ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 570/4391/21
провадження № 61-15230св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та договору дарування земельної ділянки недійсними.
2. Позовна заява мотивована тим, що з листопада 2002 року вона проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, що встановлено на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року.
3. За час спільного проживання вони разом з ОСОБА_2 за спільні кошти побудували житловий будинок по АДРЕСА_1, де разом проживають на даний час.
4. Проте, 02 грудня 2005 року ОСОБА_2 без її згоди подарував житловий будинок та земельну ділянку, на якій він знаходиться, своїй дочці ОСОБА_3 .
5. Вказувала, що про укладені договори дарування їй стало відомо лише 29 травня 2019 року, а тому вважає, що вона не пропустила строк позовної давності.
6. Враховуючи наведене просила суд:
7. визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, укладений 02 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Дацюк С. Г. 02 грудня 2005 року та зареєстрований за № 2-1487;
8. визнати недійсним договір дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,22 га, кадастровий номер 5624683000020130071, укладений 02 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Дацюк С. Г. 02 грудня 2005 року та зареєстрований за № 2-1489;
9. застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення сторін за спірними договорами дарування у попередній стан, а саме:
- припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624683000020130071, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,22 га;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку з кадастровим номером 5624683000020130071, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,22 га.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 31 січня 2023 року у складі судді Штогуна О. С. позов задоволено частково.
11. Визнано недійсним договір дарування від 02 грудня 2005 року щодо відчуження житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, укладений між відповідачами.
12. Визнано недійсним договір дарування від 02 грудня 2005 року щодо відчуження земельної ділянки за зазначеною адресою, площею 0,22 га, кадастровий номер 5624683000020130071, укладений між відповідачами.
13. Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення сторін за спірними договорами дарування у попередній стан, шляхом:
14. припинення права власності ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку за вказаною адресою.
15. скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок з надвірними будівлями.
16. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
17. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з листопада 2002 року по 24 жовтня 2019 року, тому, враховуючи те, що оспорювані правочині вчинено 02 грудня 2005 року, суд дійшов висновку, що для вчинення ОСОБА_2 оспорюваних правочинів необхідна була попередня нотаріально посвідчена згода на їх вчинення від ОСОБА_1 .
18. Оскільки за ОСОБА_3 не зареєстровано право власності на земельну ділянку, тому місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
19. Постановою Волинського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 31 січня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
20. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували і не перебувають у зареєстрованому шлюбу, тому суд права ОСОБА_1 оспорюваними правочинами не порушено. При цьому судом зазначено, що ОСОБА_1 не доведено, що нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судові рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
25. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-37цс12, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17; у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 405/239/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 341/680/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга мотивована тим, що з листопада 2002 року вона та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується судовим рішення у справі № 570/4126/19.
27. Під час спільного проживання ними спільно було побудовано будинок АДРЕСА_1, який 16 листопада 2005 року здано в експлуатацію.
28. Вказує, що на момент завершення будівництва будинку ОСОБА_2 знаходився на пенсії, тому весь фінансовий тягар будівництва ліг на неї.
29. Земельна ділянка набута ОСОБА_2 до часу їх спільного проживання за договором дарування від 15 грудня 2000 року, проте, оскільки побудований будинок є спільною сумісною власністю, тому що побудований ними під час проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому земельна ділянка, на якій він розташований, також є спільною сумісною.
30. Враховуючи те, що при укладенні оспорюваних правочинів дарувальником не було надано письмової нотаріальної згоди другого з подружжя на таке дарування спільного сумісного майна, тому правочини вчинено з порушенням вимог частин першої, четвертої статті 230 ЦК України й, відповідно, підлягають визнанню недійсними.
31. Посилається на те, що апеляційний суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин статтю 17 Закону України "Про власність", яка регулює набуття права власності на майно в наслідок спільної праці громадян.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
32. У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. На підставі договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями, укладеного 02 грудня 2005 року між ОСОБА_2 (даруватель) і ОСОБА_3 (обдарована), даруватель подарував, а обдарована отримала у дар житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1, а на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного 02 грудня 2005 року між дарувателем ОСОБА_2 і обдарованою ОСОБА_3, даруватель подарував, а обдарована прийняла у дар земельну ділянку площею 0,22 га, яка розташована на території села Городище Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
34. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, ухвалено встановити факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з листопада 2002 року по 24 жовтня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
36. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
41. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що з листопада 2002 року по даний час вона з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання ними було побудовано будинок АДРЕСА_1 .
42. Посилаючись в позовній заяві на положення статей 60, 65, 74 СК України, вважала, що вказане будинковолодіння належить їм на праві спільної сумісної власності.
43. При цьому також вказувала, що земельна ділянка набута ОСОБА_2 до часу їх спільного проживання за договором дарування від 15 грудня 2000 року, проте, оскільки побудований будинок є спільною сумісною власністю, тому що побудований ними під час проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому земельна ділянка, на якій він розташований, також є спільною сумісною власністю (стаття 377 ЦК України у редакції, чинній станом на 06 вересня 2005 року, постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-271цс15).
44. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з листопада 2002 року по 24 жовтня 2019 року, тому, враховуючи те, що оспорювані правочині вчинено 02 грудня 2005 року, суд дійшов висновку, що для вчинення ОСОБА_2 оспорюваних правочинів необхідна була попередня нотаріально посвідчена згода на їх вчинення від ОСОБА_1 .