ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 936/598/23
провадження № 61-890св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Повідайчик Олег Іванович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів
Фазикош Г. В., Куштана Б. П., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,
в якому просила:
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частку будинку АДРЕСА_1 .
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі.
Заява мотивована тим, що набрало законної сили рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року у іншій аналогічній справі № 936/1014/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Воловецької селищної ради про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд закрити провадження
у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Воловецький районний суд Закарпатської області ухвалою від 20 вересня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 вересня 2023 року про виправлення описки, провадження у справі закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що провадження у справі
№ 936/598/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку підлягає закриттю, оскільки набрало законної сили рішення суду у справі
№ 936/1014/21, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Воловецького районного суду від 20 вересня 2023 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у справах № 936/598/23 та № 936/1014/21 відрізняється суб`єктний склад, а також підстави позовів, у зв`язку з чим підстав для застосування пункту 3 частини першої
статті 255 ЦПК України немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року, ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Повідайчик О. І., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції
є посилання заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Разом з тим, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2021 року
у справі № 127/29308/19 (провадження № 61-13911св20) та від 12 січня
2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21).
Доводи інших учасників справи
У березні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що у червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя будинку АДРЕСА_1 та визнання права власності на частку
у цьому будинку.
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої
статті 255 ЦПК України.
Воловецький районний суд Закарпатської області ухвалою від 20 вересня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 вересня 2023 року про виправлення описки, провадження у справі закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Воловецького районного суду від 20 вересня 2023 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом
(стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Підстави для закриття провадження у справі передбачені
статтею 255 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року
у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України",
а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.