Постанова
Іменем України
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 372/4451/19
провадження № 61-15876св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард",
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива регіону", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васько Альбіна Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Базир Наталія Михайлівна, державний реєстратор Барської районної державної адміністрація Вінницької області Присяжний Максим Миколайович, державний реєстратор комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" Коровайко Оксана Сергіївна, ОСОБА_7, приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард", яка підписана представником Дурдою Юліаном Васильовичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року в складі судді: Дубас Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в складі колегії суддів:Немировської О. В., Желепи О. В., Ящук Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
12 грудня 2019 року ТОВ "ФК "Рікард" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ТОВ "Перспектива регіону", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васько А. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є. В., приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Базир Наталія Михайлівна, державний реєстратор Присяжний М. М., Барська районна державна адміністрація Вінницької області, державний реєстратор Коровайко О. С., комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", ОСОБА_7, приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Гринько А. П., приватний виконавець Трофименко М. М., про визнання договорів недійсними та скасування рішень.
Позов мотивований тим, що 26 вересня 2012 року між ПАТ "Міський комерційний банк" та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 879/980-ФО. Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору, ліміт кредитної лінії - 245000. Дата повернення кредиту - 25 вересня 2013 року.
26 вересня 2012 року між ПАТ "Міський комерційний банк" та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 879/980-ФО/І. ОСОБА_1 виступив майновим поручителем по зобов`язанням ОСОБА_7 . Відповідно до пункту 1.1., цим договором забезпечується належне виконання позичальником вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору № 879/980-ФО від 26 вересня 2012 року, укладеного між позичальником і іпотекодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладенні до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у тому числі щодо: повернення позичальником іпотекодержателю коштів у розмірі 245 000 грн до 25 вересня 2015 року включно; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 29 % річних та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання позичальником інших зобов`язань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на умовах, і в строки, визначенні в кредитному договорі, в тому числі зобов`язань щодо спати неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків.
Відповідно до умов договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності наступне майно:
земельна ділянка площею 0,1791 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036;
земельна ділянка площею 0,1292 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037;
земельна ділянка площею 0,1822 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040.
30 вересня 2019 року між ПАТ "Міський Комерційний Банк", від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, та ТОВ "ФК "Рікард" був укладений договір відступлення права вимоги та майнових прав, відтак ТОВ "ФК "Рікард" є кредитором за кредитним договором № 879/980 від 26 вересня 2012 року, укладеного між ПАТ "Міський комерційний банк" та ОСОБА_7, та іпотекодержателем за договором іпотеки № 879/980-ФО/І від 26 вересня 2012 року укладений між ПАТ "Міський комерційний банк" та ОСОБА_1 .
Позивачу стало відомо, що на підставі довідки від 30 вересня 2016 року № 13874-Ф/1, ніби-то підписаної керівником уповноваженої особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемко Р. А., була припинена іпотека за договором іпотеки № 879/980-ФО/І від 26 вересня 2012 року та припинені іпотечні обтяження на земельні ділянки.
Позивач стверджував, що довідка від 30 вересня 2016 року № 13874-Ф/1 уповноваженою особою ФГВФО не видавалась, оскільки заборгованість за кредитним договором № 879/980-ФО від 26 вересня 2012 року не була погашена. Станом на 30 вересня 2019 року, згідно з пунктом 5 Додатку № 7 до договору відступлення права вимоги та майнових прав від 30 вересня 2019 року загальна заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором № 879/980-ФО від 26 вересня 2012 року складає 7 259 108,59 грн.
Так державний реєстратор Присяжний М. М., Барська районна державна адміністрація Вінницької області, 30 листопада 2016 року провів державну реєстрацію припинення іпотечного обтяження на земельну ділянку площею 0,1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, рішення № 32634030.
Державний реєстратор Коровайко О. С., КП "Спецжитлофонд" м. Київ, 02 грудня 2016 року припинила іпотеку, рішення № 32700658; та провів державну реєстрацію припинення іпотечного обтяження на земельну ділянку площею 0,1292 га, кадастровий номер 3223155400 03:025:0037, рішення № 32634753 і земельну ділянку площею 0,1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, рішення № 32636113. Отже, припинення іпотеки і обтяження іпотекою відбулося з порушенням вимог статті 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки основне зобов`язання не було припинене, строк дії іпотечного договору не закінчився.
