ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 936/970/22
провадження № 61-14189св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Тишівська гімназія Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Талапою Ярославом Васильовичем, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Кондора Р. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - Тишівська гімназія), Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради (далі - Відділ освіти Нижньоворітської сільської ради) про визнання строку дії трудового договору, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період незаконного звільнення.
Позов мотивований тим, щоз 1983 року вона працює в Тишівському закладі середньої освіти (до реорганізації Нижньоворітська середня школа), а в 1984 році - переведена на посаду вчителя хімії та біології. У 2020 році позивач досягла пенсійного віку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини третьої Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про повну загальну середню освіту" до 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік.
Згідно з наказом Тишівського закладу середньої освіти (надалі реорганізовано в Тишівську гімназію) від 12 червня 2020 року № 24-к роботодавець змінив умови трудового договору з позивачем ОСОБА_1 вчителя хімії та біології ОСОБА_1 переведено з безстрокового трудового договору на строковий терміном на один рік з 30 червня 2020 року до 30 червня 2021 року.
У абзаці 3 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" передбачено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. У зв`язку з цим 14 травня 2021 року позивач подала роботодавцю заяву про зміну умов трудового договору, у якому просила продовжити трудовий договір до 27 серпня 2023 року.
Проте згідно з наказом Тишівської гімназіївід 31 серпня 2022 року № 59-к позивача звільнено з посади вчителя хімії та біології у зв`язку з закінченням строку трудового договору.
ОСОБА_1 вважала своє звільнення з роботи незаконним, оскільки умова трудового договору про погодження укласти контракт строком на один рік, визначена в односторонньому порядку. Про таку умову позивач не була повідомлена, а тому її як працівника з урахуванням існування адміністративного впливу поставлено у нерівні умови.
Позивач мала справедливі очікування на працевлаштування як у 2022, так і 2023 роках. Підтвердженням цього є те, що в кінці 2021 року та першій половині 2022 року вона брала участь в пілотному проєкті Міністерства освіти і науки України з реформування освіти в школах, метою якого було виявити та стимулювати вчителів з високим рівнем професійної майстерності, які володіють методиками компетентного навчання, новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню.
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 03 листопада 2022 року просила:
визнати трудовий договір, укладеним відповідно до наказу Тишівської гімназії від 17 червня 2021 року № 33-к з вчителем хімії та біології ОСОБА_1, у частині строку його дії, з 01 липня 2021 року до 27 серпня 2023 року;
визнати незаконним та скасувати наказ Тишівської гімназії від 31 серпня 2022 року № 59-к про її звільнення;
поновити її на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії;
стягнути з Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради на її користь заробітну плату в розмірі середнього заробітку, з розрахунку 524,81 грн за кожен робочий день, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, до ухвалення судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 позов задоволено.
Визнано трудовий договір, укладений відповідно до наказу Тишівської гімназії від 17 червня 2021 року № 33-к з вчителем хімії та біології ОСОБА_1, у частині строку його дії, з 01 липня 2021 року до 27 серпня 2023 року.
Визнано недійсним та скасовано наказ Тишівської гімназії від 31 серпня 2022 року № 59-к про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії та біології Тишівської гімназії з 31 серпня 2022 року в зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії з 31 серпня 2022 року.
Стягнено з Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 31 серпня 2022 року до 12 грудня 2022 року) в сумі 38 311,13 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнено з Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнено з Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради на користь держави судовий збір в розмірі 1 984,80 грн.
При задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту"педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Волевиявлення особи на укладення строкового трудового договору підтверджується її заявою, особистими підписами позивача на кожній сторінці трудового договору, в якому зазначений строк його дії, а також на виданому на підставі укладеного трудового договору наказі роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням відповідного строку його дії, з яким позивача ознайомлено під підпис.
Суд констатував, що між ОСОБА_1 і директором Тишівської гімназії Ковач Є. В. було усно узгоджено строк дії трудового договору в усній формі до 27 червня 2023 року. Директор гімназії запевнив позивача, що її заява задоволена, чим створив удавані умови праці, не повідомивши працівника про лише часткове задоволення її заяви, тобто укладення трудового договору на половину строку, про який вона просила. Письмово директор Тишівської гімназії в односторонньому порядку, без взаємної згоди із ОСОБА_1, прийняв рішення про укладення з позивачем строкового трудового на один рік. При цьому її не ознайомлено під підпис із умовами строкового договору у частині строку його дії. Доказів протилежного відповідачі суду не надали.
