ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 466/5104/21
провадження № 61-8848св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лемехи Романа Ігоровича на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2022 року у складі судді Єзерського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 квітня 2019 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, оформлений розпискою, згідно якої він передав ОСОБА_2 в тимчасове користування грошові кошти в сумі 5 000 доларів США та 5 000 євро. В подальшому 08 травня 2019 року він передав відповідачу 2 500 євро, 13 травня 2019 року - 5 000 євро, 23 травня 2019 року - 2 500 євро та 04 червня 2019 року - 4 000 євро. За умовами договору ОСОБА_2 зобов`язався повернути йому кошти до 01 липня 2019 року, однак в зазначений строк позику не повернув та ухиляється від виконання зобов`язання. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користьборг за договором позики у розмірі 5 000 доларів США та 19 000 євро, що станом на день подання позову становить 774 327 грн, а також судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 5 000 доларів США та 19 000 євро, що станом на день подання позову становить 774 327 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що на підтвердження укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики на суму 5 000 доларів США та 19 000 євро, що станом на день подання позову становить 774 327 грн, відповідачем була складена розписка, яка була названа як "Підтверження (про отримання коштів)".
Оскільки відповідач не виконав зобов`язань за цим договором, строк виконання яких настав 02 липня 2019 року, отримані в борг кошти своєчасно не повернув, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користьвитрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн, однак матеріали справи не містять оформлених у встановленому законом порядку документів оплати гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), а також доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, зокрема акта наданих послуг, акта виконаних робіт. Тому у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн необхідно відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лемеха Р. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, в постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Львова.
19 липня 2023 року справа № 466/5104/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лемехи Р. І. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що наданий позивачем документ під назвою "Підтверження (про отримання коштів)"від 25 квітня 2023 року був складений на виконання тематичних заходів, а не щодо боргових зобов`язань, передбачених договором позики, тому до нього не можуть бути застосовані норми матеріального права, що регулюють відносини за договором позики.
Судами не встановлювалося, що саме малося на увазі під термінами "тематичні заходи" та "спеціальний проект" за вищевказаним документом, а також на що саме були передані кошти.
Крім того, в цьому документі не вказано жодних ідентифікаційних даних сторін, адрес, відсутнє їхнє повне найменування, а також не зазначено про обов`язок повернути кошти, передані 08 травня 2019 року у розмірі 2 500 євро, 13 травня 2019 року - 5 000 євро, 23 травня 2019 року - 2 500 євро та 04 червня 2019 року - 4 000 євро.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мартиневич Ю. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 квітня 2019 року між сторонами було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав в тимчасове користування у ОСОБА_1 25 квітня 2019 року грошові кошти в сумі 5 000 доларів США та 5 000 євро на виконання тематичних заходів, які зобов`язався повернути до 01 липня 2019 року включно.
Додатково ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 08 травня 2019 року 2 500 євро, 13 травня 2019 року - 5 000 євро, 23 травня 2019 року - 2 500 євро та 04 червня 2019 року - 4 000 євро, що підтверджується розпискою, яка була названа як "Підтверження (про отримання коштів)".
Вищевказана розписка про отримання коштів складена ОСОБА_2 та містить його підписи про отримання від ОСОБА_1 коштів у відповідні дати та відповідних розмірах (а.с.7).
Оригінал розписки було надано позивачем для огляду суду апеляційної інстанції.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути йому грошові кошти, однак ОСОБА_2 не виконав зобов`язань за договором позики, строк виконання яких настав 02 липня 2019 року, отримані в борг кошти ОСОБА_1 не повернув.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лемехи Р. І. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом касаційної скарги рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом переглядається лише в означеній частині.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.