань.
Навіть такі побутові потреби, як самообслуговування та гігієнічні процедури, відправлення фізіологічних потреб, харчування та інше, потребують значних зусиль з його боку та постійної допомоги з боку його дружини або інших членів сім`ї чи родичів, що призводить його до душевних страждань та переживань.
Крім того, він втратив значну частину можливостей виконувати роботу по домашньому господарству, керувати транспортним засобом тощо. У зв`язку з цим постійно відчуває свою безпорадність та навіть непотрібність, як чоловіка та голови родини.
З огляду на викладене, уточнивши позов, ОСОБА_3 просив суд
- стягнути солідарно з ПрАТ "ВКВ" та ФОП ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 865 468,09 грн за період з 20 лютого 2019 року (день настання нещасного випадку та втрати працездатності) до 31 серпня 2022 року;
- стягнути солідарно з ПрАТ "ВКВ" та ФОП ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 843 500,00 грн, одноразово за три роки наперед з 01 вересня 2022 року до 31 серпня 2025 року;
- стягнути солідарно з ПрАТ "ВКВ" та ФОП ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, у вигляді стягнення щомісячних платежів у розмірі 70 відсотків ступеня втрати позивачем професійної працездатності від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, яка буде встановлена на той час відповідним законом про державний бюджет України на 2025 рік, починаючи з 01 вересня 2025 року довічно;
- стягнути солідарно з ПрАТ "ВКВ" та ФОП ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 5 616 000,00 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 квітня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ПрАТ "ВКВ" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 865 468,09 грн за період з 20 лютого 2019 року до 31 серпня 2022 року, у розмірі 843 500,00 грн одноразово за три роки наперед з 01 вересня 2022 року до 31 серпня 2025 року, у вигляді стягнення щомісячних платежів, у розмірі 70 відсотків ступеня втрати ОСОБА_3 професійної працездатності від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, яка буде встановлена на той час відповідним законом України про державний бюджет України на 2025 рік, починаючи з 01 вересня 2025 року і довічно, та моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення параграфів 1, 2 глави 82 ЦК України як такі, що врегульовують правовідносини з недоговірних зобов`язань з відшкодування шкоди, так як позивач не перебував у будь-яких договірних відносинах (у тому числі і трудових) з ПрАТ "ВКВ", що не заперечується відповідачами та підтверджується копіями трудової книжки позивача.
Позивач отримав збитки у вигляді матеріальної та моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом, яке сталось через порушення саме відповідачами вимог з охорони праці, а тому за такі збитки вони повинні відповідати саме на загальних підставах.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, забезпечувати фінансово свою сім`ю, навіть побутові потреби, такі як самообслуговування та гігієнічні процедури, відправлення фізіологічних потреб, харчування та інше, потребували та потребують значних зусиль з його боку та постійної допомоги з боку його дружини або інших членів сім`ї чи родичів, внаслідок чого останній змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є зокрема, висновок проведеної в процесі розгляду справи експертизи від 05 травня 2022 року № СЕ-19/124-21/11129-ПС, згідно з яким нещасний випадок на виробництві, що трапився 20 лютого 2019 року, є психотравмуючим для ОСОБА_4, йому завдано моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, довгого періоду лікування та реабілітації.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ПрАТ "ВКВ" задоволено частково. Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ПрАТ "ВКВ" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 232 747,28 грн за період з 22 листопада 2019 року до 17 січня 2021 року та моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та відповідно до якого обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, законодавцем покладений в повному обсязі на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
18 січня 2021 року МСЕК встановило ОСОБА_3 стійку втрату професійної працездатності на рівні 70 % і саме з цього часу позивачу здійснюються страхові виплати належним органом Фонду соціального страхування України - Звенигородським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області, у передбачений законом спосіб та у відповідному розмірі, тобто підстави для стягнення матеріальної шкоди із відповідачів за вказаний період відсутні.
Розмір і порядок здійснення Фондом соціального страхування України нарахувань ОСОБА_3 у судовому порядку не оспорює.
Фонд не має обов`язку перед потерпілим здійснювати страхові виплати до моменту встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Актом повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 20 лютого 2019 року о 23 год. 55 хв у ФОП ОСОБА_2 без підпорядкування, затвердженим 24 листопада 2020 начальником Управління Держпраці у Черкаській області, встановлена вина у нещасному випадку як ФОП ОСОБА_2, так і ПрАТ "ВКВ" (без конкретизації ступеня їхньої вини), тому є підстави для застосування норм статей 1166, 1195 ЦК України, статті 173 КЗпП України та стягнення ненарахованої та невиплаченої суми втраченого заробітку за період з дня встановлення інвалідності внаслідок загального захворювання до дня встановлення висновком МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, а також витрат на сторонній та побутовий догляд.
Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність солідарного стягнення із ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ "ВКВ" на користь ОСОБА_3 втраченого заробітку (доходу) за період з 22 листопада 2019 року (встановлення ОСОБА_3 ІІ групу інвалідності загального захворювання) до 18 січня 2021 року (дата встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності), що складає: 232 747,28 грн (18 987,15 грн (з 22 листопада 2019 року до 31 грудня 2012 року) + 132 244 грн (з 01 січня 2020 року до 31 серпня 2020 року) + 70 000 грн (з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року) + 11 516,13 грн (з 01 січня 2021 року до 18 січня 2021 року).
Натомість судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок отриманого трудового каліцтва позивач зазнає моральних страждань, які полягають у тому, що він змушений докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї родини, отримувати повноцінне та своєчасне лікування. Його втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Він продовжує відчувати дискомфорт, потребує лікування.
Отже, суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення позивачу відповідачами моральної шкоди доведено, проте апеляційний суд не погоджується із розміром моральної шкоди, який визначений судом першої інстанції.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд, врахувавши глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 70 %, характеру ушкодження здоров`я, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, дійшов висновку щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн, і цей розмір є таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
06 листопада 2023 року через засоби поштового зв`язку адвокат Слободянюк А. І., який діє від імені ОСОБА_3, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, від 15 жовтня 2022 року у справі № 906/1318/19, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 212/1898/21, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин статей 1166, 1195 ЦК України, статті 173 КЗпП України. На думку заявника, відшкодування шкоди у цьому випадку має здійснюватись на загальних підставах, визначених параграфами 1, 2 глави 82 ЦК України, та відповідно до статті 26 Закону України № 2694-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам позивача, якими він обґрунтовував підстави для стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 843 500 грн, одноразово за три роки наперед з 01 вересня 2022 року до 31 серпня 2025 року, а також матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, у вигляді стягнення щомісячних платежів у розмірі 70 відсотків ступеня втрати позивачем професійної працездатності від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, яка буде встановлена на той час відповідним законом про державний бюджет України на 2025 рік, починаючи з 01 вересня 2025 року довічно.
Висновок апеляційного суду про необхідність зменшення розміру моральної шкоди необґрунтований належним чином. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була співмірною із завданою шкодою.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2024 року, представник ПрАТ "ВКВ" адвокат Марцин І. В. заперечує проти доводів ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Слободянюк А. І., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив мотивовано незаконністю вимог позивача щодо покладення на відповідачів обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди за умов здійснення органами Фонду соціального страхування України у встановленому законодавством порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок нещасного випадку. Зазначені вимоги позивача не лише суперечать окремим нормам Закону № 1105-ХІV, а й нівелюють необхідність системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
У відповіді на відзив представника ПрАТ "ВКВ", адвокат Слободянюк А. І., який діє від імені ОСОБА_3, підтримав доводи касаційної скарги, зазначав про пропуск ПрАТ "ВКВ" строку на подачу відзиву, а також вказував на відсутність у представника відповідача повноважень для участі у справі.
У запереченнях проти відповіді на відзив на касаційну скаргу представник ПрАТ "ВКВ" адвокат Марцин І. В. підтримав доводи, викладені ним раніше у відзиві на касаційну скаргу, просив їх врахувати під час касаційного розгляду справи, а касаційну скаргу адвоката Слободянюка А. І., який діє від імені ОСОБА_3, на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Станом на 20 лютого 2019 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 на посаді водія навантажувача, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 18-20).
Відповідно до направлення ФОП ОСОБА_2 від 21 грудня 2018 року ОСОБА_3 з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 було направлено для виконання робіт на виробництві ПрАТ "ВКВ" за спеціальністю підсобного робітника (т. 1, а. с. 22).
Згідно з умовами договору від 01 червня 2017 року № 235/17, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ "ВКВ", ФОП ОСОБА_2 була зобов`язана надати ПрАТ "ВКВ" послуги з надання замовнику працівників виконавця для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах, визначених цим договором (т. 1, а. с. 23-27).
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 21 лютого 2019 року під час настання нещасного випадку ОСОБА_3 не перебував у стані сп`яніння (т. 1, а. с. 29).
24 листопада 2020 року начальником Управління Держпраці у Черкаській області затверджено акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 20 лютого 2019 року о 23 год. 55 хв. у ФОП ОСОБА_2 форми Н-1/П (т. 1, а. с. 30-40).
