ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 171/239/21
провадження № 61-4св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Інгулецький
гірничо-збагачувальний комбінат",
третя особа - профспілка "Професійна спілка чесних працівників",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року у складі судді Хоруженко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ІНГЗК"), третя особа - профспілка "Професійна спілка чесних працівників" (далі - ПСЧП), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала у ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на посаді токаря третього розряду з 28 грудня 2018 року до 08 січня 2021 року. Проте, 08 січня 2021 року її звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з прогулом без поважних причин. Вважала, що цей наказ протиправний, а її звільнення незаконне, оскільки з наказу слідує, що вона була відсутня на робочому місці в період з 16 листопада 2020 року, але, як період прогулу, відповідач в наказі вказує період з 24 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року.
Вказувала, що була відсутня на роботі у спірний період у зв`язку з хворобою. Так, 16 листопада 2020 року у зв`язку погіршенням стану здоров`я звернулася до медпункту, про що був повідомлений безпосереднього керівник. До медпункту була викликана швидка медична допомога, яка доставила позивача до приймального відділення комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня № 17" Криворізької міської ради (далі - КНП "Криворізька МЛ № 17" КМР). У приймальному відділенні відмовили у госпіталізації та рекомендували звернутися до сімейного лікаря, що ОСОБА_1 і зробила. У комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Криворізької міської ради (далі - КНП "ЦПМСД № 7" КМР) сімейний лікар дав направлення на аналізи та на відкриття листка непрацездатності, який необхідно було здати у відповідний кабінет.
До кабінету, в якому належало відкрити листок непрацездатності, позивач 16 листопада 2020 року не потрапила через погане самопочуття та чергу. Для оформлення листка непрацездатності позивач звернулась 19 листопада 2020 року, проте отримала відмову з тих підстав, що вказаний документ не видається за період, що минув. ОСОБА_1 у подальшому неодноразово зверталася за оформленням листка непрацездатності до сімейного лікаря та завідувача медичного закладу, її запевнили, що лікарсько-консультативна комісія(далі - ЛКК) вирішить, який саме документ належить видати на підтвердження лікування, проте жодного документа так і не видали.
Про вказані обставини 30 листопада 2020 року повідомлено роботодавця, який відмовив у допуску до роботи без надання листка непрацездатності. Позивач зверталася до КНП "ЦПМСД № 7" КМР з метою отримання листка непрацездатності, проте отримала відповідь, що причиною ненадання такого документа є несвоєчасне звернення до кабінету № 101 зазначеного медичного закладу. Вказувала, що такі обставини були зумовлені об`єктивними причинами - хворобливим станом. Позивач вважала, що вона об`єктивно не могла ходити на роботу, це є поважною причиною її відсутності на робочому місці у період з 16 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року. Відсутність листка непрацездатності, за наявності факту її хвороби, не може бути підставою дисциплінарної відповідальності у вигляді догани або звільнення.
Крім того, позивач є членом ПСЧП, яка відмовила у наданні згоди на звільнення. Також, її звільнено з порушенням місячного строку, встановленого статтею 149 КЗпП України. При обранні дисциплінарного стягнення відповідач не врахував тяжкість проступку, відсутність заподіяної шкоди, за яких вчинено проступок та її попередню роботу.
ОСОБА_1 просила: визнати протиправним та скасувати наказ від 08 січня 2021 року № 5-к; поновити її (токаря третього розряду) на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який на час звернення з позовом становив 3 131,04 грн; допустити до негайного виконання рішення у частині стягнення заробітної плати в повному обсязі; покласти на генерального директора ПрАТ "ІНГЗК" Герасимчука О. М. обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної відповідачу у зв`язку з оплатою позивачу часу вимушеного прогулу у розмірі на час звернення з позовом - 3 131,04 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у період з 24 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року, належних доказів поважності причин відсутності на роботі роботодавцю не надала, тому у відповідача були підстави вважати, що вона була відсутня на робочому місці у спірний період без поважних причин та звільнити її за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин непрацездатності у спірний період, що зобов`язувало б відповідача зберігати за нею робоче місце, а також належних доказів невидачі їй листка непрацездатності з вини медичного закладу (його працівників). У судовому порядку дії щодо невидачі листка непрацездатності позивач не оскаржила.
