ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 760/479/22
провадження № 61-14932св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Всеукраїнська профспілка "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України",
треті особи: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство інфраструктури України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", яка подана представником Казаком Кирилом Ігоровичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року у складі судді Ішуніної Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", треті особи: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство інфраструктури України (перейменоване в Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України), про скасування рішення про звільнення.
Позов мотивований тим, що 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 стало відомо про рішення пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04 листопада 2020 року, в якому була висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з ним як виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень колективного договору Украерорух на підставі статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Вказував, що між адміністрацією підприємства Украерорух та трудовим колективом укладений колективний договір на 2015-2020 роки підписантами якого від імені трудового колективу виступали: Всеукраїнська профспілка "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", Всеукраїнська профспілка "Федерація профспілок авіаційних диспетчерів України" та Профспілковий комітет авіапрацівників РСП "Київцентраєро". Вказував, що у відповідача відсутні повноваження на прийняття оспорюваного рішення щодо направлення вимоги про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора, оскільки розділом 1 колективного договору визначено, що інтереси трудового колективу представляє спільний представницький орган профспілок підприємства.
Також зазначив, що існує укладена між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України на 2018-2020 роки Галузева угода, яка була діючою 04 листопада 2020 року та виконувалась усіма суб`єктами колективних трудових взаємовідносин. Сторони галузевої угоди домовились, зокрема, про те, що зобов`язуються не приймати в односторонньому порядку рішень з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників без попереднього узгодження таких рішень шляхом переговорів і консультацій (пункт 2.6 Галузевої угоди).
Позивач зазначив, що спірне рішення є незаконним, оскільки відповідач не узгоджував його прийняття з іншими представниками трудового колективу, які є підписантами колективного договору та Галузевої угоди, що є порушенням пункту 2.6 Галузевої угоди.
Позивач вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що рішеннями судів про поновлення працівників підприємства на роботі, стягнення середнього заробітку тощо, підтверджується факт порушення ним норм КЗпП України, оскільки стороною в даних справах є підприємство, а не він, і цими рішеннями судів не встановлюються факти порушення ним норм трудового законодавства України. До того ж, всі рішення судів, на які посилався відповідач на період прийняття оспорюваного рішення не існували, а тому він не мав права на них посилатися. Вказав, що його вина в порушенні вимог законодавства України жодним належним доказом не підтверджується, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наслідками, які настали.
Також позивач зазначив, що він перебуває на посаді виконувача обов`язків директора державного підприємства, а не директора, тому його офіційний і формальний статус перешкоджає виконанню самої процедури винесення рішення профспілки з вимогою про розірвання трудового договору на підставі статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Позивач просив:
скасувати рішення Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04 листопада 2020 року з вимогою про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", треті особи: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство інфраструктури України, про скасування рішення про звільнення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норми колективного договору та Галузевої угоди не регулюють порядок звільнення з посади будь-яких працівників підприємства, у тому числі й безпосереднього керівника, а врегульовують відносини між працівниками та роботодавцем, зокрема визначають трудові та соціальні гарантії працівників (режим праці та відпочинку, охорона праці, соціальні гарантії, пільги та компенсації, оплата праці, житлово-побутові гарантії), тому вони не можуть бути застосованими при вирішені даного спору. На підприємстві діють декілька профспілок, які є рівними перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 213/4925/19-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 201/1426/20-ц), тому відповідач за статтею 45 КЗпП України має право пред`являти вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства у випадках передбачених законодавством.
Суд першої інстанції вказав, що оспорюване рішення містить посилання на низку судових рішень, в яких встановлені порушення вимог трудового законодавства Державним підприємством обслуговування повітряного руху України при звільненні працівників, які були залишені без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, тобто є такими, що набрали законної сили (рішення у справах з унікальними номерами: 359/3506/20, 359/1236/19, 359/490/20, 359/3839/20, 359/4426/21, 753/350/20). Наявність хоча б одного судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлено факт порушення трудового законодавства при звільненні працівника, свідчить про доведеність такого порушення з боку роботодавця, а отже наявність права у профспілки, передбаченого статтею 45 КЗпП України, звернутися з вимогою про розірвання трудового договору з керівником.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17 суд першої інстанції вважав безпідставним, оскільки висновки викладені в ній не релевантні спірним правовідносинам, які виникли в межах справи, яка розглядається, тому що стосуються правовідносин, які виникли в результаті пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора виборним органом первинної профспілкової організації, який не є підписантом колективного договору.