Cуд першої інстанції встановив, що позивач мала обґрунтовані очікування на працевлаштування в Тишівській гімназії у 2022-2023 навчальних роках, оскільки протягом кінця 2021 року та першої половини 2022 року вона брала участь в пілотному проєкті Міністерства освіти і науки України з реформування середньої освіти в школах. Крім цього, позивач пройшла сертифікацію вчителів, мета якої, як задекларовано Міністерства освіти і науки України є виявити та стимулювати вчителів з високим рівнем професійної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню, що підтверджується сертифікатом від 24 грудня 2021 року, яким підтверджено кваліфікацію вчителя на реалізацію державного стандарту освіти у 2022-2023 навчальних роках, свідоцтвом про підвищення кваліфікації від 04 лютого 2022 року, рішенням атестаційної комісії від 06 квітня 2022 року про присвоєння вчителю категорії "спеціаліст вищої категорії".
Таким чином, звільнення позивача на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України відбулося з порушенням умов трудового законодавства, адже з нею під час зміни умов трудового договору щодо його терміну (з безстрокового на строковий трудовий договір) не було погоджено строк дії трудового договору.
Оскільки ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, суд дійшов висновку, що з Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради на користь позивача належить стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 31 серпня 2022 року до 12 грудня 2022 року, який становить 38 311,13 грн (524,81 грн (середньоденний заробіток) * 73 робочі дні).
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вказав, що разом із позовною заявою представник позивача надав: 1) копію договору про надання правничої допомоги від 29 серпня 2022 року; 2) рахунок-фактуру від 30 вересня 2022 року № 1/09/22 із детальним описом наданих послуг адвокатом на підставі зазначеного договору; 3) акт виконаних робіт згідно з договором про надання правової допомоги від 30 вересня 2022 року в розмірі 8 000,00 грн. У позовній заяві було зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн та у зв`язку із розглядом справи витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, а всього 14 000,00 грн.
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) адвокат Талапа Я. В. надав ОСОБА_1 такі послуги: 1) первинна правова консультація 29 серпня 2022 року вартістю 1 000,00 грн; правова консультація 02 вересня 2022 року вартістю 1 000,00 грн; підготовка подання позову вартістю 4 000,00 грн; підготовка звернення в інспекцію праці вартістю 2 000,00 грн. Крім того, адвокат при здійсненні представництва інтересів позивача брав участь у трьох судових засіданнях в цій справі.
Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом Талапою Я. В. послуг, а також інші документи, суд зробив висновок, що інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Зважаючи на складність справи та час, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом Талапою Я. В., принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд вважав, що з Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради слід стягнути судовий збір на користь держави.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу Тишівської гімназії та Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради задоволено.
Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тишівської гімназії та Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради про визнання строку дії трудового договору, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період незаконного звільнення відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що при укладенні строкового трудового договору відповідач діяв відповідно до норм Закону України "Про повну загальну середню освіту", Прикінцеві та перехідні положення якого передбачають можливість укладення з працівниками пенсійного віку трудових договорів строком на один рік, а надалі відповідно до абзацу 3 частини другої статті 22 цього Закону, тобто на строк від одного до трьох років. Отже, змінюючи умови трудового договору та укладаючи строкові трудові договори строком на один рік, відповідач діяв відповідно до норм трудового законодавства та Закону України "Про повну загальну середню освіту".
Суд вказав, що рішення Конституційного Суду у справі № 1-р/2023, на яке посилався позивач, щодо неконституційності абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", ухвалено 07 лютого 2023 року, а отже саме з цього часу є неконституційним та втратило чинність. На момент виникнення спірних правовідносин, їх дії, а також вирішення цієї справи по суті, положення абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" були чинними, а тому правомірно застосовані роботодавцем. Таким чином, відповідач (роботодавець) не допустив порушень норм трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а волевиявлення щодо продовження дії трудового договору не було. При цьому за два місяці до припинення дії строкового трудового договору позивача повідомлено про припинення трудових відносин, вона ознайомилась з наказом про звільнення у день звільнення, отримала його копію та трудову книжку, а також скористалася наданою їй відпусткою, отримала матеріальну допомогу на оздоровлення.
