ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 201/9765/22
провадження № 61-11932св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кордюк Віталій Петрович, на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 рокуу складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та інформація про рух справи
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила суд стягнути солідарно з відповідачів (із ОСОБА_3 в частині суми 5 000 дол. США) борг за договором позики від 19 вересня 2017 року, а саме основний борг в розмірі 61 000 дол. США, що еквівалентно 2 230 684,60 грн, та три проценти річних від суми боргу за період з 08 вересня 2021 року до 20 жовтня
2022 року - 2 045,59 дол. США, що еквівалентно 74 804,36 грн
2. Позов обґрунтований тим, що 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_4 в борг кошти у розмірі
61 000 дол. США та зобов`язався їх повернути до 08 вересня 2021 року.
3. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 19 лютого 2019 року було укладено договір поруки, згідно з яким остання взяла на себе зобов`язання відповідати за борговим зобов`язанням ОСОБА_2
(у вказаних в договорі поруки межах) та разом з ним нести солідарну відповідальність перед позивачем у межах цих зобов`язань.
4. Позичені кошти ОСОБА_2 в добровільному порядку не повернув.
5. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29 грудня 2022 року.
6. 29 грудня 2022 року, пославшись на виконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором поруки та сплату в рахунок погашення боргу
5 000 дол. США, ОСОБА_1, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики
від 19 вересня 2017 року в розмірі 56 000 дол. США, що еквівалентно 2 047 841,60 грн, та три проценти річних від суми боргу за період з 08 вересня 2021 року до 20 жовтня 2022 року 2 045,59 дол. США, що еквівалентно 74 804,36 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 15 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, позов задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики
від 19 вересня 2017 року в сумі 56 000 дол. США, що еквівалентно
2 047 841,60 грн, три проценти річних від суми боргу за договором позики
від 19 вересня 2017 року за період з 08 вересня 2021 року до 20 жовтня
2022 року в сумі 2 045,59 дол. США, що еквівалентно 74 804,36 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню сума позики та три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання.ОСОБА_3 під час розгляду справи в добровільному порядку погасила борг в повному розмірі взятих на себе зобов`язань за договором поруки (5 000 дол. США), а отже свої зобов`язання перед позивачкою виконала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кордюк В. П., просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10. У серпні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат
Кордюк В. П., подав касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у вересні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
12. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у зв`язку
зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 16 червня 2020 року
в справі № 145/2047/16-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/2, від 07 грудня 2018 року в справі № 910/7547/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Вказує, що договір позики між сторонами не укладався, оскільки письмовий договір в матеріалах справи відсутній, коштів у розмірі
61 000 дол. США ОСОБА_2 від позивачки не отримував, боргову розписку не видавав та не підписував.
16. Розписка, на яку посилається позивачка як доказ укладення угоди, не містить суттєвих умов договору позики.
17. Суди не встановили наявність між сторонами правовідносин за договором позики та не з`ясували правову природу розписки, у зв`язку з чим помилково вважали доведеним укладення договору позики.
18. Зазначає, що договір було укладено в присутності свідка
ОСОБА_6, проте судами не надано цьому належної правової оцінки.
19. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції, не надав оцінку договору поруки, який є фіктивним.
20. Суд першої інстанції мав ухвалити заочне рішення та розглянув справу
з порушенням правил територіальної підсудності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. 07 березня 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Веснін С. О., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
із пропуском строку встановленого ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року, в якому вказує, що не отримувала копії касаційної скарги та ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження та лише 29 лютого 2024 року її адвокату було надано доступ до електронних матеріалів справи через електронний кабінет у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС.
22. Колегія суддів, враховуючи відсутність відомостей про вручення ОСОБА_1 до 29 лютого 2024 року копії касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження, строк необхідний для підготовки відзиву, приписи частини другої статті 127 ЦПК України, вважає за можливе продовжити позивачці строк для подання відзиву до 07 березня 2024 року.
23. У відзиві представник ОСОБА_1, з огляду на наявність боргової розписки, вважає доводи касаційної скарги щодо відсутності укладеного договору позики безпідставними.
24. Вказує, що судами правильно враховано, що сам факт підписання спірної розписки позичальником, за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту, свідчить про укладення сторонами договору позики, на зазначених у розписці умовах, а також засвідчує отримання ОСОБА_2 від позивачки обумовленої цим договором суми грошових коштів у розмірі 61 000 дол. США.
25. Зміст розписки спростовує доводи ОСОБА_2 щодо відсутності всіх істотних умов договору позики, крім того, наявність оригіналу цієї боргової розписки у позивачки свідчить про те, що кошти позичальником не повернуті.
26. Посилаючись в касаційній скарзі на фіктивність договору поруки, ОСОБА_2 з позовом про визнання цього договору недійсним не звертався, натомість ОСОБА_3 виконала, як поручитель, свої зобов`язання за договором поруки, що свідчить про реальність договору.
27. Посилання в касаційній скарзі на те, що справу розглянуто
з порушенням правил територіальної підсудності вважає помилковими.
Фактичні обставини справи
28. Суди встановили, що 19 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 кошти в розмірі
61 000 дол. США зі строком повернення до 08 вересня 2021 року.
29. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 19 лютого 2019 року укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов`язання відповідати за борговим зобов`язанням ОСОБА_2 в межах суми
5 000 дол. США та разом з ним нести солідарну відповідальність перед позивачем у вказаних межах.
30. На вимогу позивачки протягом 2021-2022 років позичальник борг не повернув.
31. ОСОБА_3 під час розгляду справи в добровільному порядку сплатила ОСОБА_1 борг в сумі 5 000 дол. США за договором позики
в межах передбачених договором поруки
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
34. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
35. Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором позики, а також трьох процентів річних за час прострочення виконання зобов`язання.
36. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
37. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
38. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання
з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.
39. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.