ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 560/8994/21
адміністративне провадження № К/990/5728/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.08.2021 (головуючий суддя: Гнап Д.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 (головуючий суддя: Граб Л.С., судді: Смілянець Е.С., Сторчак В.Ю.) у справі № 560/8994/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправною відмову відповідача провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 21.09.2020 № 117 у розмірі 89 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум;
зобов`язати відповідача провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії згідно довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 21.09.2020 № 117 у розмірі 89 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 26.08.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022, позов задовольнив:
визнав протиправними дії ГУПФУ в Хмельницькій області щодо здійснення перерахунку пенсії у зменшеному розмірі.
зобов`язав ГУПФУ в Хмельницькій області здійснити новий перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 89 % грошового забезпечення без обмеження максимального розміру та здійснити відповідні виплати з 01.04.2019 з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Позивач зазначив, що судовим рішенням у справі № 560/3995/18 було зобов`язано ГУПФУ в Хмельницькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Судовим рішенням у справі № 560/6635/20 зобов`язано ГУПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, у тому числі з 01.04.2019 з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 21.09.2020 № 117 та з урахуванням виплачених сум.
Проте, відповідач під час перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі № 560/6635/20 безпідставно, всупереч чинному законодавству, на власний розсуд здійснив перерахунок пенсії позивача зі зміною з 89% суми грошового забезпечення на 70%.
За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Також позивач вважає, що пенсія підлягає виплаті без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що відповідно до чинного на момент проведення перерахунку пенсії позивача законодавства, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Таким чином, відповідач вважає, що здійснюючи перерахунок позивачу пенсії в розмірі 70 % від сум грошового забезпечення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Своєю чергою, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 560/3995/18 та № 560/6635/20, не є преюдиційними для розгляду цієї справи.
Також, із посиланням на положення Закону № 3668-VI, статтю 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону № 1774-VIII), відповідач наголосив, що розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин, відповідач вважає, що у нього не було законних підстав для проведення перерахунку пенсії позивача виходячи з розміру 89 % сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з 2004 перебуває на обліку в ГУПФУ України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII. Пенсія позивачу була призначена у розмірі 89 % суми грошового забезпечення.
На виконання вимог постанови Уряду № 103 та на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 21.09.2020 № 117, ГУПФУ в Хмельницькій області було проведено перерахунок пенсії позивача. При проведенні перерахунку пенсії, відповідач визначив її розмір з розрахунку, що не перевищує 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі № 560/3995/18 зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону №2262-XII у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі № 560/6635/20 було зобов`язано ГУПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, у тому числі з 01.04.2019 з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 21.09.2020 № 117 та з урахуванням виплачених сум.
На виконання судового рішення у справі № 560/6635/20, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача у розмірі 70% від сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 89 %, на що отримав відмову, оформлену листом від 29.06.2021.
Вважаючи протиправним зменшення розміру грошового забезпечення пенсії з 89% до 70%, а також застосування обмежень максимальним розміром пенсії, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що внесені зміни щодо обмеження граничного розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунок вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Із посиланням на положення частини п`ятої статті 242 КАС України, суди попередніх інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.10.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18, згідно із якими, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Зважаючи на те, що пенсія за вислугу років позивачу була призначена у розмірі 89%, то відповідно зменшивши основний її розмір під час здійснення перерахунку відсоткового показника сум грошового забезпечення з 89% на 70% відповідач діяв протиправно.
Також суди попередніх інстанцій констатували протиправність обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи питання застосування обмежень максимальним розміром пенсії військовослужбовця, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, суди попередніх інстанцій послалися на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 21.04.2021 у справі №140/3368/19, від 24.06.2021 у справі № 522/6666/17, від 10.02.2021 у справі №0940/2217/18 та від 27.09.2021 у справі № 640/13217/19.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20, у якій Суд дійшов висновку, що на осіб яким пенсія перерахована відповідно до нормативного правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Зазначена правова позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у справах № 704/87/17 (постанова від 02.05.2018), № 361/4922/17 (постанова від 03.04.2018), № 554/492/19 (постанова від 15.05.2019).
Скаржник зазначив, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Отже, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку у період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Також, зважаючи на те, що на момент проведення перерахунку пенсії позивача стаття 13 Закону № 2262-ХІІ визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, відповідач вважає, що здійснюючи перерахунок позивачу пенсії в розмірі 70 % від сум грошового забезпечення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає про нерелевантність приведеної скаржником судової практики до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі. Натомість наполягає, що вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
У справі, що розглядається, одним із спірних питань є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 70 % від суми грошового забезпечення, а не 89 %, що були визначені під час призначення спірної пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в контексті порушеного вище питання, колегія суддів зазначає таке.
Питання стосовно зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, було предметом розгляду у зразковій справі № 240/5401/18.
За результатами перегляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 погодилася із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у рішенні від 05.02.2019, про наявність підстав для задоволення позову та про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, в силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Оскільки висновки щодо застосування положень статей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсій військовослужбовців уже сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, відтак під час розгляду цієї справи підлягають обов`язковому врахуванню.
Одночасно з цим колегія суддів зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30.11.2022 у справі № 380/24477/21 звертався до Великої Палати Верховного Суду стосовно необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у зразковій справі №240/5401/18.
Вказана ухвала була мотивована, зокрема, тим, що сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 правова позиція призводить до того, що особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, виходячи на пенсію у теперішній час, отримують виплати нижчі, аніж особи, яким пенсія виплачується на рівні 80-90%, але з оновленого грошового забезпечення.
У зв`язку із чим у спірних правовідносинах слід сформувати практику, за якої до правовідносин щодо перерахунку пенсій особам за нормами Закону № 2262-ХІІ пенсійному органу слід застосовувати чинну на момент здійснення перерахунку редакцію статті 13 Закону №2262-ХІІ в частині визначення відсотку грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія (із законодавчо визначеним обмеженням, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій).
Проте ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 постановлено повернути справу № 380/24477/21 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії. Ухвалюючи зазначене судове рішення, Велика Палата Верховного Суду оцінивши мотиви, викладені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 380/2447/21, вказала таке: "Виходячи із загальної теорії права елементами правовідносин є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, з метою застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовний (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та / чи їх специфічний об`єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Так, у справі № 240/5401/18, від висновку у якій висловив намір відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 380/2447/21, спір виник щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" відповідно до статті 63 указаного Закону, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
У справі № 580/5962/20 спір стосується щодо пенсійного забезпечення колишніх працівників прокуратури, а саме щодо правовідносин про визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру".
У справі № 620/5437/20 спір стосується обчислення довічного грошового забезпечення судді, а саме щодо правовідносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, з урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 30.11.2022 у справі № 380/2447/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, які ухвалені за інших фактичних обставин, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18".
Таким чином, з огляду на мотиви цієї постанови, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2019 у справі №240/5401/18 та ухвалі від 12.01.2023 у справі № 380/24477/21, у територіальних органів Пенсійного фонду України відсутні передбачені законом повноваження зменшувати розмір пенсії для осіб, яким вона призначена раніше у розмірі більшому, аніж це передбачено чинною редакцією статті 13 Закону № 2262-ХІІ. Такий підхід ґрунтується на законі, який в аспекті спірних правовідносин, відповідає критерію якості та передбачуваності закону.