ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 235/101/21
провадження № 61-14183св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року у складі судді Черкез Д. Л., постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Кануріної О. Д., Гапонова А. В., ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 2002 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, у яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Оскільки, як зазначала позивачка, вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, то з метою отримання свідоцтва про народження дитини, вона вказала у ньому батьком дитини ОСОБА_4 .
3. Після цього продовжувала підтримувати близькі стосунки з відповідачем і у 2004 році вони зареєстрували шлюб, який розірвали 28 вересня 2005 року. 12 березня 2009 року вдруге зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_5 .
4. Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2011 року у справі № 2-1645/11 шлюб між ними було розірвано.
5. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 не оспорював батьківства стосовно старшої дочки ОСОБА_6, вона, у свою чергу, називала його "батьком".
6. Проте, у 2020 році відповідач заявив, що не визнає себе батьком ОСОБА_6 .
7. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про народження № 342, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька від 30 липня 2003 року, де зазначити батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 лютого 2011 року і до досягнення дитиною відповідного віку; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму після досягнення вісімнадцятиріччя та до досягнення двадцяти трьох років у зв`язку з навчанням ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
8. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
9. Судові рішення мотивовані тим, що позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог. Зокрема, матеріали справи не містять висновку судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, за якими можливо встановити батьківство відповідача. Наявний висновок генетипоскопічного дослідження від 05 квітня 2021 року суд не прийняв як доказ, оскільки він складений не експертною установою та взагалі не експертом.
10. Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.
11. Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд виходив із того, що суд першої інстанції ухилився від обов`язку призначення експертизи у цій справі, зокрема, суд, встановивши, що визначена ним для проведення судової експертизи медична установа не є експертною установою, не вирішив питання щодо призначення експертизи у справі, проведення якої мав би доручити експертній установі, яка відповідно має повноваження на проведення такого дослідження. Іншим доказам у справі - показам свідків та документам, наданим позивачкою на підтвердження заявленого позову, суд також не надав належної оцінки.
12. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
13. Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
14. Внесено зміни до актового запису від 30 липня 2003 року № 342, вчиненого Відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька, про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вказавши у графі батько - " ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України".
15. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
16. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 січня 2023 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до 17 червня 2026 року.
17. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
18. Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявні підстави для визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та можливості відповідача надавати аліменти на утримання ОСОБА_3 .
19. Вирішуючи питання про розмір стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суди дійшли висновку, що справедливим та об`єктивним розміром аліментів, з урахуванням встановлених обставин, буде 1/6 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. При цьому судами також зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, а саме 1/4 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
20. ОСОБА_3 продовжує навчання на денній формі навчання за державним замовленням та потребує матеріальної допомоги, тому суди, врахувавши, що батьки зобов`язані у рівній мірі забезпечувати дитину усім необхідним та те, що для навчання позивачу необхідно нести витрати на забезпечення навчального процесу, придбання канцелярських товарів, харчування та інше, беручи до уваги, що навчання відбувається за денною формою навчання та на бюджетній основі, а також враховуючи, що відповідач має ще трьох малолітніх дітей, на утримання однієї з яких з відповідача вже стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини, суди вважали, що об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів буде 1/8 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
21. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення аліментів за минулий час, суди, з урахуванням положень статті 191 СК України, виходили із того, що відсутні докази того, що позивач у період з 08 лютого 2011 року по 11 січня 2021 року вживала заходи щодо одержання з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3, а відповідач вчиняв дії щодо ухилення від сплати таких аліментів.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
22. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
24. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення місцевого суду від 03 серпня 2023 року та постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року.
25. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року.
26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на рішення місцевого суду від 03 серпня 2023 року та постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року.
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року.
28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Щодо касаційної скарги на рішення місцевого суду від 03 серпня 2023 року та постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року
29. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу в частині на новий розгляд або ухвалити нове судове рішення.
30. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
31. Касаційна скарга мотивована тим, що в процесі розгляду справи суддя Черкез Д. Л. не повідомив її про прийняття заяви про збільшення позовних вимог та позбавив її права подати додаткові докази, які свідчать про ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання ОСОБА_3, які необхідно було подати лише після прийняття заяви про збільшення позовних вимог.
32. Вказує, що вона неодноразово зверталась до відповідача від дня народження дитини щодо сплати коштів на утримання дитини у вигляді аліментів, але відповідач вводив її в оману. Зазначає, що доказом того факту, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх отримати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, є пояснення, наведені у даній заяві, згідно частини першої статті 229 ЦПК України. Також у матеріалах справи є відповідні докази цього факту, а саме претензії, переписка тощо.
33. У додатках до заяви про збільшення позовних вимог вона надала докази того, що відповідач не сплачує аліменти та не сплачує будь-яких коштів на утримання своєї другої дитини ОСОБА_7 .
34. Посилається на те, що відповідач стверджував, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 та два сини ОСОБА_9 та ОСОБА_10, проте документів які б підтверджували шлюб із ОСОБА_8 ним не надано.
35. Також незгодна із висновками місцевого суду про те, що аліменти повинні сплачуватись з дня подання заяви про збільшення позовних вимог. Суд не врахував, що ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 червня 2021 року було закрито підготовче провадження у справі, тому вона в силі частини другої статті 49 ЦПК України не могла надати заяву про збільшення позовних вимог при первинному розгляді справи у зв`язку з недосягненням ОСОБА_3 18 років.
