ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
справа № 753/23342/21
провадження № 61-426св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2022 року у складі судді Котвицького В. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також ФГВФО, Фонд), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (далі - ТОВ "ФК Капітал Джірінг") про визнання недійсними та скасування результатів відкритих торгів (аукціону) та визнання недійсним договору-купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 30 жовтня 2015 року між ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Падалкою P. O., відповідно до умов якого банк (іпотекодавець) передав в іпотеку ОСОБА_2 (іпотекодержатель) нерухомість, а саме: нежитлове приміщення з № 1 до № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 серпня 2007 року.
20 травня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 8 "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", на підставі чого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк".
Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на один місяць із 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року, який згодом продовжено до 19 липня 2018 року.
Відповідно до протоколу від 10 червня 2016 року засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, вказаною комісією виявлено договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, укладений з ОСОБА_3, після дослідження якого комісія вирішила, що вказаний договір має всі ознаки, передбачені пунктами 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо визнання договору нікчемним.
16 червня 2016 року ПАТ "Фідобанк" направлено ОСОБА_4 відповідне повідомлення щодо нікчемності правочину та застосовано наслідки нікчемного правочину з посиланням на пункти 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також 17 червня 2016 року на адресу приватного нотаріуса КМНО Падалки Р. О. надіслано повідомлення про визнання договору іпотеки нікчемним відповідно до пунктів 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з прохання здійснити реєстраційні дії щодо зняття заборони відчуження державної реєстрації, припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації, припинення іншого речового права (іпотеки) в Державному реєстрі речових прав на предмет іпотеки тощо. Проте нотаріус відмовив ПАТ "Фідобанк" у задоволенні його звернення, посилаючись на Закон України "Про нотаріат" та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
10 серпня 2016 року ПАТ "Фідобанк" отримав вимогу ОСОБА_2 про усунення порушення - повідомлення у порядку статей 35, 38 Закону України "Про іпотеку". У зазначеній вимозі ОСОБА_1 просив протягом 30 днів з моменту отримання вимоги виконати зобов`язання за депозитним вкладом у розмірі 130 000,00 дол. США із роз`ясненням, що у разі невиконання претензії він зверне стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку".
09 вересня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О. В. проведено перереєстрацію права власності іпотечного майна на ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року.
Після набуття права власності на вказане майно ОСОБА_4 стало відомо, що колишній його власник - ПАТ "Фідобанк" без будь-якої правової підстави розмістив відділення свого банку та його майно у нежитловому приміщення з № 1 до № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, що в будинку АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності.
Позивач надіслав лист на адресу ПАТ "Фідобанк" від 10 листопада 2016 року з повідомленням про те, що ОСОБА_1 набув права власності на предмет іпотеки та з 09 вересня 2016 року є власником всіх прав щодо об`єкта. Зазначений лист ПАТ "Фідобанк" отримало 24 листопада 2016 року.
Разом з тим позивачу стало відомо що майнові права щодо належного йому майна рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 грудня 2020 року № 718 про затвердження порядку продажу активів (майна) банку включено до лоту GL22N019274 з метою продажу.
Так, 14 січня 2021 року відбувся відкритий електронний аукціон щодо реалізації права вимоги ПАТ "Фідобанк". За результатами проведеного аукціону та згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-12-17-000004-b переможцем стало ТОВ "ФК "Капітал Джірінг".
Між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" 04 березня 2021 року укладений договір № GL22N019274/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, відповідно до якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 (один) до № 17 (сімнадцять), групи приміщень № 513 - салон краси, загальною площею 176,3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 763155980000, право власності на яке виникло у продавця на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 серпня 2007 року та припинено на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року зі змінами та доповненнями, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому.
Згідно з пунктом 1.3 договору купівлі-продажу майнові права вважаються переданими ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" з моменту підписання цього договору.
На підставі викладеного позивач просив суд:
1) скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Фідобанк" від 16 грудня 2020 року № 718 в частині включення до об`єктів, що підлягають продажу, майнові права щодо нерухомого майна: нежилі приміщення з 1 до 17, групи приміщень № 513 - салон краси, загальною площею 176,3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ А), м. Київ;
2) визнати недійсними відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) ПАТ "Фідобанк" (лот GL22N019274), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону від 14 січня 2021 року № UA-EA-2020-12-17-00004-b щодо продажу майнових прав на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1, м. Київ, (176,3 кв. м);
3) визнати недійсним договір, укладений між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "Фідобанк" (лот GL22N019274), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-12-17-00004-b від 14 січня 2021 року, а саме договір № GL22N019274/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 334, оскільки позивач вважає, що він є законним власником нерухомого майна, а тому у ПАТ "Фідобанк" були відсутні майнові права на нерухоме майно, які могли бути відчужені.