18 січня 2017 року ОСОБА_1 вніс земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ "Перспектива регіону", засновником якого він і є. Право власності було зареєстроване 18 січня 2017 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М.:
земельна ділянка площею 0,1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040 га, індексний номер рішення: 18613473 від 18 січня 2017 року;
земельна ділянку площею 0,1292 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037 індексний номер рішення: 33472303 від 18 січня 2017 року;
земельна ділянка площею 0,1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036 індексний номер рішення: 33470774 від 18 січня 2017 року.
В свою чергу 25 січня 2017 року ТОВ "Перспектива регіону" продало земельну ділянку площею 0,1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, земельну ділянку площею 0,1292 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037 та земельну ділянку площею 0,1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036 ОСОБА_2 .
В подальшому після звернення позивача до суду право власності на земельні ділянки було перереєстровано за ОСОБА_3, яка продала спірні земельні ділянки.
Таким чином позивач вважав, що припинення іпотеки та іпотечного обтяження, внесення предмету іпотеки до статутного капіталу та подальший продаж з реалізації предмету іпотеки є незаконним і таким, що порушує права кредитора та іпотекодержателя, оскільки унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.
ТОВ "ФК "Рікард", з урахуванням зміни предмета позову, просило:
визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Присяжного М. М. від 30 листопада 2016 року про припинення обтяження іпотекою земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:025:0036, площею 0,1791 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства;
визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Коровайко О. С. № 32700658 від 02 грудня 2016 року про припинення іпотеки за договором іпотеки № 879/980-ФО/1 від 26 вересня 2012 року;
визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Коровайко О. С. № 32634753 від 02 грудня 2016 року про припинення обтяження іпотекою земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, площею 0,1292 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Коровайко О. С. № 32636113 від 02 грудня 2016 року про припинення обтяження іпотекою земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, площею 0,1822 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Бариз Н. М. від 08 січня 2017 року про державну реєстрацію за ТОВ "Перспектива регіону" права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, площею 0,1822 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Бариз Н. М. від 08 січня 2017 року про державну реєстрацію за ТОВ "Перспектива регіону" права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, площею 0,1791 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Бариз Н. М. від 08 січня 2017 року про державну реєстрацію за ТОВ "Перспектива регіону" права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, площею 0,1292 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, площею 0,1822 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25 січня 2017 року між ТОВ "Перспектива регіону" та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є. В.;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, площею 0,1292 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25 січня 2017 року між ТОВ "Перспектива регіону" та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є. В.;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, площею 0,1791 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25 січня 2017 року між ТОВ "Перспектива регіону" та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є. В.;
скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Незнайка Є. В. про державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_9 ;
визнати недійсними акти приватного виконавця Трофименка М. М. від 17 грудня 2019 року про передачу земельних ділянок: кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, площею 0,1822 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 ; кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, площею 0,1292 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 ; кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, площею 0,1791 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 ;
визнати недійсним свідоцтва приватного нотаріуса Обухівського міського нотаріального округу Гринько А.П. від 28 січня 2019 року № 1379, 1381, 1384 та скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 ;
визнати недійсними: договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1822 га за адресою: Київська область, Обухівський район, вул. Старокиївська, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, укладений 16 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Васько А. В., зареєстрований в реєстрі за № 151; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1292 га за адресою: Київська область, Обухівський район, вул. Старокиївська, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, укладений 16 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Васько А. В., зареєстрований в реєстрі за № 149; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1791 га за адресою: Київська область, Обухівський район, вул. Старокиївська, цільове призначення земельної ділянки: цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, укладений 16 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Васько А. В., зареєстрований в реєстрі за № 150.