36. Також вказує, що суди попередніх інстанцій належним чином не вирішили питання щодо судових витрат.
Щодо касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 05 липня 2023 року
37. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
38. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не дослідивши та не встановивши факту, що суд першої інстанції підмінив процесуальне рішення листами, якими повернув заяви про збільшення позовних вимог.
39. Вказує, що Листами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року № 3099/23-Вих/2/204/1155/23 та від 07 березня 2023 року № 5689/23-Вих/2/204/1155/23 їй повернуто заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення аліментів.
40. Вказує, що вона востаннє направила до місцевого суду заяву про збільшення позовних вимог 16 березня 2023 року, проте жодного процесуального судового рішення винесено не було.
41. Ухвалою апеляційного суду від 05 липня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження стосовно її вимоги скасувати рішення, прийняті в листі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року та в листі цього суду від 07 березня 2023 року.
42. Посилається на те, що апеляційний суд вказав, що ненаділений повноваженнями на розгляд листів суду, які не є процесуальними документами та не підлягають оскарженню в розумінні положень статті 352 ЦПК України.
43. Вважає, що апеляційний суд протиправно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Щодо касаційних скарг на ухвали апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та від 27 грудня 2023 року
44. Касаційна скарга мотивована тим, що 04 грудня 2023 року вона звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме встановити факт ухилення відповідача від сплати аліментів.
45. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
46. Також, 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, просила здійснити розподіл судових витрат, понесених нею у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
47. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
48. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її заяв про ухвалення додаткових рішень, оскільки нею надано докази на підтвердження підстав ухвалення додаткових рішень, які апеляційним судом не враховано.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
49. 17 червня 2003 року у ОСОБА_11 ОСОБА_3 народилася дочка - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька від 01 серпня 2003 року, актовий запис № 342. Відомості про батька дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, були внесені до актового запису про народження зі слів матері на підставі її заяви, тобто запис про батька вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (а. с. 9, т. 1).
50. У 2004 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який було розірвано 28 вересня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданим 28 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька (а. с. 6, т. 1).
51. 12 березня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вдруге зареєстрували шлюб, і цього не оспорюють сторони.
52. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки та відповідача народилася дочка - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 879 (а. с. 10, т. 1).
53. Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2011 року у справі № 2-1645/11 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 7-8, т. 1).
54. З листа Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 19/10/2/2-25347-20 від 27 жовтня 2020 року вбачається, що судову молекулярно-генетичну експертизу з установлення біологічного батьківства відносно дитини з використанням біологічних зразків родичів особи, яка заявлена біологічним батьком, але зразки якої не надані для проведення зазначеної експертизи, в установах Експертної служби МВС України не проводять (а. с. 9, т. 2).
55. Подібні відповіді надані у відповідь на запити ОСОБА_1 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а. с. 9зв, 10зв, 11-11зв, 12, т. 2).
56. За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року призначено судово-генетичну експертизу, виконання якої доручено Медико-генетичному центру "Мама-Папа", на вирішення якої поставлене наступне питання: Чи мають ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, спільного батька (а. с. 74, т. 1).
57. Згідно з висновком генотипоскопічного дослідження № 29850 від 05 квітня 2021 року, складеним Медико-генетичним центром "Мама-Папа", ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі індивідуалізуючих маркерів Х-хромосоми, ймовірність того, що донор зразка передбачувана сестра " ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3" і донор зразка передбачувана сестра " ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6" є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,999999%, оскільки у них виявлено збіг алелів умовно батьківського походження по всіх 12 проаналізованих STR-локусах. Ймовірність спорідненості в 422127000000 разів вища, ніж у випадкових людей загальної популяції (а. с. 105-122, т. 1).
58. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 51-51зв, т. 4).
59. У довідці форми ОК-7 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України вбачається, що дохід ОСОБА_2 у 2020 році склав 7 200,00 грн, у 2021 році - 42 700,00 грн, у 2022 році - 13 000,00 грн (а. с. 219, т. 3).
60. З рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2011 року по справі №2-2016/11 вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 серпня 2011 року.
61. Відповідно до свідоцтв про народження відповідач ОСОБА_2 є батьком ще двох дітей, матір`ю яких є ОСОБА_8, а саме: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 215, 216, т. 3).
62. З довідки № 112 від 01 березня 2023 року, виданої Горлівським інститутом іноземних мов Державного вищого навчального закладу "Донбаський державний педагогічний університет", вбачається, що ОСОБА_3 дійсно є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти ІІІ курсу факультету романо-германських мов денної форми здобуття освіти (бюджет), термін навчання в інституті - з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року (а. с. 247, т. 3).
63. До справи долучено фотознімки сторін та ОСОБА_3 (а. с. 27зв - 29, 166зв - 186, том 2).
64. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження в частині оскарження листа Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 3099/23-вих/2/204/1155/23 від 08 лютого 2023 року та листа Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 5689/23-вих/2/204/1155/23 від 07 березня 2023 року.
65. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
66. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Позиція Верховного Суду
67. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
68. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
69. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
70. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
71. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо касаційної скарги на рішення місцевого суду від 03 серпня 2023 року та постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року
72. З матеріалів вказаної касаційної скарги вбачається, що заявник оскаржує судові рішення лише в частині вирішення судами питання щодо стягнення аліментів.
73. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
74. Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.