1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 2-5870/07

провадження № 61-18401 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що йому належать квартири АДРЕСА_2 . Вищевказані квартири розташовані на останньому, четвертому, поверсі багатоквартирного житлового будинку.

З метою облаштування належних житлових умов ним було реконструйовано зазначені квартири та здійснено відповідні ремонтні роботи. З урахуванням того, що багатоквартирний будинок, в якому розташовані вказані квартири, відноситься до старого житлового фонду, він змушений був за власні кошти відремонтувати горище та дах будинку. Оскільки за його кошти були проведені ремонтні роботи, у тому числі горища, тому за ним слід визнати право власності на спірні дахові приміщення.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на дахове приміщення над квартирами АДРЕСА_2 згідно із технічним паспортом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2007 року позов

ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності

на дахове приміщення, площею 190,6 кв. м, над квартирами АДРЕСА_2, згідно технічного паспорту.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником квартир

АДРЕСА_2 . Відповідачі не заперечували

проти визнання за ОСОБА_1 права власності на дахове приміщення,

площею 190,6 кв. м, розташованого над його квартирами, подавши суду письмові заяви. Отже, вимоги позивача про визнання права власності є обґрунтованими, так як допоміжні приміщення (у тому числі горища) є власністю власників квартир, застосувавши статтю 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Рішення Конституційного Суду України від 02 березня

2004 року № 4-рп/2004у справі № 1-2/2004за конституційним зверненням

ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).

У жовтні 2018 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який не приймав участь при розгляді справи, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Одеської областівід 28 лютого 2019 року поновлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня

2007 року та відкрито апеляційне провадження у справі. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд вказав про те, що заявник про рішення суду першої інстанції дізнався 05 жовтня 2018 року з листа комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 02 жовтня 2018 року № 8752-12/189.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 76,50 грн за подачу апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 26 квітня 2023 року (провадження

№ 61-17925 св 19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції для Департаменту комунальної власності Одеської міської ради розпочався 05 жовтня 2018року.

А 19жовтня 2018року Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив йому строк на апеляційне оскарження.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на приміщення горища

в будинку АДРЕСА_3, яке відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є допоміжним приміщенням у будинку, а тому таке приміщення не могло перейти в комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2007 року було вирішено питання про права та інтереси Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 16 червня 2007 року закрито.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду першої інстанції, просив визнати за ним право власності на приміщення горища у будинку АДРЕСА_3, яке відповідно до положень закону є допоміжним приміщенням у будинку, а тому таке приміщення не могло перейти в комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин.

Таким чином, доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про те, що Одеська міська рада є власником відповідного об`єкту у цілому, оскільки допоміжне приміщення не перейшло в комунальну власність як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин, на що звернув увагу суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу для вирішення питання про закриття апеляційного провадження.

Долучене Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до письмових пояснень свідоцтво про право власності від 18 листопада 2008 року, свідчить про право власності на об`єкт, який складається зі споруди літ. "в", загальною площею 46,2 кв. м, основною 23,0 кв. м, що не відповідає технічним характеристикам будинку, право власності в якому на квартири належить позивачу, не може спростовувати попередні висновки та вказівки, на які звернув увагу суд касаційної інстанції.

Доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про здійснення незаконної реконструкції приміщення не були викладені в апеляційній скарзі,

яка є предметом розгляду, а наведені вперше у письмових поясненнях, поданих в липні 2023 року, тобто поза межами строку для подання апеляційної скарги, без обґрунтування поважності причин, тому вони у силу вимог частини першої

статті 367 ЦПК України не можуть бути предметом оцінки апеляційного суду.

Право перевірки дотримання власниками приміщень у будинку, який має статус пам`ятки архітектури, зобов`язань, що випливають з такого статусу, надається органам державного архітектурно-будівельного контролю, а також органам Одеської обласної державної адміністрації, які можуть бути суб`єктами,

за ініціативою яких може порушуватися питання надання оцінки правомірності дій позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-5870/07 з Приморського районного суду м. Одеси. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України

від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна

України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Зокрема,

до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів. На виконання зазначеної постанови, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.

Рішення Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 25 листопада

1991 року № 266-ХХІ та виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 грудня 2018 року № 552 є чинними, тобто територіальна громада м. Одеси є власником спірного приміщення з 1991 року.

Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого відповідно до положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19 лютого 2013 року № 2752-VІ, є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, здійснюється розпорядження та управління усім нежитловим фондом, який є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, у тому числі даховим приміщенням, що є предметом спору у цій справі.


................
Перейти до повного тексту