Короткий зміст рішення судів
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, вказав, що права ОСОБА_2 не порушені, оскільки договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року є нікчемним, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 753/23075/16-ц та застосовано наслідки нікчемності такого договору шляхом скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: нежитлові приміщення з № 1 до № 17 групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м в будинку АДРЕСА_1 та визнання права власності на них за ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" як правонаступником ПАТ "Фідобанк".
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
Стягуючи з позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", суд взяв до уваги копію договору про надання правової допомоги від 16 грудня 2021 року № 16-12/2021 та ордер про надання правничої допомоги у Дарницькому районному суді м. Києва; те, що відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 18 липня 2022 року № 1 адвокат Пінчук О. С. надала, а замовник (ТОВ "ФК "Капітал Джірінг") прийняв надану правову (правничу) допомогу, перелік виконаних робіт зазначено у вказаному акті; відповідно до рахунку-фактури від 18 липня 2022 року № 1 сума до сплати витрат на правову допомогу становить 15 000,00 грн. На підставі зазначених документів, ураховуючи характер виконаної представником відповідача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Апеляційний суд, у свою чергу, установив, що суд першої інстанції ухвалив рішення щодо суті спору та додаткове рішення щодо витрат із додержанням норм матеріального та процесуального права .
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року задоволено заяву ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в розмірі 15 000,00 грн.
Апеляційний суд урахував, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача долучила до заяви: копію договору від 16 грудня 2021 року про надання правової допомоги, копію акта приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого надавалася правова допомога у вигляді складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з апеляційною скаргою, складання відзиву на апеляційну скаргу, участь в судовому засіданні апеляційного суду, на що загалом витрачено 10 годин, рахунок-фактуру, відповідно до якого сплачено 15 000,00 грн, а також детальний опис робіт. Апеляційний суд перевірив відомості, зазначені в акті виконаних робіт, а також в описі робіт, та дійшов висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) відповідає наявним у справі доказам, критерію розумності та часу, витраченому на виконання відповідних робіт. Адвокат Пінчук О. С. подала до апеляційного суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, відзив на апеляційну скаргу, яка є досить об`ємною за змістом, адвокат брала участь у судовому засіданні апеляційного суду, у свою чергу позивач не навів заперечень щодо непропорційності зазначених робіт та часу, витраченого адвокатом на їх виконання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_5, 06 січня 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення судів.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 344/8030/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме не досліджено письмові докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник вказує, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 04 березня 2021 року, ці майнові права належали позивачу, а не ПАТ "Фідобанк", отже, в розумінні положень статті 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) банк не мав права продажу цих майнових прав. Тобто оспорюваний договір був укладений щодо об`єкта нерухомого майна, який перебував у власності ОСОБА_2 . Договір щодо передачі майнових прав на нерухоме майно укладено не з власником ( ОСОБА_3 ), а з іншою особою - ПАТ "Фідобанк", яке станом на дату укладення договору не мало жодного відношення до права власності на спірне нерухоме майно та майнових прав на нього. На момент укладення оспорюваного договору майнові права щодо вказаного об`єкта нерухомого майна не були зареєстровані як за ПАТ "Фідобанк" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і в подальшому за ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", що у сукупності свідчить про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваного договору, проведеного аукціону та відповідного рішення Фонду. ПАТ "Фідобанк" не володів жодними правами відносно спірного майна набувача ОСОБА_2, тому не мав права відчуження неіснуючих прав на користь ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", а всі ці дії містять ознаку зловживання правами, що заборонено приписами статті 13 ЦК України. У зв`язку з чим набувач прав ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" за спірним договором не є добросовісним набувачем.
