ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 766/17309/20
провадження № 61-14818св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук Ірина Яківна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Андріяшева Ірина Михайлівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Рядчої Т. І., від 26 серпня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Воронцової Л. П., Пузанової Л. В., від 21 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири.
2. Позовна заява мотивована тим, що на початку жовтня 2020 року позивач у зв`язку з похилим віком мав намір скласти заповіт на користь своєї дочки щодо належної йому квартири АДРЕСА_1 .
3. Однак при підготовці документів у нотаріуса стало відомо, що він вже не є власником вказаної квартири, оскільки 30 січня 2015 року було укладено договір дарування спірної квартири ОСОБА_2 .
4. Стверджував, що до жовтня 2020 року вважав себе власником квартири та не знав, що її було подаровано.
5. На його питання нотаріус пояснила, що виїжджала до нього додому через стан його здоров`я, а також, що він при укладенні правочину вважав, що ОСОБА_2, яка є онучкою його брата, буде його доглядати, а він їй після смерті залишить їй свою квартиру. Натомість відразу після укладення договору ОСОБА_2 зникла та його не доглядала.
6. Весь час його доглядала дочка - ОСОБА_3 .
7. У 2015 році йому виповнилось 81 рік, він є людиною похилого віку, потребує стороннього догляду, майже нічого не чує. Крім того, за станом здоров`я не має можливості пересуватись поза межами квартири із
2014 року. У 2015 році перебував у лікарні. Постійно проживає у спірній квартирі, іншого житла не має, квартира за договором дарування не була передана відповідачу, на нього оформлені всі особові рахунки для сплати комунальних послуг, які він сам і сплачував.
8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, який укладено між ним та ОСОБА_2 .
9. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 лютого 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук І. Я.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області
від 26 серпня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
11. Суд першої інстанції погодився із тим, що позивач помилявся щодо фактичних обставин оспорюваного правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання. При цьому судом враховано вік позивача на момент укладання договору, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі, наявність у позивача спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування та продовження позивачем проживання в спірній квартирі після укладення договору дарування.
12. Проте, суд вважав, що позивачем пропущений строк позовної давності, який розпочався із 2015 року, коли відповідачка припинила догляд за ним, виїхала до США і більше на територію України не поверталась, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
13. Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу
ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 30 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
14. Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про порушення права позивача оспорюваним договором дарування, оскільки з огляду на похилий вік, стан здоров`я та потребу у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі, наявність спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування, проживання в спірній квартирі і після укладення договору дарування, позивач помилявся щодо фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання.
15. При цьому апеляційний суд вважав, що строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущений, оскільки про порушення своїх прав він дізнався у жовтні 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат
Андріяшева І. М. просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року змінити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. 16 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Андріяшева І. М. подала касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 766/17309/20.
18. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 466/12111/21, від 15 березня 2023 року у справі № 288/1366/21,
від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/32485/20, від 15 червня 2022 року у справі № 133/1804/20, від 03 травня 2022 року у справі № 715/2513/19,
від 09 лютого 2022 року у справі № 495/10811/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 161/17523/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19,
від 14 травня 2021 року у справі № 438/690/17, від 21 грудня 2020 року у справі № 354/914/13-ц, від 10 березня 2020 року у справі № 488/1875/17,
від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 306/1473/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Зауважує, що суди попередніх інстанцій не вставили наявності у позивача такої вади волі як помилка під час укладення оспорюваного договору.
23. Звертає увагу на те, що в суді позивач підтверджував, що жодних домовленостей з відповідачкою про довічне утримання не мав. При цьому під час укладення оспорюваного договору відповідачка знаходилась на вихованні та утриманні позивача. Намір позивача подарувати спірну квартиру підтвердила нотаріус, а також свідок ОСОБА_4, яка спілкувалася з позивачем напередодні укладення спірного договору і була присутня при його нотаріальному посвідченні.
24. Стверджує, що матеріалами справи не доведено, що відповідачка при укладенні договору дарування зобов`язалась вчинити на користь позивача будь-яку дію майнового або немайнового характеру.
25. Вважає, що апеляційний суд помилково обґрунтував своє рішення сподіваннями позивача на те, що відповідачка буде за ним доглядати, оскільки мотиви, за яких вчинено правочин, правового значення не мають.
