ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 459/2350/23
провадження № 61-1802св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Національної поліції України у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мацей Михайло Михайлович, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у складі колегії суддів
Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяк Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня
2023 року змінено.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено з Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь держави 132,54 грн судового збору.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення
15 грудня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника Мацея М. М. подав до суду апеляційної інстанції заяву, у якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі за його апеляційною скаргою.
Заяву про ухвалення додаткового рішення мотивовано тим, що у прохальній частині апеляційної скарги позивачем було заявлено про те, що протягом п`яти днів із моменту ухвалення судового рішення по суті спору ним будуть подані докази на підтвердження судових витрат, понесених під час апеляційного перегляду справи.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Мацея М. М. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що представник ОСОБА_1 адвокат Мацей М. М. усупереч вимогам частини першої статті 134 ЦПК України не подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс ОСОБА_1 або очікує понести
у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Крім того, ні в апеляційній скарзі, ні в заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначена сума понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яку позивач просить стягнути з відповідача. З урахуванням зазначеного, відсутні правові підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
03 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мацей М. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, понесені під час апеляційного перегляду справи.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 31 березня 2021 року
у справі № 916/2087/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20 та
від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, відповідно до яких у разі неподання учасником справи попереднього орієнтовного розрахунку у суду
є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Крім того, попередній (орієнтований) розмір судових витрат, понесених позивачем, був заявлений у позовній заяві, що залишилося поза увагою апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції помилково тлумачив положення частини першої статті 134 та частини другої статті 174 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга не є першою заявою по суті спору.
У березні 2024 року Головне управління Національної поліції України
у Львівській області через систему "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Червоноградського міського суду Львівської області.
У березні 2024 року справа № 459/2350/23 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,
а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - залишенню без змін, оскільки її постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі
№ 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У справі, що переглядається, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності у розмірі 100 000,00 грн та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Червоноградський міський суд Львівської області рішенням від 05 жовтня
2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі
1 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100,00 грн.