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 вересня 2022 року в задоволенні позову ТОВ "ФК "Рікард" відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивач звернувся до суду за захистом свого права з вимогою застосувати наслідки недійсності правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення. Однак позов не містить правових обґрунтувань порушення прав ПАТ "Міський комерційний банк" відповідачем ОСОБА_1 . Останній є стороною договору іпотеки, однак не є стороною договору за кредитним договором. При заявлених ТОВ "ФК "Рікард" позовних вимогах у викладеній позивачем їх редакції та обґрунтуванні, не встановлено і позивачем не доведено порушення, невизнання чи оспоронення його прав як іпотекодержателя, на захист яких він звернувся до суду із такими позовними вимогами до іпотекодавця ОСОБА_1 . Представник позивача вказав, що на підставі довідки від 30 вересня 2016 року № 13874-Ф/1, ніби-то підписаної керівником уповноваженої особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемко Р. А., була припинена іпотека за договором іпотеки № 879/980-ФО/І від 26 вересня 2012 року та припиненні іпотечні обтяження на земельні ділянки. Позивач стверджує, що довідка від 30 вересня 2016 року № 13874-Ф/1 уповноваженою особою ФГВФО не видавалась, оскільки заборгованість за кредитним договором № 879/980-ФО від 26 вересня 2012 року не була погашена. Належними доказами щодо сплати боргових зобов`язань можуть бути лише первинні документи, якими підтверджуються факти внесення коштів готівкою в касу банку чи самостійного перерахування коштів на поточний рахунок, що був відкритий у банку. Первинні документи, які б підтверджували оплату заборгованості за кредитним договором № 879/980-ФО від 26 вересня 2012 відсутні. Однак в спростування вказаних обставин представником позивача надані належні та допустимі докази суду надані не були;
представником позивача не надано суду докази про те, що на момент укладання Договору відступлення права вимоги існували зобов`язання перед позивачем. Представником позивача в обґрунтування заявлених вимог зазначено, лише про договір відступлення права вимоги та договір майнових прав укладений між ПАТ "Міський Комерційний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Фінансова компанія "Рікард" від 30 вересня 2019 року. Так представником позивача існують лише посилання зобов`язання відповідача виключно на Додаток 7 за кредитним договором 879/980-ФО. Представником позивача не надано до суду ні інформацію про рух коштів на рахунки первісного кредитора, ні документів на підставі яких такі операції обліковувались;
18 січня 2017 року ОСОБА_1 вніс земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ "Перспектива регіону". Право власності було зареєстроване 18 січня 2017 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М.: земельна ділянка площею 0.1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040 га, індексний номер рішення: 18613473; - земельна ділянку площею 0.1292 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037 індексний номер рішення: 33472303; земельна ділянка площею 0.1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036 індексний номер рішення: 33470774. Враховуючи відсутність заборгованості перед первісним кредитором, представник позивача не надав до суду доказів в спростування вказаних обставин, вказаний правочин суд вважає таким, що не підлягає скасуванню;
судом встановлено, та не спростовано представником позивача, що спірні земельні ділянки, які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набуті ними у власність на підставі договору купівлі продажу. Право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановленому законом порядку. Згідно статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
відповідачі, власники земельних ділянок набули право власності на спірні земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод, які не суперечать вимогам статей 82,132 ЗК України та статті 203 ЦК України, тобто із передбачених законом підстав;
позивач обґрунтовує позов неправомірністю вибуття спірних земельних ділянок із власності відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ;
відповідач ОСОБА_3 була учасником правовідносин з приводу вибуття спірних земельних ділянок із власності ОСОБА_2, в рахунок правочину, який не підлягає скасуванню на підставі зібраних по справі доказів, яка в свою чергу продала земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому не повинна нести цивільно-правову відповідальність за наявності обставин, зазначених позивачем в якості обґрунтування позову, підстави для позбавлення їх об`єктів права власності на нерухоме майно не підпадають під дію статей 387, 388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача, повернення земельної ділянки;
як вбачається із обставин справи, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок, оскільки отримали їх у третьої особи, на підставі чинного правочину у передбачений законом спосіб, при цьому не допускали будь-якої неправомірної поведінки;
норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. За таких обставин, позовні вимоги суд вважає необґрунтованими і такими, що не узгоджуються із чинним законодавством і суперечать дійсним обставинам справи;
при вирішенні питання про застосування наслідків спливу позову давності суд в наданій частині не надає правової оцінки оскільки суд, застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача у спорі. Однак, позовні вимоги по суті залишились недоведеними, тому це є достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог про визнання договору недійсним та скасування рішення;
