ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 509/6214/21
провадження № 61-8728св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 , за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року в складі судді Бочарова А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року в складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви та просив суд:
- накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2, а саме житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що він має намір звернутися до суду з позовною заявою з тих підстав, що 14 квітня 2021 року між ним та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу будинку та присадибної ділянки та отримання авансу. За умовами договору заявник як покупець передав продавцям ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) частину коштів, а також поніс грошові витрати на облаштування прибудинкової території будинку, який планував придбати.
Продавці прийняли спадщину на будинок та зобов`язалися після отримання свідоцтва про право на спадщину видати покупцю (заявнику) довіреність для оформлення та подальшої реєстрації права власності продавців на присадибну ділянку з наданням йому права подальшого розпорядження на власний розсуд цією ділянкою, в тому числі з правом укладання від їх імені договорів відчуження (купівлі-продажу, дарування, міни, тощо). Але після реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 вона та ОСОБА_3 не вчиняють дій, передбачених умовами попереднього договору щодо надання покупцю прав на оформлення за ним права власності на нерухоме майно.
До заяви додано попередній договір та розписки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про отримання авансу та коштів у рахунок майбутньої оплати.
Заявник указував, що у нього є підстави вважати, що заінтересовані особи для уникнення виплати завданої йому шкоди можуть розпорядитися майном, що їм належить на праві власності, та відчужити це майно на користь інших осіб або вчинити дії, які ускладнять чи зроблять неможливим виконання майбутнього судового рішення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року заяву задоволено.
Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2, а саме житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року в частині накладення арешту на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, змінено шляхом викладення мотивувальної частини судового рішення місцевого суду в редакції цієї постанови.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року в частині заборони Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, скасовано.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині накладення арешту на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, мотивована тим, що суд першої інстанції в цій частині не навів достатніх мотивів для забезпечення позову в указаний спосіб. Апеляційний суд в означеній частині вимог зазначив, що 14 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу будинку та присадибної ділянки і отримання авансу, за умовами якого заявник як покупець передав продавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частину коштів, а також поніс грошові витрати на облаштування прибудинкової території будинку, який планував придбати, однак останні не виконують своїх договірних зобов`язань. Зміст заяви вказує на завдання збитків ОСОБА_1, які він має намір відшкодувати за рахунок майна заінтересованих осіб, тобто спір між сторонами стосується стягнення майнової шкоди, а тому забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того апеляційний суд зазначив, що додана до апеляційної скарги вимога ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, надіслана на адресу ОСОБА_1, доводить наявність між сторонами спору щодо нерухомого майна. Враховуючи наведене, а також те, що не забезпечення позову ОСОБА_1 може ускладнити або зробити неможливим імовірне виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний будинок, однак мотиви такого забезпечення слід викласти в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду в частині забезпечення позову шляхом заборони Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в цій частині не містить обґрунтованих мотивів задоволення відповідних вимог. З урахуванням відсутності доказів набуття заінтересованими особами права власності на земельні ділянки судове рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у задоволенні указаних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:
- ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року в частині вимог ОСОБА_1 про накладення арешту на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 ;
- постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року в частині вимог ОСОБА_1 про заборону Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, залишити без змін.
Як на підстави касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на частину другу статті 389 ЦПК України.
Заявниця указує на те, що в частині вимог ОСОБА_1 про накладення арешту на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В означеній частині суди не визначилися, з якими позовними вимогами ОСОБА_1 має намір звернутися до суду, останній таких вимог також не зазначив. Крім того, згідно із вимогами цивільного процесуального законодавства суд мав переконатися у тому, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду саме на підставі поданих суду доказів, яких ОСОБА_1 не надав. Суди першої та апеляційної інстанцій фактично ухилилися від належного з`ясування обставин, які є необхідними для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.
Суди не врахували, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на нікчемному договорі, оскільки попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна мав бути посвідчений нотаріально. Виходячи з того, що сторони не посвідчили нотаріально цей договір, то вимоги щодо його форми не дотримані і зобов`язання за таким нікчемним договором між учасниками справи не виникли. Заявниця та ОСОБА_3 неодноразово зверталися до ОСОБА_1 з метою повернути йому кошти, які він надав на підставі нікчемного договору, але він не вчинив жодних дій, щоб врегулювати спірні правовідносини і продовжив створювати заявниці перешкоди у користуванні власністю.
Суди в оскарженій частині не встановили усіх обставин, з якими закон пов`язує можливість задоволення заяви про забезпечення позову, та незаконно і необґрунтовано вирішили вимоги ОСОБА_1 про накладення арешту на будинок заявниці, які останній не довів. Суди мали належним чином оцінити обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про необхідність вжиття бажаних для нього заходів забезпечення позову та мотивувати відповідне рішення, зокрема зазначити чим підтверджено імовірність ускладення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття відповідних заходів, однак таких вимог закону в указаній частині вимог не дотрималися, а ОСОБА_1 таких обґрунтувань у заяві не навів.
Касаційна скарга не містить доводів про незаконність та необґрунтованість постанови Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про заборону Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи указані вимоги цивільного процесуального закону, Верховний Судь переглядає цю справу лише в частині вимог ОСОБА_1 про накладення арешту на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу № 509/6214/21.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справа призначена до судового розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи в частині, яка переглядається
Суди у частині вимог ОСОБА_1 про накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, установили, що в листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
У заяві ОСОБА_1, зокрема, просив суд накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2, а саме на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.
Апеляційний суд у цій частині установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 14 квітня 2021 року уклали попередній договір про укладення договору купівлі-продажу будинку та присадибної ділянки й отримання авансу. За умовами попереднього договору ОСОБА_1 як покупець передав продавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частину коштів. Також ОСОБА_1 указував, що він поніс грошові витрати на облаштування прибудинкової території будинку. ОСОБА_2 прийняла спадщину на будинок і продавці зобов`язалися після отримання свідоцтва про право на спадщину видати покупцю довіреність для оформлення та подальшої реєстрації права власності продавців на присадибну ділянку з наданням йому права розпорядження на власний розсуд цією ділянкою, зокрема з правом укладання від їх імені договорів відчуження (купівлі-продажу, дарування, міни, тощо). ОСОБА_1 зазначав, що після реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_2, вона та ОСОБА_3 не вчинили дій, передбачених умовами попереднього договору щодо надання покупцю прав на оформлення за ним права власності на нерухоме майно.
До заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 додав попередній договір та розписки ОСОБА_2 й ОСОБА_3 про отримання авансу і коштів у рахунок майбутньої оплати.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що зміст заяви про забезпечення позову вказує на завдання збитків позивачу, які він має намір відшкодувати за рахунок майна заінтересованих осіб, тобто спір між сторонами стосується стягнення майнової шкоди, а тому забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Між сторонами виник спір щодо нерухомого майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в частині, яка переглядається, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.