ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 760/24262/19
провадження № 61-10177св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Шевченківського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з Шевченківського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування майнової шкоди 440 538,00 грн; інфляційні втрати у розмірі 1 884 692,27 грн; 3 % річних у розмірі 189 190,00 грн, та на відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, яке порушено стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 . Обвинувальний акт щодо вказаних осіб направлено до Шевченківського районного суду міста Києва ще 15 жовтня 2013 року, однак до цього часу розгляд справи по суті суд не розпочав.
У зв`язку із затягуванням Шевченківським районним судом міста Києва розгляду справи № 761/27603/13-к порушені його майнові права, які полягають у неповерненні його власних коштів.
У зв`язку з бездіяльністю держави її основна охоронна функція не була виконана, а відповідно позивачу не було відшкодовано збитки у розмірі 440 538,00 грн, завдані злочином вчиненим на території України.
Крім того, у зв`язку з тривалим безрезультатним розглядом судом кримінальної справи йому завдано душевних страждань, оскільки він позбавлений права розпоряджатися та користуватися своїми коштами (майном) протягом тривалого часу та змушений витрачати час на постійні звернення до правоохоронних органів, судів, щоб довести порушення своїх прав.
Розмір моральної шкоди, яка, на переконання позивача, завдана йому державою, яка не забезпечила розгляд кримінальної справи та відшкодування йому майнової шкоди завданої злочином, позивач оцінює у 200 000,00 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не надав доказів, які б давали підстави для висновку про те, що розумні строки розгляду Шевченківським районним судом міста Києва кримінальної справи № 761/27603/13-к (кримінальне провадження від 21 листопада 2012 року №12012110000000020) не дотримано, а отже не довів, що внаслідок протиправної бездіяльності органу державної влади йому завдано майнової та моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс13, від 17 жовтня 2011 року у справ №6-42цс11, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11, від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що матеріали справи не містять достатньої сукупності доказів які б підтверджували недотримання Шевченківським районним судом міста Києва розумних строків розгляду кримінальної справи № 761/27603/13-к.
Суди не звернули увагу на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12012110000000020 від 21 листопада 2012 року, за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 за частиною четвертою статті 190 КК України було направлено до суду ще 25 жовтня 2013 року, а також на те, що як матеріали кримінальної справи № 761/27603/13-к, так і матеріали цієї справи, містять достатньо доказів, які підтверджують порушення майнових пав позивача, які полягають у неповерненні його власних коштів.
Суди не врахували, що він звернувся із позовом не до окремого державного органу, яким у цьому випадку є Шевченківський районний суд міста Києва та Державна казначейська служба України, а до Держави Україна, яка не забезпечила захист прав і свобод позивача, а отже не виконала своєї охоронної функції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Погрібному С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 760/24262/19 із Солом`янського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року матеріали справи № 760/24262/19 надійшли до Верховного Суду.
Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та цивільну справу № 760/24262/19 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., у зв`язку із обранням судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт з відповідними додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000020 від 21 листопада 2012 року.
ОСОБА_1 визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, як особа, грошовими коштами якої у розмірі 440 538,00 грн, заволоділи обвинувачені шляхом зловживання довірою (обману).
Згідно з листом прокуратури міста Києва від 02 березня 2018 року
№ 04/2/4/1-5844-13 обвинувальний акт № 12012110000000020 від 21 листопада 2012 року було направлено до Шевченківського районного суду міста Києва
25 жовтня 2013 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Подібний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 757/57509/20