з урахуванням тривалого часу розгляду справи суд вважав можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів відповідно до принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ТОВ "ФК "Рікард" - Нікіташа С. П. задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 вересня 2022 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
при відмові в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування довідки, виданої 30 вересня 2016 року Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемком Р. А., та того, що за договором відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором. Одночасно суд першої інстанції зробив висновок, що відсутня заборгованість перед первісним кредитором, а тому передача ОСОБА_1 земельних ділянок в статутний капітал ТОВ "Перспектива регіону" не підлягає скасуванню, ОСОБА_3 не повинна нести цивільно-правову відповідальність за наявності обставин, зазначених позивачем як обґрунтування позову, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок, оскільки набули їх у власність на підставі правочину, підстави для позбавлення їх права на нерухоме майно не підпадають під дію статей 387 та 388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які є підставою для витребування майна від добросовісного набувача. Однак такий висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим з наступних підстав;
рішенням апеляційного суду Київської області від 24 червня 2014 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Міський комерційний банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено - звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26 вересня 2012 року № 879/980-ФО/І, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: земельну ділянку площею 0,1791 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0036, земельну ділянку площею 0,1292 га за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0037 і земельну ділянку площею 0,1822 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0040. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки для його подальшої реалізації шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
відповідно до листа керівника, уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемка Р. А. від 30 вересня 2016 року № 13874-Ф/І у зв`язку з виконанням зобов`язань за договором іпотеки № 879/980-ФО/І, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. 26 вересня 2012 року за реєстровим № 13321, ПАТ "Міський комерційний банк" просить вилучити записи з Державного реєстру іпотек та зняти заборони на відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку ПАТ "Міський комерційний банк" на підставі вищевказаного договору іпотеки та належить ОСОБА_1, а саме: земельну ділянку площею 0,1791 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0036, земельну ділянку площею 0,1292 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0037 і земельну ділянку площею 0,1822 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0040. На підставі вказаної довідки 30 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Барської районної державної адміністрації Вінницької області Присяжним М. М. було внесено запис про припинення обтяження за іпотечним договором від 26 вересня 2012 року на земельну ділянку площею 0.1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, рішення № 32634030. 02 грудня 2016 року державним реєстратором КП "Спецжитлофонд" м. Києва Коровайко О. С. було внесено записи про припинення іпотечного обтяження на земельну ділянку площею 0.1292 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, рішення № 32700658 та на земельну ділянку площею 0.1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, рішення № 32636113;
суд першої інстанції безпідставно посилався в рішенні на положення ст. 387 та 388 ЦК України, оскільки позивач не є власником майна, та не заявляв вимог про витребування майна на свою користь. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту;
відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, одним із яких може бути визнання правочину недійсним. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
заявляючи вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, позивач посилається на положення частини третьої статті 215 ЦК України, та вказує, що припинення іпотеки та іпотечного обтяження, внесення предмету іпотеки до статутного капіталу та подальший продаж з реалізацією предмету іпотеки порушує його права як кредитора та іпотекодержателя, оскільки унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке обґрунтування вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу призводить до висновку, що позивач просить визнати оспорювані ним правочини фраудаторними, тоді як спірні правовідносини виникли внаслідок припинення іпотеки;
цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд зробив висновок, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року (справа №922/2416/17) зроблено наступний правовий висновок. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки;
враховуючи обставини справи, яка переглядається, колегія суддів зробила висновок, що якщо позивач вважає себе іпотекодержателем за договором про відступлення права вимоги, і тому його права як іпотекодержателя порушені, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими юридичними та фізичними особами прав на предмет іпотеки. Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.
