ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 385/35/23
провадження № 61-17386св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Остащенко Олеся Миколаївна,
відповідач - фермерське господарство "Олена",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Остащенко Олесі Миколаївни, на постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Голованя А. М., Чельник О. І. від 07 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства (далі - ФГ) "Олена", в якому просила суд:
- зобов`язати ФГ "Олена" усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0700 площею 2.8726 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 10 листопада 2022 року до договору оренди землі укладеного між нею та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 20 жовтня 2020 року, номер запису про інше речове право № 38803287;
- зобов`язати ФГ "Олена" усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0701 площею 2.8547 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 08 листопада 2022 року до договору оренди землі укладеного між нею та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 02 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право № 48611901.
Позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належать дві земельні ділянки згідно з Державного акту про право приватної власності на землю серії КР №027371 від 08 лютого 2008 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:02:000:0700, площею 2.8726 га; І-КР № 015225 земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:02:000:0701 площею 2.8547 га, які розташовані на території Гайворонської міської ради, Кіровоградської області.
12 грудня 2012 року між нею та ФГ "Олена" укладено договори оренди землі на вищезазначені земельні ділянки строком 10 років, до 12 грудня 2022 року.
Починаючи з осені 2022 року вона неодноразово зверталася до ФГ "Олена" з повідомленням про небажання подальшої співпраці та просила повернути належні їй земельні ділянки відразу після закінчення договору оренди.
У подальшому вона зверталася до державного реєстратора із заявою про надання інформаційної довідки по належних їй земельних ділянках. Отримавши інформаційну довідку від 08 грудня 2022 року № 317159069, вона дізналася,
що 20 жовтня 2020 року державним реєстратором Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області зареєстровано додаткову угоду
№ б/н від 10 листопада 2022 року до договору оренди від 12 грудня 2012 року, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня 2032 року з автоматичним продовженням дії договору.
Згідно з інформаційної довідки від 21 грудня 2022 року № 318338496 її повідомлено, що 02 грудня 2022 року державним реєстратором Благовіщенської міської ради Кіровоградської області зареєстровано додаткову угоду № б/н від 08 листопада 2022 року до договору оренди від 12 грудня 2012 року, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня 2032 року з автоматичним продовженням дії договору.
Позивач зазначала, що вона не підписувала жодних додаткових угод з відповідачем, тобто вони є неукладеними. не бажала подальшої співпраці з ФГ "Олена", волевиявлення на продовження орендних відносин не мала.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області у складі судді Гришака А. М. від 03 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ФГ "Олена" усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим 3521110100:02:000:0700, площею 2,8726 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 10 листопада 2022 року до договору оренди землі укладеного між
ОСОБА_1 та ФГ "Олена", 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 20 жовтня 2020 року, номер запису про інше речове право № 38803287.
Зобов`язано ФГ "Олена" усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим 3521110100:02:000:0701, площею 2,8547 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 08 листопада 2022 року до договору оренди землі укладеного між
ОСОБА_1 та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 02 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право № 48611901.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачка вказувала про неукладення спірних додаткових угод до договорів оренди земельної ділянки, так як вона їх не підписувала, та відсутність у неї оригіналу примірника таких угод, то саме на відповідача покладено обов`язок надати докази на підтвердження укладення цієї угоди.
З метою встановлення належності позивачці підпису на оригіналі оспорюваних додаткових угод до договорів оренди земельної ділянки та проведення судової почеркознавчої експертизи нею заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено ухвалою суду першої інстанції про витребування їх у відповідача, проте відповідач не надав оригінал додаткової угоди, посилаючись на її втрату та проведення службового розслідування з цього приводу.
Оскільки відповідачем не надано оригінал додаткових угоди, тому відповідно до вимог частини десятої статті 84 ЦПК України суд дійшов висновку про доведеність факту непідписання позивачкою вказаної додаткової угоди, а отже, такий правочин є неукладеним. Право оренди спірної земельної ділянки у відповідача припинилося.
Порушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за відповідачем, тому заявлена вимога про скасування державної реєстрацій спрямована на відновлення становища,
яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України
Суд першої інстанції послався на відповідну правову позицію, викладену
у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ФГ "Олена" задоволено.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня
2023 року скасовано.
Ухвалено нове рішення в справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щона час укладення додаткової угоди, що є предметом позову, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору, оскільки державній реєстрації підлягала не сама угода, а речове право, яке виникло на її підставі, а тому суд першої інстанції помилково зазначив про правомірність застосування позивачем способу судового захисту, зокрема, скасування державної реєстрації договору, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідну правову позицію, викладену
у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції роз`яснив позивачу, що відмова у задоволенні позову через обрання не ефективного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки з подальшим скасуванням державної реєстрації речового права оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Остащенко О. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області
від 03 квітня 2023 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 385/35/23 із Гайворонського районного суду Кіровоградської області. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
19 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Остащенко О. М., мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, суд належним чином не встановив фактичні обставини у справі, що мають суттєве значення для її вирішення.
Вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у відповідних постановах Верховного Суду про те, що скасування державної реєстрації є ефективним способом захисту, що забезпечує реальне відновлення порушених прав позивача.
Зазначає, що апеляційний суд застосував норму, що припинила свою дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" № 2255-ІХ від 12 травня 2022 року, пунктом 11 якого внесені зміни до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і викладено в редакції, яка не передбачала в ухваленому рішенні суду про скасування державної реєстрації, одночасно визнавати, змінювати чи припиняти права чи обтяження прав.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачем не надано оригіналів додаткової угоди від 10 листопада 2022 року
№ б/н та від 08 листопада 2022 року № б/н, тому відповідно до вимог частини десятої статті 84 ЦПК України позивачкою доведено факт непідписання нею вказаної додаткової угоди, унаслідок чого цей правочин є неукладеним.
Крім того, зазначає, про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року
у справі № 916/2464/19, від 03 листопада у справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року у справі 656/239/18,
від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року у справі
№ 144/338/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від ФГ "Олена" на касаційну скаргу, в якому зазначається, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Апеляційний суд дійшов вірного висновку про безпідставність вимог позивачки, оскільки право орендодавця підлягає захисту за його позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом пред`явлення вимог про повернення такої ділянки, а не шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. При цьому, зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права з урахуванням висновків, викладених у відповідних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Також вказує, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами, витраченим ним часом та не відповідає реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку
cерії НОМЕР_1 від 20 серпня 2002 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,85 га. Земельна ділянка № НОМЕР_2 розташована на території Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3521110100:02:000:0701 (а. с. 8).
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8547 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0701. Номер запису про інше речове право: 48611901; дата та час державної реєстрації - 02 грудня 2022 року; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 08 листопада 2022 року, видавник: Орендар: ФГ "Олена"; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий
12 грудня 2012 року, видавник: Орендар: ФГ "Олена"; Орендодавець: ОСОБА_1 . Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65673425 від 05 грудня 2022 року, ОСОБА_2, Благовіщенська міська рада, Кіровоградська обл. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки (а. с. 11-12).
Згідно з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку
cерії КР № 027371 від 08 лютого 2008 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,87 га. Земельна ділянка № НОМЕР_3 розташована на території Гайворонської міської ради. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3521110100:02:000:0700 (а. с. 9-10).
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8726 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0700. Номер запису про інше речове право: 38803287; дата та час державної реєстрації - 20 жовтня 2020 року; підстава для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 23885400, виданий 20 жовтня 2020 року, видавник: Державний земельний кадастр; додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2022 року, видавник: Орендар: ФГ "Олена"; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12 грудня 2012 року, видавник: Орендар: ФГ "Олена"; Орендодавець: ОСОБА_1 . Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54731533 від 23 жовтня 2020 року, ОСОБА_3, Гайворонська районна державна адміністрація, Кіровоградська обл. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки (а. с. 13-14).
05 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслала лист повідомлення голові ФГ "Олена",
в якому повідомила останнього, що не бажає поновлювати дії договору оренди землі, який укладений між нею та ФГ "Олена" 06 січня 2012 року, і має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку за № НОМЕР_3, загальною площею 2,8726 га, за кадастровим номером 3521110100:02:000:0700 (а. с. 15-16).
ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди № б/н від 10 листопада 2022 року до договору оренди від 12 грудня 2012 року, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня
2032 року з автоматичним продовженням дії договору, яка зареєстрована
20 жовтня 2020 року Державним реєстратором Лособиковим М. Г. Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області та оригінал додаткової угоди № б/н від 08 листопада 2022 року до договору оренди від 12 грудня 2012 року якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня 2032 року з автоматичним продовженням дії договору, яка зареєстрована 02 грудня
2022 року Державним реєстратором Корсун В. С. Благовіщенської міської ради Кіровоградської області
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської областівід 01 березня 2023 року оригінали вказаних додаткових угод витребувано.
Ухвала суду про витребування документів не виконана, представником ФГ "Олена" повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналів додаткової угоди
від 10 листопада 2022 року та від 08 листопада 2022 року, укладеної із ОСОБА_1, зазначене позбавило можливості призначити у справі відповідну експертизу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року
у справі № 916/2464/19, від 03 листопада у справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року у справі 656/239/18,
від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року у справі
№ 144/338/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19-ц (пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Остащенко О. М., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів,
а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 10 листопада 2022 року № б/н до договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Олена", 12 грудня
2012 року, зареєстрованої 20 жовтня 2020 року, номер запису про інше речове право № 38803287, та про скасування державної реєстрації додаткової угоди
від 08 листопада 2022 року № б/н до договору оренди землі укладеного між
ОСОБА_1 та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 02 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право № 48611901, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не підписувала зазначених додаткових угод, тому ці угоди є неукладеними,
а державна реєстрація - незаконною.
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої
статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.