Постанова
Іменем України
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 466/3336/21
провадження № 61-16979св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство "Таскомбанк",
третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року в складі судді: Зими І. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до АТ "Таскомбанк" про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позов мотивовано тим, що 27 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Електрон Банк" було укладено кредитний договір КF 50453, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 94 150,00 доларів США.
29 грудня 2010 року між ПАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого вона передала в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № KF 50453 від 27 червня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 . 21 грудня 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Барбуляк Х. М. було внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника зазначеної вище квартири, а саме перереєстровано спірну квартиру на АТ "Таскомбанк". Підставою виникнення у банку права власності на іпотечне майно стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55833442 від 21 грудня 2020 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.
Як на підставу позову про скасування зазначеного рішення про державну реєстрацію позивачі покликалися на те, що передана в іпотеку квартира по АДРЕСА_2 є їх єдиним житлом, будь-яке інше нерухоме майно у позивачів відсутнє. У помешканні з ними проживають двоє неповнолітніх дітей, тому прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення без згоди органу опіки та піклування є порушенням прав дітей, як і подальше виселення їх без надання іншого житла. Крім того, банк реалізував своє право на захист, звернувшись 12 грудня 2019 року до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № КF 50453 від 27 червня 2008 року.
Рішення суду у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором на даний час не ухвалено, триває судовий розгляд. Незважаючи на розгляд судом справи про стягнення з позичальників боргу, банком на підставі статті 36 Закону України "Про іпотеку" було внесено зміни щодо власника квартири АДРЕСА_1, тобто в порядку позасудового врегулювання спору. При цьому, нотаріусу не було надано всіх необхідних документів для здійснення перереєстрації квартири, а саме рішення суду, виконавчого напису нотаріуса чи договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Вважали, що державний реєстратор не мав права вчиняти оспорювані дії, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", спірна квартира є єдиним місцем проживання їх сім`ї із малолітніми дітьми, придбана за кредитні кошти в іноземній валюті, її площа не перевищує 140 кв. м, а відтак така підпадає під дію цього закону.
Крім того, як на підставу позову позивачі посилалися на те, що на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відносно квартири позивача було зареєстровано обтяження, що згідно пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно" є підставою для відмови у державній реєстрації такого майна.
Позивачі просили:
визнати незаконним та скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55833442 від 21 грудня 2020 року щодо зміни власника квартири, типу власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкту нерухомого майна та скасувати запис № 39826559 від 21 грудня 2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до АТ "Таскомбанк" про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивач ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за зазначеним кредитним договором не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором і порушення прав банку;
у зв`язку з цим, на виконання вказаних норм Закону та іпотечного договору, 17 серпня 2020 року банком надіслано позивачу ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", у разі неповернення позичальником заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 562 932,12 грн. Вказану вимогу ОСОБА_1 отримала 03 вересня 2020 року, яка залишена нею без реагування;
Таким чином, для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, AT "Таскомбанк" було надано державному реєстратору сам договір, розділ 7 якого містить застереження щодо можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Також надано копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодавцеві 17 серпня 2020 року та отримання її позивачем 03 вересня 2020 року, тобто усі необхідні документи, необхідні для вчинення реєстраційної дії, що передбачені пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127;
зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що при винесенні оскаржуваного рішення від 21 грудня 2020 року, у державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. не було всіх належних та достатніх документів, на підставі яких, держаний реєстратор вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
не заслуговують на увагу на думку суду і аргументи позивачів з приводу застосування в даному випадку Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Між тим, 01 листопада 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № KF 50453 від 27 червня 2008 року, згідно з умовами якої кредитний договір було викладено в новій редакції та реструктуризовано заборгованість, шляхом переведення кредиту, з доларів США у гривню. У зв`язку з наведеним, починаючи з 01 листопада 2017 року кредит позивачки перестав підпадати під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України";
дійсно у квартирі по АДРЕСА_2, окрім позивачів, проживають їх малолітні діти ОСОБА_3, 2011 р. н. та ОСОБА_4, 2013 р. н., що вбачається із довідки ОСББ "Лідер 1" від 14 квітня 2021 року та свідоцтв про народження дітей в матеріалах справи. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його скасування;
суд також не взяв до уваги твердження позивачів, що підставою для визнання оспорюваного рішення від 21 грудня 2020 року недійсним є те, що на момент прийняття такого, у Державному реєстрі речових прав на квартиру позивача було накладено обтяження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 листопада 2021 року залишено без змін. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 19 квітня 2021 року у цій справі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
рішення суду оскаржила ОСОБА_1, яка вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з`ясуванням усіх обставин справи.
застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки;
відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у договорі іпотеки від 29 грудня 2009 року сторони погодили застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками. Таке погодження сторонами свідчить про наявність згоди самого іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань. У зв`язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору у іпотекодержателя AT "Таскомбанк" виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у позасудовому порядку, у зв`язку з чим на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення-вимогу про усунення порушень основного зобов`язання та/або іпотечного договору, що не заперечується останньою. Зазначене повідомлення позивач отримала, однак заборгованість не погасила. При цьому, суд першої інстанції врахував, що на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій АТ "Таскомбанк" надало приватному нотаріусу всі потрібні документи, передбачені пунктом 61 Порядку № 1127, тому реєстратор не мав передбачених законом підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 . З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодився повністю, як з таким, що відповідає матеріалам справи;
доводи скарги про те, що при винесенні оспорюваного рішення від 21 грудня 2020 року у державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. не було всіх належних та достатніх документів, на підставі яких держаний реєстратор вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема оцінки вартості іпотечного майна не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами реєстраційної справи щодо реєстрації права власності за АТ "Таскомбанк" на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1, витребуваної ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року в ході розгляду даної справи, в якій наявним є висновок про вартість майна, згідно якого ринкова вартість спірної квартири становить 1 118 400,00 грн без ПДВ;
як встановлено з матеріалів реєстраційної справи щодо реєстрації права власності за АТ "Таскомбанк" на іпотечне майно, повідомлення-вимога про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору була надіслана банком та отримана ОСОБА_1 03 вересня 2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах такої реєстраційної справи рекомендованим повідомленням про вручення іпотекодавцю зазначеної вимоги;
колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування при вирішенні спору Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки 01 листопада 2017 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_1, було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № KF 50453 від 27 червня 2008 року, згідно умов якої кредитний договір було викладено в новій редакції та реструктуризовано заборгованість шляхом переведення кредиту з долара США у гривню, зв`язку з чим, починаючи з 01 листопада 2017 року кредит, отриманий ОСОБА_1, не підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України";
стосовно доводів скарги про те, що реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ "Таскомбанк" без згоди органу опіки та піклування є порушенням положень закону, яке гарантує дитині її права на житло, оскільки у квартирі по АДРЕСА_2, крім позивачів, проживають їх малолітні діти ОСОБА_3, 2011 року народження та ОСОБА_4, 2013 року народження, що підтверджується довідкою ОСББ "Лідер 1" від 14 квітня 2021 року та свідоцтвами про народження дітей, то такі на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Відтак, сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 757/13243/17 від 29 вересня 2020 року. Місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їх батьків, а тому, оскільки місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є будинок АДРЕСА_3, право на житло неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оспорюваним рішенням не порушуються. При цьому, як убачається з матеріалів справи, позовних вимог про виселення з квартири по АДРЕСА_2 банком не пред`явлено;
доводи скарги про те, що на час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на квартиру позивача було накладено обтяження, що є підставою для визнання такого рішення недійсним, є юридично неспроможними, оскільки іпотекодержатель АТ "Таскомбанк" має вищий пріоритет перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за іпотекодержателем, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої палати Верховного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року (повне судове рішення складено 27 жовтня 2023 року).
Касаційна скарга мотивована тим, що:
те, що Додатковою угодою № 5 від 01 листопада 2017 року до кредитного договору № КР 50453 від 27 червня 2008 року, та Договором про внесення змін до іпотечного договору від 01 листопада 2017 року, сторони внесли зміни у редакції зазначених договорів визначивши валюту кредитування у вигляді двох траншів: транш 1 в доларах США та транш 2 в грн не дає підстав для висновків, що до цих відносин не може бути застосований Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки в даному випадку квартира позивачки за адресою: АДРЕСА_4, згідно умов іпотечного договору від 29 грудня 2010 року, виступала як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом наданого в іноземній валюті;
позивачка отримала кредит в іноземній валюті (іпотечний договір та договір про внесення змін до іпотечного договору також свідчать про надання кредиту в іноземній валюті/у вигляді двох траншів: (дол. США та гривня), квартира, яка є предметом іпотеки відповідає вимогам щодо нерухомого житлового майна, передбаченим Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки загальна площа обтяженої квартири складає 86,3 кв. м, тобто є меншою за площу, коли Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" допускається звернення стягнення (площа не перевищує 140 кв. м). Доказів на підтвердження того, що в іпотекодавця у власності є інше нерухоме житлове майно банком надано не було, як і не спростовано докази щодо проживання позивачки у квартирі, яка є предметом іпотеки.
висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ці правовідносини не підпадають під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України", зокрема підпункту 1 пункту 1 цього Закону, свідчить про неправильне застосування судами норм матеріального права. При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
У січні 2024 року АТ "Таскомбанк" подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_5, в якому просило оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. 21 грудня 2020 року було прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за банком у повній відповідності до вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127;
вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18));
замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
12 лютого 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Таскомбанк" про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55833442 від 21 грудня 2020 року щодо зміни власника квартири, типу власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкту нерухомого майна та скасування запису № 39826559 від 21 грудня 2020 року.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 27 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Електрон Банк" було укладено кредитний договір № КF50453, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 94 150,00 доларів США зі сплатою 17,5 % річних строком до 27 червня 2033 року.
Кредит було надано для купівлі квартири по АДРЕСА_2 .
Пунктом 2.1 Договору № КF50453 від 27 червня 2008 року передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за кредитом забезпечується заставою майнових прав за попереднім договором від 24 червня 2008 року, укладеним між позичальником та ТОВ "Лев" з подальшою заміною на іпотеку квартири після набуття позичальником права власності та цивільно-правовою порукою ОСОБА_2
29 грудня 2010 року між ПАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого вона передала в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № KF 50453 від 27 червня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 .
У пункті 7.1.1 договору іпотеки від 29 грудня 2010 року передбачено право банку, як іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки позасудовими способами, визначеними цим договором, у випадку залишення без задоволення іпотекодавцем письмової вимоги щодо усунення порушень основного зобов`язання.
Згідно пункту 7.1.2 договору іпотеки від 29 грудня 2009 року сторони досягли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього Договору визначеними цим пунктом способами, зокрема - передача предмету іпотеки іпотекодержателю в рахунок виконання основного зобов`язання, в порядку передбаченому цим договором та в статті 37 Закону України "Про іпотеку".
01 листопада 2017 року між ПАТ "ВіЕсБанк" (правонаступником якого є АТ "Таскомбанк") та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № KF 50453 від 27 червня 2008 року, згідно умов якої кредитний договір було викладено в новій редакції та реструктуризовано заборгованість шляхом переведення кредиту з доларів США у гривню. Так, згідно пункту 1.2. зазначеної додаткової угоди, транш 1 - 94 150,00 доларів США, транш 2 - 1 799 974,12 грн.
01 листопада 2017 року між ПАТ "ВіЕс Банк" (правонаступником якого є АТ "Таскомбанк") та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, яким внесено зміни в пункт 1.1 розділу 1 "Предмет договору" іпотечного договору від 29 грудня 2010 року та викладено такий в наступній редакції: "Даний договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договороу № KF 50453, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем 27 червня 2008 року, та додаткових угод до нього, згідно якого іпотекодержатель надав боржнику кредит в сумі: транш 1 - 94 150,00 доларів США, транш 2 - 1 799 974,12 гривень".
Позивач ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором № КF50453 від 27 червня 2008 року не виконувала, що призвело до виникнення у неї заборгованості за цим кредитним договором.
17 серпня 2020 року банком надіслано позивачу ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" у разі неповернення позичальником заборгованості за кредитним договором № КF50453 від 27 червня 2008 року у розмірі 1 562 932,12 грн.
Вимогу ОСОБА_1 отримала 03 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак така залишилася без виконання.
18 грудня 2020 року АТ "Таскомбанк" звернулося до приватного нотаріуса Львіського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо зміни власника квартири АДРЕСА_1 на іпотекодержателя зазначеного нерухомого майна, до якої банк долучив копію договору іпотеки від 29 грудня 2009 року, розділ 7 якого містить застереження щодо можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, копію договору про внесення змін до іпотечного договору від 01 листопада 2017 року, копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодавцеві 17 серпня 2020 року та докази отримання такої позивачем 03 вересня 2020 року, тобто усі документи, необхідні для вчинення реєстраційної дії, що передбачені пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.