Постанова
Іменем України
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 641/3980/19
провадження № 61-3356св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація "Захист трудових прав",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року у складі судді Колодяжної І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2022 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі - ТОВ "Техноком"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація "Захист трудових прав" (далі - ППО "Захист трудових прав"), про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, вона була переведена на посаду гардеробниці в ТОВ "Техноком" у зв`язку з інвалідністю.
Наказом від 16 листопада 2018 року № 1786/к її відсторонено від роботи зі збереженням 2/3 частини заробітної плати.
Наказом від 22 квітня 2019 року № 677/к її звільнено з роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатнього стану здоров`я, який перешкоджає продовженню цієї роботи.
Позивачка зазначала, що звільнення є незаконним, оскільки відповідач не надав їй повного переліку наявних вакантних посад за період з моменту її відсторонення від посади гардеробника та запропонував лише дві посади, які не відповідають її кваліфікації, освіті, професії та медичним показникам, адміністрація не направила її на позачерговий медичний огляд з метою визначення відповідності запропонованої посади її стану здоров`я.
ППО "Захист трудових прав", членом профкому якої вона є, не надала згоди на її звільнення.
Крім того, вона не відмовлялась від роботи на ТОВ "Техноком", а лише просила надати їй роботу не помічником прибиральниці, а відповідно до вакантних на підприємстві посад, які б відповідали медичним рекомендаціям щодо її реабілітації.
ОСОБА_1 просила визнати незаконним наказ від 22 квітня 2019 року № 677/к про її звільнення, поновити її на посаді гардеробника сектору господарського забезпечення ТОВ "Техноком", стягнути на її користь з ТОВ "Техноком" заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 244,24 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року, з урахуванням ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2021 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ від 22 квітня 2019 року № 677/к про звільнення ОСОБА_1 з посади гардеробника сектору господарського забезпечення ТОВ "Техноком".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді гардеробника сектору господарського забезпечення ТОВ "Техноком".
Стягнено з ТОВ "Техноком" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку за період з 22 квітня 2019 року до 20 січня 2021 року в розмірі 106 732,88 грн.
Стягнено з ТОВ "Техноком" на користь держави судовий збір в розмірі 2 522,40 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки їй не була запропонована легша робота, а посади техніка-лаборанта та помічника коштеляна не відповідають медичним рекомендаціям, кваліфікації та побажанням позивачки. Згода ППО "Захист трудових прав" на звільнення ОСОБА_1 не надана.
Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Техноком" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 509 520,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконаних адвокатом видів робіт, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, суд першої інстанції вважав за необхідне визначити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Техноком" на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року задоволено.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року залишено без змін.
Додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року скасоване.
Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), якими працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендовано роботу іншу ніж та, яку він виконує. Однак висновки МСЕК про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я виконувати роботу за професією гардеробника сектору господарського забезпечення у ТОВ "Техноком" відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ТОВ "Техноком" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2022 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що єдиною підставою визнання незаконним наказу про звільнення позивачки суд першої інстанції зазначив відсутність доказів звернення товариства до профспілкового органу щодо надання згоди на звільнення. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції не дослідив обґрунтованість відмови профспілкового органу у наданні згоди на звільнення позивачки.
Суд апеляційної інстанції незаконність звільнення позивачки пов`язав з іншими обставинами та зазначив, що висновки МСЕК про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я виконувати роботу за професією гардеробника сектору господарського забезпечення ТОВ "Техноком" відсутні.
У справі № 212/6083/15-ц, на постанову Верховного Суду в якій послався суд апеляційної інстанції, встановлені відмінні від цієї справи обставини.
На відміну від справи № 212/6083/15-ц ОСОБА_1 відмовилась від переведення на легшу роботу, а робота, яку вона виконувала раніше, протипоказана їй за станом здоров`я.
МСЕК надає висновки щодо умов праці та характеру роботи, які працівнику протипоказані, проте не може зазначати конкретні професії, за якими працівник не може виконувати роботу.
Суд не врахував принцип заборони суперечливої поведінки сторони. Позивачка просила перевести її на легшу роботу, від якої відмовилась, а потім оспорила своє звільнення до суду. Суд не надав оцінки тій обставині, що поведінка позивачки є суперечливою.
Суди не дослідили результати атестації робочого місця за посадою гардеробник, припис Головного управління Держпраці у Харківській області від 17 вересня 2018 року, яким товариство зобов`язано перевести позивача на легшу роботу відповідно до медичних рекомендацій, листи позивачки про переведення на легшу роботу.
Висновок Лікарсько-консультативної комісії від 13 червня 2019 року № 4269 наданий позивачці зі спливом більше двох місяців після направлення їй повторних пропозицій для працевлаштування, звільнення й звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Довідка до акта МСЕК від 18 грудня 2020 року видана через півтора року після звільнення. Такі докази є недопустимими.
При виборі і застосуванні норми права суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду України, які стосуються інших правовідносин.
У рішенні суду першої інстанції не зазначено жодної норми права, яку порушив відповідач при звільненні позивачки.
Суд першої інстанції мав залишити позовну заяву без руху через несплату судового збору, оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є позовною вимогою, яка обкладається судовим збором.
Суд першої інстанції прийняв до справи докази і заяви позивачки й третьої особи, подані з пропуском процесуальних строків, необґрунтовано залучив до участі у справі третю особу.
Позов про поновлення на роботі розглядався більше одного року з ініціативи працівника, тому розмір середнього заробітку підлягає розрахунку за один рік.
Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 531/225/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/3055/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 644/5787/18, від 04 грудня 2020 року у справі № 335/7435/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 293/415/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10153/16-ц, від 25 січня 2018 року у справі
№ 501/2482/15-ц, від 25 січня 2018 року у справі № 569/18201/14-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 487/2239/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 761/31128/16-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 761/3194/15-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 336/2899/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 761/24398/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 766/6227/17, постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Техноком".
Із 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності.
У довідці до акта огляду МСЕК від 16 грудня 2015 року серії 12 ААА № 115584 зазначено, що ОСОБА_1 протипоказана праця з підняттям важкого, у нічний час; що вона може працювати гардеробницею, черговою, вахтером.
довідці до акта огляду МСЕК від 24 грудня 2016 року серії 12 ААА № 467115 та в Індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 1564/1579, виданій Орджонікідзевською міжрайонною МСЕК 21 грудня 2016 року, зазначено, що ОСОБА_1 протипоказана праця з підняттям важкого, у нічний час, з переохолодженням; може працювати черговою, вахтером, в канцелярії.
За заявою від 11 січня 2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду гардеробника сектору господарського забезпечення ТОВ "Техноком".
Згідно з медичною довідкою Комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка № 21 Харківської міської ради" (далі - КНП "Міська поліклініка № 21 Харківської міської ради") про проходження позачергового медичного огляду працівника від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 може виконувати працю чергового, вахтера, канцелярську роботу.
Головним управлінням Держпраці у Харківській області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ТОВ "Техконом", що використовує найману працю, від 17 вересня 2018 року № ХК1747/286АВ, яким встановлено порушення частини першої статті 172 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема те, що ОСОБА_1 працює на посаді гардеробника, яка протипоказана їй за станом здоров`я, а пропозицій щодо працевлаштування ОСОБА_1 відповідно до медичних рекомендації від ТОВ "Техноком" не надходило. Також цим актом встановлено порушення частини першої статті 170 КЗпП України, зокрема, що ОСОБА_1, яка працює на посаді гардеробника, не була запропонована легша робота.
Пунктами 1, 2 припису Головного управління Держпраці у Харківській області від 17 вересня 2018 року № ХК1747/285АВ/П зобов`язано ТОВ "Техконом" усунути ці порушення.
Наказом від 16 листопада 2018 року № 1786/к ОСОБА_1 відсторонено від обов`язків гардеробника зі збереженням заробітної плати у розмірі 2/3 тарифної ставки на період (термін) пошуку відповідної посади та організації працевлаштування згідно з медичним висновком.
20 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до генерального директора ТОВ "Техноком", в якій висловила побажання щодо подальшого працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій і за її спеціальністю.
У довідці до акта огляду МСЕК від 19 грудня 2018 року серії 12 ААА № 973177 та в Індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 1565/1587, виданій Орджонікідзевською міжрайонною МСЕК 19 грудня 2018 року, зазначено, що ОСОБА_1 протипоказана праця з переохолодженням та підняттям вантажів.
Згідно з листом від 17 січня 2019 року № 845 ТОВ "Техноком" звернулося до ОСОБА_1 з пропозиціями стосовно працевлаштування за однією із зазначених посад, а саме технік-лаборант та помічник каштеляна, на її вибір, також цим листом надано інформацію про основні характеристики посад.
20 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Генерального директора ТОВ "Техноком" про надання їй повного списку посад, які відповідають медичному висновку щодо стану її здоров`я.
Головним управлінням Держпраці у Харківській області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ТОВ "Техконом", яка використовує найману працю, від 31 січня 2019 року № ХК4230/286АВ, згідно з яким порушень в оплаті праці ОСОБА_1, ні будь-яких інших порушень не виявлено.
15 лютого 2019 року ОСОБА_1 з`явилася до ТОВ "Техноком", де їй був оголошений лист від 17 січня 2019 року № 845 з пропозиціями щодо працевлаштування за посадами техніка-лаборанта та помічника каштеляна відповідно до медичних рекомендацій, кваліфікації ОСОБА_1
ОСОБА_1 повідомила, що відмовляється від запропонованих посад, оскільки вони не відповідають її медичним рекомендаціям, кваліфікації та побажанням.
26 лютого 2019 року ТОВ "Техноком" листом № 894 звернулося до голови ППО "Захист трудових прав" ОСОБА_2 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
12 березня 2019 року голова ППО "Захист трудових прав" направив листа № 12/03/19-01 на адресу ТОВ "Техноком" про те, що згода на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не може бути надана, оскільки пропозиції стосовно працевлаштування останньої ґрунтуються на медичних рекомендаціях, які втратили силу, також ОСОБА_1 не може прийняти пропозиції працевлаштування, оскільки їй не відомо, чи відповідає така робота стану її здоров`я.
17 квітня 2019 року ТОВ "Техноком" листом № 77 звернулося до ОСОБА_1 щодо необхідності з`явитись до ТОВ "Техноком" 19 квітня 2019 року для надання відповіді щодо наданих їй пропозицій стосовно працевлаштування.
19 квітня 2019 року ОСОБА_1 не з`явилася до ТОВ "Техноком", а в телефонній розмові пояснила, що отримала листа з пропозиціями та не погоджується з переведенням її на запропоновані посади.
Наказом від 22 квітня 2019 року № 677/к ОСОБА_1 звільнена з посади гардеробника сектору господарського забезпечення ТОВ "Техноком" на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.
У частині першій статті 170 КЗпП України встановлено, що працівників,
які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу
у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.
Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про охорону праці" працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" експертиза професійної придатності повнолітніх осіб з інвалідністю здійснюється медико-соціальними експертними комісіями. До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою осіб з інвалідністю, спеціалісти державної служби зайнятості. Висновок медико-соціальної експертної комісії з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю - для навчання). Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними закладами незалежно від типу і форми власності.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).