Станом на дату кладення оспорюваного договору (04 березня 2021 року) було відсутнє будь-яке рішення суду щодо встановлення ознак нікчемності в договорі іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Падалкою Р. О. 30 жовтня 2015 року за № 7823. Незрозуміло, що саме відчужив ПАТ "Фідобанк" на користь ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" на підставі оспорюваного договору, оскільки в іпотеку передавалося саме нерухоме майно, а не майнові права на нього, де власником нерухомості в 2015 році був банк, про що було внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а з 09 вересня 2016 року власником став ОСОБА_1 . Право власності на нерухоме майно, а не майнові права на нього, зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відчужувані майнові права щодо нерухомого майна в порушення вимог статті 182 ЦК України не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є об`єктами цивільного обороту, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості саме про об`єкт нерухомості, а не майнові права на нього, власником нерухомого майна в 2016 році був ОСОБА_1, тому банк, всупереч статті 658 ЦК України, не мав права відчужувати вказані майнові права щодо нерухомого майна на користь ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", оскільки не був їх власником, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним. Майнові права нерозривно пов`язані з майном, якого стосуються, а після набуття позивачем 09 вересня 2016 року права власності на спірне нерухоме майно, він не передавав банку майнові права на це нерухоме майно. Оскільки на момент винесення рішення Фондом від 16 грудня 2020 року № 718 про затвердження порядку продажу активів (майна) ПАТ "Фідобанк", банку вже не належало право власності та будь-які інші майнові права на об`єкт в силу переходу таких прав до ОСОБА_2, Фонд не мав права включати будь-які майнові права на відповідний об`єкт до ліквідаційної маси банку, виставляти на їх продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів, а банк, відповідно, за наслідками проведення аукціону, не мав права укладати договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. З огляду на приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, ФГВФО неправомірно здійснив відчуження такого майна (активів) неплатоспроможного банку, як майнові права щодо спірних нежилих приміщень, що вже належали на праві власності позивачу. ПАТ "Фідобанк" ніколи не було власником саме майнових прав щодо спірного нерухомого майна, оскільки у власності банку до 09 вересня 2016 року перебував об`єкт нерухомості, а не права на нього, а тому ПАТ "Фідобанк" розпорядилося активами (майновими права щодо нерухомого майна), які йому ніколи не належали та банк ніколи не був їх власником.
Окрім цього, заявник наполягає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив клопотання ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" про долучення доказів (постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 753/23075/16-ц), чим порушив частину восьму статті 83 ЦПК України, оскільки такий доказ поданий у не встановлений законом строк і відповідач не зазначив у клопотанні причину неможливості його подання раніше. Водночас наведена постанова взагалі не стосується предмету позову, предмету доказування та не підтверджує/заперечує/спростовує жодної обставини/підстав поданого позову. В порушення статті 82 ЦПК України суди попередніх інстанцій не надалі оцінку фактичним обставинам, установленим у судових рішеннях, що набрали законної сили, в інших справах, зокрема у справі № 826/10788/16 (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року) та у справі № 826/15355/16 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2021 року), в яких встановлені обставини відсутності ознак нікчемності на підставі частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в укладеному між банком та позивачем договорі іпотеки.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" в суді першої інстанції, то заявник вказує, що суд мав би зазначити, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 15 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже, їх розмір є необґрунтованим. З огляду на відсутність наданого представником відповідача детального опису робіт (наданих) послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та документів щодо оплати клієнтом виставленого адвокатом рахунку, вказані обставини взагалі унеможливлюють ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, або, за наявності підстав для задоволення заяви - значно їх зменшити.
У березні 2023 року до Верховного Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від 09 березня 2023 року за № 60-2442/23 та відзив від 09 березня 2023 року за № 069-60-95/23, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (копії доказів направлення відзивів іншим учасникам справи), в яких відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
У березні 2023 року до Верховного Суду від ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Інші відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання доказів на підтвердження сплати судового збору. Також Верховний Суд зазначив, що оскільки строк на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником не пропущено, відсутні підстави для вирішення питання про його поновлення судом.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389), витребувано матеріали справи № 753/23342/21 із Дарницького районного суду м. Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 753/23342/21.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року № 383/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що 18 грудня 2015 року та 04 лютого 2016 року між ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_3 укладені договори банківського вкладу, відповідно до яких ОСОБА_1 передав, а ПАТ "Фідобанк" прийняв грошові кошти у сумі 130 000,00 доларів США на строк до 18 червня 2016 року та у сумі 170 000,00 доларів США на строк до 04 серпня 2016 року. Загальна сума вкладів склала 300 000,00 доларів США.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами між ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, з наступними змінами до нього, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Падалкою Р. О., відповідно до умов якого банк (іпотекодавець) передав в іпотеку ОСОБА_1 (іпотекодержатель) нерухомість, а саме: нежитлове приміщення з № 1 до № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
20 травня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 8 "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року, який згодом продовжено до 19 липня 2018 року.
09 вересня 2016 року приватний нотаріус КМНО Стрельченко О. В. провела перереєстрацію права власності іпотечного майна на ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року й ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - предмет іпотеки: нежитлове приміщення з № 1 до № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_1 .