Також суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1, будучи призначеним виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, виконував обов`язки директора та набув його повноважень, тобто здійснював управління підприємством, тому несе відповідальність за його діяльність у період перебування на зазначеній посаді. Крім того, чинне законодавство не містить визначення особливостей розірвання трудового договору з керівником підприємства, призначеного на посаду виконувачем обов`язків. З огляду на викладене, посилання позивача на те, що такий його статус (виконувач обов`язків директора) перешкоджає можливості винесення рішення профспілки в порядку статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", є необґрунтованим.
Посилання позивача, що на момент винесення оскаржуваного рішення судові рішення, якими встановлено факти порушення трудового законодавства не існували, оскільки рішення датоване 04 листопада 2020 року, однак містить посилання на рішення судів від 2021 року, суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки відповідно до протоколу засідання пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", на якому було прийнято спірне рішення, засідання було проведене 04 листопада 2021 року та в супровідних листах, направлених позивачу та третім особам зазначено про направлення рішення від 04 листопада 2021 року, отже спірне рішення було прийнято 04 листопада 2021 року, тобто відповідачем було допущена описка в зазначенні дати ухвалення рішення.
Що стосується вимоги відповідача про стягнення з позивача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн, то суд першої інстанції вважав, що вона задоволенню не підлягає, оскільки представником відповідача не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що позбавило суд можливості встановити співмірність витрат із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (стаття 137 ЦПК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ємельянова В. Р. задоволено.
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Калмикова О. В. задоволено.
Апеляційну скаргу представника Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" - адвоката Петришака А. Я. залишено без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року скасовано з ухваленням нового судового рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04 листопада 2020 року з вимогою про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - ОСОБА_1 .
Стягнено із Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн.
Стягнено із Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362,00 грн.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог (скасування рішення Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04 листопада 2020 року) та вказав, що відповідно до наданого позивачем рішення пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" воно прийнято 04 листопада 2020 року. Відповідно наданого відповідачем протоколу засідання пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" вимога про розірвання трудового договору з позивачем була висунута 04 листопада 2021 року. До вказаного протоколу відповідачем надано супровідний лист №1028 від 17 грудня 2021 року про направлення до Міністерства інфраструктури України рішення Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04 листопада 2021 року. Третя особа у справі, Міністерство інфраструктури України, у своїх поясненнях вказує, що датою ухвалення оскаржуваного рішення є 04 листопада 2020 року. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31 травня 2023 року представники Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" пояснили про те, що була здійснена описка у даті оскаржуваного рішення, для усунення вказаних розбіжностей в судовому засіданні оголошувалася перерва. Після оголошеної перерви доказів про виправлення описки не було надано.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
висновок суду першої інстанції про те, що положення колективного договору та Галузевої угоди не можуть бути застосованими при вирішенні цього спору, є помилковим, оскільки положеннями колективного договору та Галузевої угоди на профспілки, які об`єдналися для ведення колективних переговорів, в особі спільного представницького органу, покладений обов`язок контролювати дотримання керівником підприємства норм законодавства (пункт 12.7 колективного договору, пункти 4.4.2, 5.4.1 Галузевої угоди) та визначений орган до повноважень якого належить ухвалення такого рішення, а саме: спільний представницький орган профспілок (пункт 1.2, 1.3 колективного договору, преамбула галузевої угоди), визначений порядок ухвалення рішень за наслідками такого контролю (пункти 2.6, 2.10.2, 5.4.4, 12.3 Галузевої угоди);
рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) має прийматися у чітко визначений спосіб, уповноваженим органом та з додержанням встановленої колективним договором та Галузевою угодою процедури;
спірне рішення від 04 листопада 2020 року, у якому відповідачем висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з позивачем, не узгоджувалося шляхом попередніх переговорів та консультацій сторонами-підписантами Галузевої угоди та ухвалено не спільним колективним органом профспілок, а відповідачем одноособово;
таким чином, відповідачем порушено не тільки умови колективного договору та Галузевої угоди, але і принципи рівності всіх профспілок між собою, баланс прав трудових колективів і в односторонньому порядку, без обговорення цього питання єдиним представницьким органом в умовах репрезентативності, прийнято спірне рішення;
суд вказав, що за наявності на підприємстві декількох профспілкових організацій, які здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок, їх виборні органи на відповідному рівні договірного регулювання повинні узгоджувати свої дії для досягнення своїх статутних цілей і завдань в питанні захисту інтересів членів своїх профспілок для уникнення можливого прийняття рішення, яке б суперечило правам та інтересам членів іншої профспілкової організації, оскільки за законом профспілки є рівними у своїх правах (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17.