Відмова профспілкової організації у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 визнана судом необґрунтованою, оскільки в рішенні не зазначено підстави такої відмови з відповідним обґрунтуванням. З урахуванням періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці, передбачений частиною першою статті 148 КЗпП України строк, відповідачем не порушено. Отже, роботодавцем дотримано строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень і доведено наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку. При обранні виду дисциплінарних стягнень з`ясовувалось, в чому конкретно проявились порушення позивачем її функціональних обов`язків, перевірено доводи щодо причин відсутності на роботі, ураховано ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяна шкода, обставини, за яких були вчинений проступки і попередня робота позивача.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що зібраними у справі доказами підтверджено обставини щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі з 16 листопада 2020 року до 23 листопада 2020 року у зв`язку з непрацездатністю, що і було враховано роботодавцем, незважаючи на відсутність листка непрацездатності. Разом з тим, ПрАТ "ІНГЗК" і суду не надано доказів відсутності ОСОБА_1 на роботі з поважних причин у період з 24 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року, тому дисциплінарне стягнення правильно накладено за відсутність на робочому місці без поважних причин у зазначений період. Позивач не довела свої аргументи щодо незаконної відмови у видачі листка непрацездатності. Висновок профспілкової організації не може вважатися обґрунтованим, правові підстави для залишення позивача на роботі відсутні, а при її звільненні відповідачем дотримані вимоги закону, трудові права позивача не порушені, у зв`язку з чим підстав для поновлення позивача на роботі не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
27 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року.
21 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 166/1262/17, від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17, від 27 червня 2019 року у справі № 226/1930/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 361/7197/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, від 01 лютого 2021 року у справі № 758/2641/17, від 17 серпня 2022 року у справі № 761/44725/19, Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15. Крім того, суди не дослідили зібрані у справі докази.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно встановили факт відсутності поважних причин щодо відсутності позивача на робочому місці в період з 24 листопада 2020 року та необґрунтовано відхилили докази, зокрема, показання свідків та перелік листів закладів охорони здоров`я, що свідчили про хворобу позивача. При встановленні факту відсутності у позивача листка непрацездатності, суд не виконав обов`язку щодо встановлення причин його відсутності та не надав оцінку аргументам щодо порушення сімейним лікарем законодавства при оформленні зазначеного документа. Крім того, суди залишили поза увагою, що позивач набула право на відкриття листка непрацездатності саме з моменту першого відвідування сімейного лікаря, а направлення пацієнта до ЛКК через невиконання лікарем своїх обов`язків по відкриттю листка непрацездатності, не передбачено законодавством.
Профспілка дійшла правильного висновку про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, встановивши факти хвороби та обставини щодо незаконної невидачі листка непрацездатності, на що позивач не могла вплинути. Відповідач не надав доказів наявності будь-якої шкоди, а суди не зазначили, в чому саме полягає шкода та тяжкість проступку, проігнорували відсутність вини позивача у відсутності на робочому місці, не врахували факт, що у неї немає дисциплінарних стягнень.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2023 року ПрАТ "ІГЗК" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що роботодавцем визнано поважною відсутність на роботі позивача у період її тимчасової непрацездатності з 16 листопада 2020 року до 23 листопада 2020 року, незважаючи на відсутність листка непрацездатності, а дисциплінарне стягнення накладено за відсутність на робочому місті без поважних причин у період з 24 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року. За вказаний період у позивача взагалі відсутні жодні докази щодо перебування її на лікарняному, до медичних закладів після 23 листопада 2020 року не зверталася, що підтверджується зібраними у справі доказами, яким надана належна оцінка. При обранні стягнення щодо позивача враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку та його істотну тривалість. Крім того, у рішенні ПСЧП від 05 січня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 має негативні особисті якості.
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 прийнята в цех сервісного обслуговування дільниці рудозбагачувальної фабрики № 2 учнем токаря в ПрАТ "ІНГЗК" (наказ від 27 грудня 2018 року № 789).