Вказані обставини встановлені рішенням Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 753/23075/16-ц.
Позивачу стало відомо що майнові права щодо належного йому майна рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 грудня 2020 року № 718 про затвердження порядку продажу активів (майна) банка включено до лоту GL22N019274 з метою продажу.
14 січня 2021 року відбувся відкритий електронний аукціон щодо реалізації права вимоги ПАТ "Фідобанк". За результатами проведеного аукціону та згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-12-17-000004-b переможцем стало ТОВ "ФК "Капітал Джірінг".
Між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" 04 березня 2021 року укладений договір № GL22N019274/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
Форма договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна є типовою та розміщена на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з пунктом 1.3 договору купівлі-продажу майнові права вважаються переданими ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" з моменту підписання цього договору.
На виконання частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду проведено перевірку правочинів ПАТ "Фідобанк", вчинених протягом 1 року до запровадження у ньому тимчасової адміністрації (20 травня 2016 року), та виявлено що 30 жовтня 2015 року ПАТ "Фідобанк" передало власне майно (нежилі приміщення з 1 до 17 (групи приміщень № 513) - салон краси, загальною площею 176,3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) в іпотеку як забезпечення виконання зобов`язань за договорами банківських вкладів від 18 рудня 2015 року та 04 лютого 2016 року на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року.
При перевірці договору іпотеки Уповноваженою особою виявлено такі ознаки нікчемності: ПАТ "Фідобанк" взяло на себе зобов`язання (іпотеку), якою забезпечило не кредитну операцію, а депозитний вклад, що є порушенням пункту 5 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб (пункт 1 частини третьої статті 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") до кредитних операцій Законом не віднесено. Крім того, ПАТ "Фідобанк" уклало договір іпотеки, що забезпечував повернення депозиту, чим надав відверту перевагу одному із вкладників банку (ОСОБА_1) перед іншими вкладниками, депозити яких не були забезпечені нічим, окрім Фондом гарантування вкладів, що є порушенням пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому надання такої переваги саме ОСОБА_4 не було передбачено ні чинним на той час законодавством, ні внутрішніми документами банку.
У зв`язку з чим ОСОБА_4 направлено повідомлення від 16 червня 2016 року № 2-1-0-3-1/315-ВА про нікчемність договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року, договору від 18 грудня 2015 року про внесення змін № 1 та договору від 05 лютого 2016 року про внесення змін № 2.
ОСОБА_1, набувши право власності на спірне майно, у грудні 2016 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ПАТ "Фідобанк" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення. В свою чергу ПАТ "Фідобанк" звернувся із зустрічним позовом до приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О. В., ОСОБА_2 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування нотаріальної дії, свідоцтва про право власності на нерухоме майно й визнання права власності на таке нерухоме майно.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року у справі № 753/23075/16-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Фідобанк" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Фідобанк" - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року у справі № 753/23075/16-ц скасовано та ухвалено нове, відповідно до якого у задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відмовлено, а зустрічний позов ПАТ "Фідобанк" про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування нотаріальної дії, свідоцтва про право власності на нерухоме майно й визнання права власності на таке нерухоме майно - задоволено.
Визнано протиправними дії приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О. В. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2016 року № 31312570 та внесенню записів за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2016 року № 31312570 та внесення записів за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно: нежитлове приміщення з № 1 до № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що відбулася на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2016 року № 31312570.
Скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення з № 1 до № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" право власності на нежитлове приміщення з № 1 до № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане рішення Київського апеляційного суду набрало законної сили 07 грудня 2021 року.
У цій справі 21 липня 2022 року представник ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" - адвокат Пінчук О. С. через відділення 76018 м. Івано-Франківськ направила клопотання про компенсацію витрат сторонам. Цього ж дня адвокат Пінчук О. С. клопотання про компенсацію витрат (з доказами направлення учасникам справи) надіслала на адресу суду: АДРЕСА_2, трек номер відправлення 7601871614082, що підтверджується роздруківкою відправлення з офіційного сайту Укрпошти, копією чеку та накладною, що додані до відзиву на апеляційну скаргу.
Із урахуванням пересилання з м. Івано-Франківська до м. Києва відправлення 7601871614082 отримано Дарницьким районним судом м. Києва 25 липня 2022 року.
До клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу додано детальний опис робіт від 18 липня 2022 року вих.№ 18.07-2022/2, що був направлений як до суду першої інстанції, так і всім учасникам справи, в тому числі і позивачу.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів відповідають з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята статті 216 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою, другою та третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.