ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 1527/2-47/11
провадження № 61-13157св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
відповідачі за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом): ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Одеська міська рада, комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Пересипський", Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцової Любові Олександрівни на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2018 року у складі судді Бабакова В. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самовільної споруди, визнання договорів недійсними, відшкодування моральної шкоди.
2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, у якому позивачі проживають разом. На сусідній земельній ділянці відповідачем проводиться будівництво двоповерхового будинку на відстані менше 1 м від літньої кухні під літ. "Б" позивачів, у зв`язку із чим повністю закривається стіна кухні, що позбавляє їх можливості належно доглядати за своїм майном, погіршується інсоляція земельної ділянки, а з даху будинку ОСОБА_3 на літню кухню потрапляють опади, що призводить до підвищеної вологості стін та пошкодження їх майна.
3. Позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд зобов`язати відповідачів знести об`єкт самочинного будівництва - незавершений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/10 частини житлового будинку від 16 квітня 2015 року, визнати недійсним договір дарування 9/10 частини житлового будинку від 16 квітня 2015 року; стягнути з ОСОБА_3 на їх користь 10 000,00 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.
4. У грудні 2006 року Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради звернулось до суду з позовом, у якому просило зобов`язати
ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинне будівництво (житловий будинок), посилаючись на те, що остання без дозвільних документів та затвердженого проекту на проведення будівельних робіт, з порушенням державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, самовільно розпочала будівництво двоповерхового житлового будинку, який не можливо привести у відповідність з будівельними нормами і правилами.
5. У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про знесення самовільної споруди.
6. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що літня кухня під літ. "б", яка знаходиться у домоволодінні позивачів за первісним позовом, є самочинним будівництвом, оскільки побудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а також з істотними порушеннями будівельних норм.
7. ОСОБА_3 просила суд зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 садибою в АДРЕСА_1, знести самочинно побудовану літню кухню під літ "б" у складі домоволодіння в
АДРЕСА_2. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
8. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - незавершений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 завдану моральну шкоду на користь ОСОБА_2 в розмірі 1000,00 грн, на користь ОСОБА_1 в розмірі 1000,00 грн. Позовові вимоги Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - незавершений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
9. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2014 року в частині задоволення позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та стягнення судових витрат скасовано, ухвалено нове рішення в цій частині, яким відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, стягнення моральної шкоди. В решті рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 залишено без змін.
10. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року касаційні скарги Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
11. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2014 року залишено без змін.
12. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року в частині позовних вимог Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: Одеська міська рада, комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Пересипьский", Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, про знесення самочинно збудованого об`єкта скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року в частинні вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Одеська міська рада, комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Пересипьский", Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю в Одеській області, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди; та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 самовільно збудувала будинок безпосередньо біля літньої кухні позивачів, без їх згоди та дозвільної документації. В подальшому узаконила його, однак рішенням Одеського адміністративного суду від 10 березня 2016 року скасовано реєстрацію самовільно зведеного будинку відповідачки та свідоцтво про право власності на нього.
15. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи літня кухня позивачів також є самовільною спорудою та будівельними нормами не встановлено інсоляцію для таких споруд як літня кухня.
16. Враховуючи, що позивачі ані за первісним, ані за зустрічним позовом не є належними позивачами в частині зобов`язання знести самовільні споруди в розумінні частини сьомої статті 376 ЦК України, оскільки вони не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, суд першої інстанції дійшов висновку, що їх позови в частині зобов`язання один одного знести самовільно збудовані споруди не можуть бути задоволеними, хоча дійсно сторони здійснили самочинне будівництво.
17. Не підлягає задоволенню і вимога позивачів про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу від 16 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки позивачі не є сторонами вказаних договорів та судом не встановлено, яким чином ці договори порушують їх права, враховуючи факт того, що їх літня кухня також зведена самовільно та межі земельних ділянок сторін не встановлені, державні акти на земельні ділянки не видавалися.
18. Постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня
2018 року змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що з позовом про знесення самочинного будівництва у порядку статті 376 ЦК України може звернутися не лише орган державної влади, орган місцевого самоврядування або інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в межах їх повноважень, а й особа, яка вважає, що її право порушено самочинним будівництвом.
20. Разом з тим, ураховуючи, що межі земельних ділянок сторін не встановлювалися, як незавершений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, так і літня кухня під літ. "Б", яка знаходиться (розташована) по межі з сусідньою земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1, є самочинним будівництвом, проте позивачами за первісним та зустрічним позовом не доведено порушення їх прав наявністю такого будівництва. Одне лише посилання позивачів на самочинне будівництво, без доведення факту порушення своїх прав самочинною забудовою, не є підставою для знесення такого самочинного будівництва відповідно до вимог статті 376 ЦК України.
21. Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивачів про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу від 16 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки позивачі не є сторонами вказаних договорів, а судом не встановлено, яким чином ці договори порушують права позивачів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Кузнєцової Л. О., на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року.
23. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
24. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити.
26. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 376 ЦК України за умови відсутності правовстановлюючих документів на землю як у позивача, так і у відповідача, а межі визначені по фактичному користуванню (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 січня 2015 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Така ж адреса зазначена й в декларації про готовність об`єкта до експлуатації після реконструкції. Отже, як вбачається з поданих ОСОБА_3 державному реєстратору документів, в результаті реконструкції будинку відбулася зміна адреси.
28. ОСОБА_1 звертався до Одеського адміністративного суду з позовом про скасування рішення (з відкритим розділом) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18826362 від 23 січня 2015 року стосовно державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 23 січня 2015 року.
29. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі №815/2301/15, яка набрала законної сили, позов задоволено у повному обсязі.
30. Як встановлено адміністративними судами, ОСОБА_3 незаконно зареєструвала право власності на самочинне будівництво житлового будинку, рішення про реєстрацію права власності та свідоцтво про право власності скасовані, тому вважає, що ОСОБА_3 не мала права укладати договори дарування та купівлі-продажу спірного будинку з ОСОБА_5 .
31. Отже, будівництво відповідачкою ОСОБА_3 будинку проведено з порушенням будівельних норм та правил, що порушує права позивачів ( ОСОБА_1 як власника сусіднього житлового будинку, ОСОБА_2 як члена сім`ї власника будинку), що є підставою для захисту прав позивачів та усунення перешкод у користуванні власністю, що передбачено статтею 391 ЦК України.
32. Вважає, що він довів наявність порушення його прав як власника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з проведенням самочинним будівництвом житлового будинку ОСОБА_3 . Відтак, його право підлягає захисту в силу статті 391 ЦК України.
33. При цьому висновком судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-2-1-66/13 від 28 лютого 2014 року встановлено, що враховуючи ширину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, провести перебудову двоповерхового житлового будинку незакінченого будівництвом з метою усунення виявлених порушень ДБН, норм та правил не є можливим.
34. Також зазначав, що враховуючи той факт, що під час укладення договорів купівлі-продажу та дарування від 16 квітня 2015 року не було надано документів щодо прав ОСОБА_3, як продавця частин будинку на земельну ділянку, на якій збудовано будинок, тому договори купівлі-продажу та дарування від 16 квітня
2015 року укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
35. Крім того, виходячи з моральних страждань, перенесених ОСОБА_1 як власником житлового будинку та ОСОБА_2 як членом сім`ї власника будинку, які виразилися в порушенні їх звичайного устрою життя, позивачі вважають, що розмір моральної шкоди у 10 000,00 грн кожному з позивачів відповідає обставинам, при яких вона була їм завдана.
36. З огляду на вказане, враховуючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржується ОСОБА_1 тільки в частині вирішення первісного позову, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими спорудами по
АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності
від 21 лютого 1995 року, у якому він проживає разом з дружиною
ОСОБА_2 .
38. 15 квітня 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір дарування домоволодіння з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. "А", сараю літ. "Б", вбиральні літ. "В" та розташоване на земельній ділянці площею 249 кв. м, який посвідчено 15 квітня 2005 року державним нотаріусом Четвертої одеської держаної нотаріальної контори, за реєстровим № 1874.
39. У 2006 році ОСОБА_3 знесла житловий будинок з господарчими спорудами та без дозвільних документів, без затвердженої проектної документації самочинно розпочала на земельній ділянці будівництво двоповерхового житлового будинку. Відповідно до технічної документації на новобудову адреса вказаного будинку - АДРЕСА_1 .
40. 28 березня та 31 травня 2006 року приписами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за № 15 та № 21
ОСОБА_3 зобов`язано надати проектно-правові документи на проведення будівництва житлового будинку, а у випадку ненадання, усунути виявлені порушення щодо самочинної забудови.
41. Оскільки відповідач не усунула виявлені порушення, 02 червня 2006 року Інспекцією ДАБК відносно ОСОБА_3 складено протокол про порушення у сфері містобудування, на підставі якого постановою від 05 червня 2006 року № 246, останню притягнуто до адміністративної відповідальності.
42. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, яка набрала законної сили, у справі № 815/2301/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко О. С., за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_5, задоволено. Скасовано рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко О. С. від 23 січня 2015 року
№ 18826362 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 індексний № 32627957 серія НОМЕР_1 від 23 січня 2015 року.
43. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі № 815/2301/15 встановлено обставини, що 13 листопада
2014 року Департамент ДАБІ в Одеській області за № ОД142143170787 зареєструвала Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
44. У подальшому державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко О. С. на підставі вказаної декларації зареєструвала право власності на вказаний об`єкт (рішення № 18826362
від 23 січня 2015 року - про державну реєстрацію прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ) та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 січня 2015 року, індексний номер 32627957 на житловий будинок, розташований за адресою: