ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 161/2455/20
провадження № 51-6366 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010004958, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено цивільні позови та питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 грудня 2019 року близько 03:46 год, перебуваючи в приміщенні нічного клубу за адресою: АДРЕСА_2, умисно наніс один удар правою рукою в ділянку голови ОСОБА_8, після чого останній впав на підлогу. Відповідно до висновку експерта №25 від 14.01.2020, внаслідок дій ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_8, отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми - перелому склепіння та основи черепа зліва з забоєм головного мозку зліва та лівобічним гострим посттравматичним середнім перфоративним отитом, рану на потиличній ділянці зліва, забій м`яких тканин губ зліва. Таким чином ОСОБА_6 своїми умисними протиправними діями, які виразились у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого просить змінити вирок та ухвалу судів, перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 на ст. 128 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, звільнивши його від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Стверджує, що у ОСОБА_6 не було умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а зважаючи на висновок експертизи № 25 від 14.01.2020 щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень, вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України. Зауважує, що місцевий суд не спростував поза розумним сумнівом доказів, які вказують на можливість отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень внаслідок необережності. Зазначає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги про це та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, надіслала заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначала, що підстав для задоволення касаційних вимог захисника немає, а тому просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Під час касаційного розгляду прокурор вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає, а тому просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку згідно зі ст. 409 КПК України.
При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.
У касаційній скарзі захисник не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, посилаючись на відсутність у останнього умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та, при цьому, в обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими оспорює фактичні обставини кримінального провадження та надану судами попередніх інстанцій оцінку доказів.
Проте перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та правильності кваліфікації його дій саме за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо останнього.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого ОСОБА_6, який частково визнав свою вину у скоєному проте не погоджувався з кваліфікацією своїх дій за ч. 1 ст. 121 КК України посилаючись на те, що потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок падіння, а не його удару, показання потерпілого ОСОБА_8, свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ; дані висновку експерта №25 від 14 січня 2020 року та показання експерта ОСОБА_13 щодо цих висновків, дані протоколу огляду місця події від 25 грудня 2019 року, протоколу огляду речових доказів від 11 січня 2020 року, дані оглянутих та досліджених відеозаписів з камер спостереження нічного клубу "Версаль", а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.