Комісією з розслідування нещасного випадку подію, що трапилася 20 лютого 2019 року, визнано нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом. Комісія дійшла висновку, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, є ФОП ОСОБА_2, яка порушила вимоги КЗпП, Закону України "Про охорону праці", Типового положення про порядок навчання і перевірки знань з питань охорони праці, Положення про розробку інструкцій з охорони праці, Типового положення про службу охорони праці; заступник голови правління - начальник відділу охорони праці та навколишнього середовища ПрАТ "ВКВ" Ісмаілов Р. Х. порушив вимоги Типового положення про службу охорони праці; механік механічної служби ПрАТ "ВКВ" Харченко В. В. порушив вимоги Правил безпеки у вогнетривковому виробництві, Посадової інструкції механіка механічної служби, затвердженої наказом голови правління ПАТ "ВКВ"; дробильник шамото-випалювального цеху ПАТ "ВКВ" Кузьков В. І. порушив вимоги посадових інструкцій.
Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом с/3 лівої плечової кістки, відкритий перелом обох кісток лівого передпліччя в с/3 зі зміщенням, відкритий вивих головки лівої променевої кістки, рвані рани лівої в/кінцівки, розміщення м`яких тканин лівої верхньої кінцівки, виконано операцію - ампутація передпліччя на рівні в/3.
З 21 лютого 2019 року до 20 листопада 2019 року ОСОБА_3 постійно проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, що підтверджується листками непрацездатності (т. 1, а. с. 42-64).
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 469165 від 25 листопада 2019 року, з 22 листопада 2019 року ОСОБА_3 було встановлено ІІ (другу) групу інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату на строк до 01 грудня 2020 року (т. 1, а. с. 65-66).
З довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 346504 від 21 січня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 з 18 січня 2021 року встановлено ІІ (другу) групу інвалідності за трудовим каліцтвом безтерміново (т. 1, а. с. 67).
Відповідно до довідки серії 12 ААА № 068571 від 21 січня 2021 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_3 втратив професійну працездатність на 70 відсотків (т. 1, а. с. 68).
Згідно з відповіддю Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 16 червня 2021 року № 03-10-1413 справа про страхові виплати ОСОБА_3 знаходиться на обліку у Звенигородському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду. Звенигородським відділенням відповідно до заяв ОСОБА_3 призначені страхові виплати відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Наказом начальника Звенигородського відділення від 20 січня 2021 року № 09-ос призначено допомогу у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 21 лютого 2019 року до 19 листопада 2019 року відповідно до поданої заяви від 14 січня 2021 року на загальну суму 40 867,15 грн, яка була виплачена 25 лютого 2021 року з урахуванням утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Постановою Звенигородського відділення від 10 лютого 2021 року № 2302/487/487.1/20 ОСОБА_3 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності в сумі 27 013 грн, постановою від 10 лютого 2021 року № 2302/487/487.1/21 призначено щомісячно страхову виплату в сумі 3 977,79 грн з 18 січня 2021 року безстроково згідно із заявою потерпілого від 03 лютого 2021 року. Оплата одноразової допомоги проведена 25 лютого 2021 року платіжним дорученням від 24 лютого 2021 року. Щомісячні виплати перераховані платіжним дорученням від 18 березня 2021 року № 510 на загальну суму 129 349,77 грн, у тому числі ОСОБА_3 за період з 18 січня 2021 до 28 лютого 2021 року в сумі 5 774,21 грн.
Постановою Звенигородського відділення від 17 лютого 2021 року № 2302/487/487/30 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме оплата ліків, які придбані самостійно, у розмірі 52 065,68 грн відповідно до заяви ОСОБА_3 від 15 лютого 2021 року. Згідно з платіжним дорученням від 17 березня 2021 року № 535 оплату проведено 18 березня 2021 року.
Постановою Звенигородського відділення від 29 березня 2021 року № 71005/10013202/2/217 призначена перерахована щомісячна страхова виплата відповідно до частини другої статті 37 Закону України № 1105-ХІV в сумі 4 415,35 грн з 01 березня 2021 року безстроково. Щомісячні виплати за березень 2021 року перераховані платіжним дорученням від 16 квітня 2021 року № 791 на загальну суму 141 584,27 грн, у тому числі ОСОБА_3 у сумі 4 415,35 грн, за квітень 2021 року перераховані платіжним дорученням від 18 травня 2021 року № 1023 на загальну суму 139 746,11 грн, у тому числі ОСОБА_3 у сумі 4 415,35 грн за травень 2021 року перераховані платіжним дорученням від 11 червня 2021 року № 1271 на загальну суму 139 746,11 грн, у тому числі ОСОБА_3 у сумі 4 415,35 грн (т. 1, а. с. 199-223).
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.