26. Зазначає, що проживання позивача в спірній квартирі після укладення договору дарування не свідчить про відсутність його волі на укладення договору дарування. Крім того, свідки в судовому засіданні підтвердили, що з 2015 по 2020 рік позивач проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю, вони спілкувались з відповідачкою і остання надсилала кошти на їх утримання.
27. Також вважає, що апеляційний суд помилково відмовив у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, оскільки з пояснень нотаріуса вбачається, що один примірник договору дарування вона залишила позивачу. Крім того, факт обізнаності позивача про укладення договору дарування підтверджено показаннями свідка ОСОБА_4 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федак Л. Р. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
29. Крім того, просить закрити касаційне провадження у справі у зв`язку з тим, що висновки Верховного Суду у справах № 466/12111/21, № 288/1366/21,
№ 947/32485/20, № 133/1804/20, № 715/2513/19, № 495/10811/17,
№ 161/17523/16-ц, № 447/2297/19, № 438/690/17, № 354/914/13-ц,
№ 488/1875/17, № 756/6516/16-ц, № 306/1473/16-ц щодо застосування норм права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
30. Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо встановлення обставин укладення договору дарування та постанова апеляційного суду узгоджуються з наведеними у касаційній скарзі висновками Верховного Суду України у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16.
31. Звертає увагу, що ОСОБА_1 сподівався на догляд за ним зі сторони ОСОБА_2, яка визнала, що обіцяла доглядати позивача. У розглядуваній справі доведено, що позивач помилився щодо фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору дарування.
32. Вважає, що поясненням нотаріуса та показанням свідків суди надали належну оцінку.
Інші процесуальні звернення
33. У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Андріяшева І. М. подала до Верховного Суду відповідь на відзив, в якій наполягає, що суди попередніх інстанцій не встановлювали наявність у позивача такої вади волі як помилка під час укладення оспорюваного договору. Також зазначає, що відповідачці на момент укладення договору дарування виповнилось 19 років, вона перебувала на утриманні позивача, а заява ОСОБА_2 про згоду на догляд за позивачем складена в 2021 році і не стосується спірного договору.
34. Позивач поступово вчиняв дії, спрямовані на укладення договору дарування, а пояснення нотаріуса та свідчення ОСОБА_4 підтверджують наявність ясного розуміння ним суті договору дарування та його правових наслідків, а також наявність волі на укладення саме цього договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. ОСОБА_1 на праві власності, відповідно до договору міни
від 21 листопада 1995 року належала квартира
АДРЕСА_1 .
36. 30 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_1 подарував
ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Пономарчук І. Я., за місцем проживання дарувальника та зареєстровано право власності на спірну квартиру за набувачем (обдарованим).
37. На час вчинення оспорюваного договору дарування 30 січня 2015 року позивачу, виповнилось 80 років, а ОСОБА_2 - 19 років.
38. У жовтні 2014 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами: гострий тромбоз глибоких вен правої та лівої нижньої кінцівки, рецидивуюча тромбоемболія легеневої артерії, правостороння постінфарктна пневмонія ІБС, діфф. кардіосклероз. СН 1 см. (епікриз № 17663, виписка з медичної картки стаціонарного хворого № 10725), а у 2015 році перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом гострий калькульозний холецистит (епікриз № 7381).
39. Відповідно до результатів аудіометрії від 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 має порушення слуху глибокої стадії (IV).
40. Після укладення договору дарування ОСОБА_1 залишився проживати у спірній квартирі, де проживає дотепер, оплачуючи витрати з утримання квартири та житлово-комунальні послуги.
41. Іншого житла, крім спірної квартири, ОСОБА_1 не має.
42. У 2015 році ОСОБА_2 виїхала до США і більше на територію України не поверталась.
43. В судовому засіданні ОСОБА_1 допитаний в якості свідка пояснив що має вади слуху, є інвалідом праці та потребує сторонньої допомоги. Наприкінці 2020 року дізнався від ОСОБА_5, що спірна квартира йому більше не належить, однак не пам`ятає, щоб нотаріус приїжджав до нього додому та щоб він підписував договір. Відповідачка у справі є онукою його покійного брата і разом з ОСОБА_5 приїхала до нього у 2000 році. З того часу він із ОСОБА_5 став жити однією родиною без укладання шлюбу та опікуватися ОСОБА_2 . Сподівався, що відповідачка буде його доглядати, однак після того як вона поїхала до США у 2015 році більше з нею не розмовляв.