Аргументи учасників справи
06 листопада 2023 року ТОВ "ФК "Рікард" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Дурдою Ю. В., на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року (повне судове рішення складено 02 жовтня 2023 року), в якій просило:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах;
суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права;
припинення іпотеки і обтяження іпотекою відбулося з порушенням вимог статті 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки основне зобов`язання не було припинене, строк дії іпотечного договору не закінчився;
оскільки ПАТ "Міський комерційний банк" не надавав згоди на відчуження предмету іпотеки, то іпотекодавець відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" не мав права на відчуження земельних ділянок (внесення їх до статутного капіталу ТОВ "Перспектива Регіону");
відчуження майна після набрання чинності судовим рішенням про стягнення заборгованості є протиправним, оскільки направлене на усунення негативних наслідків у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це майно;
рішенням апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 372/1610/13-ц задоволено позов ПАТ "Міський комерційний банк" про звернення стягнення на спірні земельні ділянки;
оспорюючи законність дій відповідачів, позивач просив серед іншого визнати недійсним договори про відчуження іпотечного майна. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, пославшись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 вважав, що заявлений банком спосіб захисту майнових прав іпотекодержателя є неефективним, оскільки лише заявлення вимоги про визнання права іпотекодержателя призведе до відновлення порушених прав позивача, як іпотекодержателя спірного майна. Вказані висновки є хибними з огляду на наступне.
Застосовуючи до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, (провадження № 12-44гс20), суд апеляційної інстанції не урахував відмінність фактичних обставин справи № 922/2416/17 та справи, що переглядається. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) щодо способу звернення до суду (ефективного способу захисту порушених прав іпотекодержателя) стосуються конкретних обставин, встановлених у вказаній справі, зокрема припинення іпотеки на підставі частини першої статті 593 ЦК України;
апеляційна інстанція під час розгляду цієї справи, серед іншого, не врахувала правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (продавець), який відчужує майно на підставі договору купівлі-продажу після пред`явлення до нього вимог щодо звернення стягнення на предмети іпотеки, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (частина шоста статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
19 січня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива регіону" засобами поштового зв`язку через адвоката Шульгу А. В. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, іпотечні зобов`язання ОСОБА_1 за договором іпотеки № 879/980-ФО/І від 26 вересня 2012 року були припинені, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна Довідка № 13874-Ф/1 від 30 вересня 2016 року, видана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський Комерційний Банк" Оберемко Р. А. Довідка є дійсною і підтверджує припинення зобов`язань за договором іпотеки, а також на підставі такої довідки 30 листопада 2016 року та 02 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено записи про припинення іпотечних обтяжень земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:025:0036, 3223155400:03:025:0037 та 3223155400:03:025:0040. Тобто в кінці 2016 року іпотека спірних земельних ділянок була повністю припинена;
банк не мав права самостійно без відповідного звернення до суду поновлювати права вимоги за іпотечним договором на своєму балансі та продавати на аукціоні;
оскільки у ПАТ "Міжнародний Комерційний Банк" на час укладення Договору відступлення не було прав вимоги за Договором іпотеки (що підтверджується як виданою ним довідкою, так і даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), такі права відповідно й не могли перейти до ТОВ "ФК "Рікард". Тобто заміни сторони іпотекодержателя у Договорі іпотеки № 879/980-ФО/І від 26 вересня 2012 року не відбулося. Це підтверджує безпідставність заявлених позовних вимог ТОВ "ФК "Рікард", адже він не є іпотекодержателем спірних земельних ділянок і не може ним бути, оскільки іпотека була припинена ще у 2016 році;
якщо ПАТ "Міський Комерційний Банк" після видачі довідки про припинення іпотеки і скасування відповідних обтяжень в реєстрі вирішив в односторонньому порядку, що Договір іпотеки все ж не припинений і вважав, що припинення іпотеки є нікчемним, він мав би звернутися до суду із відповідним позовом, однак не мав права самостійно поновлювати іпотечні зобов`язання на своєму балансі та включати їх до пулу на аукціон;
ТОВ "ФК "Рікард" не може бути іпотекодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення. В межах даної справи позивач наголошує, що нібито він має права іпотекодержателя спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:025:0036, 3223155400:03:025:0037 та 3223155400:03:025:0040 і саме це він вважає підставою того, що він має право подавати позов. Однак такі твердження позивача прямо суперечать положенням законодавства, адже іпотекодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути виключно банки;
суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що якщо позивач вважає себе іпотекодержателем і хоче захистити свої права, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в справі.
30 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 січня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц; від 15 квітня 2020 року у справі № 638/6137/17; від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16; від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20; від 29 травня 2019 року у справі № 501/1703/16; від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16; від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц; від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 та постановах Верховного Суду України: від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц; від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16; від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.