ОСОБА_1 27 травня 2019 року переведена у цех сервісного обслуговування дільниці рудозбагачувальної фабрики № 2 токарем третього розряду (наказ від 27 травня 2019 року № 410), а 12 вересня 2019 року переведена в цех сервісного обслуговування дільниці рудозбагачувальної фабрики № 1 токарем третього розряду (наказ від 12 вересня 2019 року № 661).
Наказом ПрАТ "ІНГЗК" від 08 січня 2021 року № 5-к ОСОБА_1 (токаря цеху сервісного обслуговування) звільнено за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з указаним наказом з 16 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року токар цеху сервісного обслуговування ОСОБА_1 не з`явилась на роботу. Документів, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі не надала. Під час з`ясування адміністрацією причин відсутності працівника на роботі, встановлено, що ОСОБА_1 після 23 листопада 2020 року до КНП "ЦПМСД № 7" КМР та КНП "Криворізька МЛ № 17" КМР не зверталась. Встановлено, що у позивача відсутні документи, які підтверджують наявність поважних причин відсутності на роботі у період з 24 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року. Таким чином, період з 24 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року вважається прогулом без поважних причин.
Відповідно до листа КНП "ЦПМСД № 7" КМР від 15 грудня 2020 року № 1077 ОСОБА_1, 1999 року народження, доставлено швидкою медичною допомогою в приймальне відділення лікарні 16 листопада 2020 року о 11:00 год.; вона оглянута завідувачем терапевтичного відділення; показань для госпіталізації немає; рекомендовано лікування у сімейного лікаря.
ОСОБА_1 19 листопада 2020 року зверталася до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвітро" для здачі аналізів.
Позивач 30 листопада 2020 року звернулася із заявою до директора КНП "ЦПМСД № 7" КМР, в якій просила видати листок непрацездатності з 16 листопада 2020 року.
ОСОБА_1 02 грудня 2020 року звернулася до керівника КНП "ЦПМСД № 7" КМР із заявою, в якій зазначила, що 16 листопада 2020 року вона доставлена в приймальне відділення КНП "Криворізька МЛ № 17" КМР, через неможливість зв`язатися з сімейним лікарем вона самостійно прибула до нього на прийом 16 листопада 2020 року о 11:30 год., але з невідомих причин їй не видають листок непрацездатності з 16 листопада 2020 року до 02 грудня 2020 року. У зв`язку з викладеним і тим, що її відсутність на робочому місці без оформленого листка непрацездатності може бути підставою для звільнення за прогул, просила надати інформацію про причини його ненадання за період з 16 листопада 2020 року до 02 грудня 2020 року.
Згідно з відповіддю КНП "ЦПМСД № 7" КМР від 04 грудня 2020 року № 956 ОСОБА_1 не з`явилася вчасно до вказаного медичного закладу для виписки листка непрацездатності; у даному випадку відповідальність за свої дії несе пацієнт.
Позивач 04 грудня 2020 року звернулася з пояснювальною запискою до начальника цеху сервісного обслуговування Черкасова Г. С. в якій повідомила, що з 16 листопада 2020 року до 20 листопада 2020 року була тимчасово непрацездатна; у зв`язку з тим, що вона вчасно не здала довідку для оформлення листка непрацездатності, останній їй не був виданий; 19 листопада 2020 року зверталася до сімейного лікаря, про що є запис в амбулаторній карті.
Відповідно до доповідної записки на ім`я виконуючого обов`язки цеху сервісного обслуговування Черкасова Г. С. від 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 16 листопада 2020 року на робочому місці відчула погіршення здоров`я. Механік дільниці Триля В. А. супроводив її в медичний пункт, куди у подальшому була викликана швидка медична допомога, позивача відвезли у лікарню. В цей день ОСОБА_1 повідомила, що вона на лікарняному. На телефонні дзвінки роботодавця вона не відповідала. 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 прийшла на роботу та написала заяву на відпустку на один день (04 грудня 2020 року) без збереження заробітної плати.
