ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 200/189/23
адміністративне провадження № К/990/5163/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року, постановлену у складі судді Стойки В.В., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Гайдара А.В. (доповідач), Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 09 березня 2022 року № 117 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - начальника відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу поліції зі служби в поліції;
1.2. поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу поліції;
1.3. стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 243806,70 грн.
2. Також представником позивача було надано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, з урахуванням ухвали від 28 лютого 2023 року, в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення пропущеного строку, - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав (відмінних від тих, які визначені в клопотанні про поновлення строку від 15 січня 2023 року) для його поновлення разом із доказами в підтвердження обґрунтування заяви.
4. 06 лютого 2023 року представником позивача на виконання ухвали суду від 24 січня 2023 року надано клопотання від 04 лютого 2023 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущених строків.
5. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року прийнято до розгляду позовну до розгляду та відкрито провадження.
6. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, з урахуванням ухвали від 05 червня 2023 року, в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного строку від 26 травня 2023 року, - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів, - залишено без розгляду.
7. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в справі № 200/189/23 задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в справі № 200/189/23 скасовано, а справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
7.1. Суд апеляційної інстанції в постанові від 07 серпня 2023 року зазначив, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що спірний наказ прийнято у березні 2022 року, на службі позивач не перебував з 25 лютого 2022 року. Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, вказав на неповажність пропуску строків звернення до суду, однак, не встановив, коли саме позивач дізнався про існування спірного наказу, чи був він з ним ознайомлений, не надав належної оцінки причинам, які вказані в клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року, яку залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом.
9. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач протягом десяти місяців не проходив службу, не отримував заробітної плати, втім 27.04.2022 року отримав на свій зарплатний рахунок одноразову грошову допомогу (вихідну допомогу), при цьому не довів суду які саме обставини заважали йому встановити нове місце служби та відповідно дізнатися про своє порушене право. При цьому, в межах даної справи, строк звернення до суду підлягає обчисленню саме з моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а не коли отримав спірний наказ у відповідь на адвокатський запит (дізнався). Отже, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які заважали йому звернуться до суду у встановлений строк та не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому звернутися за реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права.
11. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
12. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суди нижчих інстанцій прийняли оскаржувані рішення з порушенням положень ст.122 КАС України. Крім того, при ухваленні оскаржуваних рішень суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 160/8432/20 та від 24.10.2023 року у справі № 520/3503/23.
12.1. Скаржником зазначено, що згідно з матеріалами справи з адміністративним позовом позивач звернувся до суду через дев`ять місяців з дня прийняття спірного наказу, але протягом одного місяця з дня отримання його копії представником позивача, оскільки до цього часу копія спірного наказу позивачу не направлялась та будь-яким іншим чином його зміст до відома позивача не доводився, трудова книжка не вручалась, а рапорт на звільнення за власним бажанням позивач ніколи не підписував та не подавав, у зв`язку з чим подав до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке судом першої інстанції не розглянуто.
12.2. Позивач у касаційній скарзі звертає увагу, що суди фактично зосередилися на оцінці дотримання позивачем його трудових обов`язків, вказавши, що позивач має (повинен) цікавитися своїм трудовим становищем. Проте, ключовим питанням у цьому випадку є те, коли позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 року у справі № 520/3503/23).
12.3. Скаржник зазначає, що предметом оскарження в даній справі є наказ про звільнення позивача за власним бажанням, а підставою - твердження позивача про те, що він ніколи рапорту про своє звільнення за власним бажанням не підписував та не подавав. У зв`язку з цим у позивача не було обґрунтованих підстав припускати наявність свого звільнення на підставі спірного наказу, який ґрунтується на рапортах, які позивач ніколи не подавав, тобто на неіснуючих фактах. При цьому з будь-яких інших підстав (зокрема, пов`язаних з невиходом на службу, неперебуванням на службі тощо) позивача звільнено не було, а невиконання трудових обов`язків позивачем відбулось ще до прийняття спірного наказу і пов`язано, як вказано у позові, не з прийняттям цього наказу, а з нефункціонуванням на території міста Волноваха Донецької області установи, де позивач проходив службу (що не заперечується відповідачем) і неповідомленням відповідачем позивача про зміну місця дислокації цієї установи чи переведення на інше місце для продовження служби. Після того, як відповідач офіційно повідомив про звільнення позивача з 09.03.2022 року і надав копію відповідного наказу, позивач у місячний строк звернувся до суду з позовом про оскарження цього наказу. Оскільки у позивача не було об`єктивних підстав припускати факт свого звільнення на підставі рапортів про звільнення за власним бажанням (яких позивач ніколи не писав та не подавав, що є підставою позову), а з інших підстав позивача звільнено не було, то позов про оскарження вказаного наказу позивачем було подано протягом місяця з дня, коли позивачу стало відомо про його існування. Вищенаведених висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 року у справі № 520/3503/23, суди нижчих інстанцій не врахували та фактично не з`ясували, коли позивач дізнався про прийняття спірного наказу та його зміст (враховуючи підстави його оскарження), а також не встановили докази, якими підтверджується саме день доведення позивача до відома про спірний наказ, а не будь-які інші обставини.
12.4. Скаржник зазначає, що судами була врахована довідка начальника Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області від 06.09.2023 року № 11064/501/01-20232 про те, що у день звільнення позивача йому надавалась інформація щодо його звільнення, проте через активні бойові дії на території м. Волноваха у лютому-березні 2022 року, окупацію вказаного міста, звільнення зі служби особи кадрової служби, яка здійснювала оформлення спірного наказу, суди вважали, що докази ознайомлення позивача зі спірним наказом не надані у зв`язку з об`єктивною неможливістю, а не через їх відсутність. Однак, суди не врахували, що неможливість відповідача надання певних доказів автоматично не свідчить про їх існування і тим більше - про зміст певного доказу і такі обставини не звільняють відповідача як суб`єкта владних повноважень від обов`язку надання доказів щодо обґрунтованості заявлених ним заперечень. Поважність причин неможливості надання доказів не звільняє від обов`язку доказування. Близька за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі № 2а-17269/08/0570, що судами не взято до уваги. Водночас, згідно з довідкою начальника Покровського РУП ГУНП в Донецькій області В. Явтушенка від 14.03.2023 року, яка додана до матеріалів справи відповідачем, наказ від 25.02.2022 року №330 був ним доведений в усній формі до відома, зокрема, позивача лише 26.02.2023 року, тобто вже після того, як позивач подав до суду позовну заяву.
12.5. Також позивач звертає увагу, що КАС України і КЗпП України передбачають, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Саме з дня ознайомлення з відповідним наказом особа є такою, що знала або повинна була знати про порушення своїх прав. Проте, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та помилково визначали початок обчислення строку звернення до суду не з дня вручення позивачу копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а пов`язували початок цього строку з іншими обставинами. Натомість день вручення позивачу копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки суди не встановили, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про залишення позовної заяви без розгляду.
13. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
14. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
15. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
16. Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
V. Оцінка Верховного Суду
17. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
18. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
19. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
20. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
21. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.