Суд також звернув увагу на те, що із закінченням строку трудового договору трудові відносини припиняються навіть тоді, коли вимогу про їх припинення заявила одна з сторін трудового договору - працівник або власник чи уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї з сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника Талапи Я. В., у якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 9, 23, 40,
49-2, КЗпП України,
при укладенні строкового трудового договору між позивачем та відповідачем не була досягнена згода щодо його обов`язкової умови, зокрема строку дії договору. Апеляційний суд безпідставно вказав, що відповідно до наказу Тишівської гімназії від 17 червня 2021 року № 33-к дію строкового трудового договору з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 продовжено з 01 липня 2021 року до 31 серпня 2022 року, а підставою видання наказу є заява позивача від 14 травня 2021 року. Суд апеляційної інстанції проігнорував зміст заяви ОСОБА_1 від 14 травня 2021 року, в якій вона просила продовжити строк дії договору на два роки, а саме до 27 серпня 2023 року. Тобто, визначивши строк дії трудового договору з позивачем з 01 липня 2021 року до 31 серпня 2022 року, роботодавець частково проігнорував її заяву про встановлення строку дії трудового договору до 27 серпня 2023 року. Крім того, суд апеляційної інстанції допустив описку в частині зазначення дати дії трудового договору;
апеляційний суд безпідставно посилався на те, що роботодавець за два місяці до припинення дії строкового трудового договору повідомив позивача про припинення трудових відносин, а вона ознайомилася з наказом про звільнення, отримала його копію та трудову книжку, а також скористалась наданою їй відпусткою, отримала матеріальну допомогу на оздоровлення. Така позиція роботодавця має значення при існуванні між працівником та роботодавцем трудових відносин за безстроковим трудовим договором, в яких роботодавець відповідно до статей 40, 49-2, КЗпП зобовʼязаний повідомити працівника про зміну істотних умов праці або про звільнення за ініціативою роботодавця. У разі дії строкового трудового договору, в якому сторони досягли згоди про строк його дії, а отже і строк його припинення, таке повідомлення не потрібне. Водночас повідомлення про припинення трудового договору, в строк інший ніж просив працівник при його укладанні, побічно підтверджує факт відсутності між сторонами домовленості про строк дії трудового договору;
після прийняття рішення суду першої інстанції в цій справі ОСОБА_1 поновлено на роботі вчителя хімії та біології Тишівської гімназії. Рішенням Конституційного суду України від 07 лютого 2023 року в справі
№ 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац 3 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Саме ця обставина слугувала підставою для зміни трудового договору між позивачем та відповідачем з безстрокового на строковий. У звʼязку з наведеним 25 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до роботодавця із заявою про переведення зі строкового трудового договору на безстроковий. Відповідач указану заяву залишив без належного розгляду. Крім того, 25 серпня 2023 року роботодавець видав наказ № 76-к про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії та біології у звʼязку з закінченням строку дії трудового договору.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою, яка підписана представником Талапою Я. В., щодо обгрунтування доцільності прийняття до розгляду касаційним судом скарги у цій справі.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2023 року від Тишівської гімназії та Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, який підписаний директором Тишівської гімназії Ковач Є. В. і юристом Нижньоворітської сільської ради Самолевською М. Ф. У відзиві відповідачі просять постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив Тишівської гімназії мотивований тим, що:
при зміні умов трудового договору та укладенні строкового трудового договору строком на один рік відповідачі діяли відповідно до норм трудового законодавства, зокрема і норм Закону України "Про повну загальну середню освіту". На час виникнення спірних правовідносин, їх дії, а також вирішення цієї справи по суті, положення абзацу 3 частини другої статті 22 Закону "Про повну загальну середню освіту" були чинними, а тому вони правомірно застосовані роботодавцем. Отже, при звільненні позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а відповідачі не допустили порушень норм трудового законодавства;
позивач не брала участі у пілотних проєктах Міністерства освіти і науки України. Ці обставини безпідставно встановлено судом з тексту позовної заяви;
періодичне проходження сертифікації та підвищення кваліфікації є обов`язком педагогічних працівників відповідно до норм законодавства України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 936/970/22 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відзив Тишівської гімназії та Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині його підписання Самолевською М. Ф. від імені Відділу освіти Нижньоворітської сільської ради повернено без розгляду. Цією ж ухвалою справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 536/232/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала в Тишівському закладі середньої освіти (до реорганізації Нижньоворітська середня школа) з 1983 року.
У 1984 році позивача переведено на посаду вчителя хімії та біології, а в 2020 році вона досягла пенсійного віку.
Після досягнення пенсійного віку, ураховуючи норми підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про повну загальну середню освіту", Тишівський закладу середньої освіти (надалі реорганізовано в Тишівську гімназію) видав наказ від 12 червня 2020 року № 24-к "Про укладення строкового трудового договору з вчителем хімії та біології ОСОБА_1".
Згідно з наказом змінено умови трудового договору вчителя хімії та біології ОСОБА_1, переведено її з безстрокового трудового договору на строковий терміном на один рік, з 30 червня 2020 року до 30 червня 2021 року. Підставою наказу є заява ОСОБА_1 від 29 квітня 2020 року.
Відповідно до наказу Тишівської гімназії від 17 червня 2021 року № 33-к дію строкового трудового договору з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 продовжено з 01 липня 2021 року до 31 серпня 2022 року. Підставою цього наказу є заява ОСОБА_1 від 14 травня 2021 року.
14 червня 2022 року позивач знову написала заяву про продовження дії строкового трудового договору на 2022-2023 рік. Проте цю заяву роботодавець залишив без задоволення.
Згідно з наказом Тишівської гімназії від 31 серпня 2022 року № 59-к вчителя хімії та біології ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про визнання трудового договору укладеним відповідно до наказу Тишівської гімназії від 17 червня 2021 року № 33-к з вчителем хімії та біології ОСОБА_1, у частині строку його дії, з 01 липня 2021 року до 27 серпня 2023 року, скасування наказу Тишівської гімназії від 31 серпня 2022 року № 59-к про звільнення та поновлення на роботі
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).