Згідно з листом КНП "ЦПМСД № 7" КМР від 08 грудня 2020 року № 966 звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2020 року щодо оформлення листка непрацездатності (лікарняного) розглянуто та повідомлено, що у разі необхідності видачі листка непрацездатності, сімейний лікар виписує та надає пацієнту довідку, яка подається до кабінету № 101 вказаного медичного закладу, де оформляється листок непрацездатності. Сімейним лікарем ОСОБА_1 була виписана зазначена довідка, однак з невідомих причин ОСОБА_1 не звернулася у зазначений кабінет для оформлення листка непрацездатності. Відповідно до законодавства забороняється оформлення та видача листків непрацездатності датою, що минула.
16 грудня 2020 року відповідач зробив запити до КНП "ЦПМСД № 7" КМР та КНП "Криворізька МЛ № 17" КМР, у яких просив надати точні дати звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою та період амбулаторного лікування у сімейного лікаря, незалежно від того, чи був виданий їй листок непрацездатності чи ні.
Згідно з відповіддю КНП "ЦПМСД № 7" КМР від 23 грудня 2020 року № 1035 у зв`язку з відсутністю медичної документації, повідомити інформацію стосовно того, чи зверталася за медичною допомогою в період часу з 16 листопада 2020 року до теперішнього часу ОСОБА_1 підприємство не може, оскільки медична амбулаторна картка хворого знаходиться у ОСОБА_1 . Зі слів сімейного лікаря ОСОБА_1 зверталася до нього на прийом 16 листопада 2020 року, 20 листопада 2020 року та 23 листопада 2020 року.
28 грудня 2020 року надійшов уточнюючий лист від КНП "ЦПМСД № 7" КМР, у якому зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до сімейного лікаря в амбулаторію № 1 вказаного медичного закладу 16 листопада 2020 року. Хворій було видане направлення на виписку листка непрацездатності з 16 листопада 2020 року до 20 листопада 2020 року. 20 листопада 2020 року пацієнтка з`явилася на прийом до сімейного лікаря без листка непрацездатності. Пояснити, чому він не виписаний ОСОБА_1 не змогла. Була направлена сімейним лікарем до завідувача амбулаторії на ЛКК для отримання дозволу на виписку листка непрацездатності з 16 листопада 2020 року до 20 листопада 2020 року. На ЛКК ОСОБА_1 з`явилася не 20 листопада 2021 року, як було вказано сімейним лікарем, а 23 листопада 2020 року. Через невчасне звернення до зазначеної комісії та порушення режиму, пацієнтці у виписці листка непрацездатності відмовлено. Після 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 до медичного закладу не зверталася, документи, що підтверджують факт непрацездатності, їй не видавалися.
З відповіді КНП "КМЛ № 17" КМР від 21 грудня 2020 року № 1133 вбачається, що ОСОБА_1 була доставлена швидкою медичною допомогою 16 листопада 2020 року об 11:00 год. та була направлена до сімейного лікаря.
Відповідно до виробничої характеристики токаря цеху сервісного обслуговування ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві зарекомендувала себе як нетрудолюбива, недисциплінована, нелюбляча свою роботу людина. Виконує свою роботу на низькому рівні. Працює погано, не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю, не виявляє ніякої ініціативи. Порушувала правила щодо охорони праці, про що свідчать розпорядження про позбавлення виробничої премії від 25 лютого 2020 року № 123 та від 17 березня 2020 року № 170.
04 грудня 2020 року, 08 грудня 2020 року, 16 грудня 2020 року та 23 грудня 2020 року за заявами ОСОБА_1 їй надано відпустки без збереження заробітної плати на ці 4 календарні дні.
Згідно з актів ПрАТ "ІГЗК" від 08 січня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася підписати запропоновані документи для звільнення, ознайомлення з наказом про звільнення за прогул від 08 січня 2021 року № 5-к та отримати вказаний наказ та трудову книжку.
ПрАТ "ІГЗК" 08 січня 2021 року направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звільнення та необхідність з`явитися до відділу кадрів товариства для отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.
Розпорядженням ПрАТ "ІГЗК" від 08 січня 2021 року № 27-к зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 3 дні у розмірі 1 575,36 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.