Суд апеляційної інстанції вказав, що не перевіряв та не оцінював підстави звернення відповідача з вимогою про розірвання трудового договору, визначені у статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", оскільки зробив висновок, що відповідач не має повноважень на одноособове звернення до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору з позивачем.
Щодо витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції вказав, що правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням "Дігревіті Лігал" на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 15 листопада 2021 року. На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за вказаним договором за період з 21 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2022 року щодо виконання вказаного договору, рахунок від 10 лютого 2022 року, квитанцію №125 від 23 вересня 2022 року про сплату позивачем адвокатських послуг. Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню, то колегія апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, понесених позивачем судових витрат на правову допомогу у розмірі 48 000,00 грн.
Щодо апеляційної скарги представника Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" адвоката Петришака А. Я. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року в частині відмови у стягненні з позивача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, то з огляду на те, що позовні вимоги задоволені, то відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року Всеукраїнська профспілка "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, в якій просить:
постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року скасувати, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви залишити без змін;
рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року щодо скасування рішення пленуму Центральної Ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04 листопада 2021 року скасувати в частині відмови в стягненні з ОСОБА_1 витрат на правову (правничу) допомогу на користь Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України". Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 75 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом апеляційної інстанції проігноровано, що відповідач є всеукраїнською профспілковою організацією, на яку не розповсюджується дія норми статті 45 КЗпП України, тому відповідач при прийнятті оспорюваного рішення керувався статтею 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";
суд апеляційної інстанції помилково на обґрунтування своєї позиції про те, що відповідач нібито не має повноважень на прийняття оспорюваного рішення щодо висування вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства, послався на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17. Зазначає, що у справі № 266/4331/17 йшлося про вимогу профспілки, яка не змогла довести наявність порушень трудового законодавства з боку керівника. Крім того, у цій же постанові Верховний Суд вказав, що профспілки є рівними у своїх правах. Натомість, станом на сьогоднішній день відсутня норма законодавства та будь-яка позиція Верховного Суду, яка б зобов`язувала профспілку узгоджувати свою позицію з позицією інших профспілок стосовно виконання положень статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Разом з тим Верховним Судом сформований новий висновок у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 201/1426/20, який полягає у тому, що законодавство не містить положень, що вимога про звільнення керівника може бути заявлена лише тією профспілкою, яка була стороною колективного договору. Вважає, що рівноправність усіх профспілок, що діють у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України (Украерорух), означає, що відповідач не має узгоджувати свої рішення з іншими профспілками;
судом апеляційної інстанції проігноровано те, що право саме відповідача звертатись із вимогою до Міністерства інфраструктури України підтверджено Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 761/7378/15-ц, в якій з аналогічним позовом з тих самих підстав, а саме порушення тих самих пунктів колективного договору та Галузевої угоди, до відповідача звертався попередній керівник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України;
вказує, що посилання позивача на порушення відповідачем пункту 2.6 Галузевої угоди, а саме те, що сторони зобов`язуються не приймати в односторонньому порядку рішень з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників, без попереднього узгодження таких рішень шляхом переговорів і консультацій, є таким, що не заслуговує на увагу. Зазначена норма не може бути застосована до спірних правовідносин, тому що вона регулює питання виконання Галузевої угоди, але аж ніяк не регулює порядок звільнення з посади керівника. Крім того, ніякі положення колективних договорів та галузевих угод не можуть обмежувати дію статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", яка надає профспілковим органам право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.
Щодо витрат на правову допомогу відповідач вказує, що 08 серпня 2022 року він уклав договір на надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг". Відповідно до пункту 3 заявки № 1 до договору на надання правової допомоги сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується сплатити за комплексне представництво в Солом`янському районному суді м. Києва 25 000,00 грн, за комплексне представництво в Київському апеляційному суді 25 000,00 грн. Отже розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений в договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Крім того, у зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги в суді касаційної інстанції, відповідачем 06 жовтня 2023 року підписано заявку № 2 на надання правничої (правової) допомоги з АО "КПД Консалтинг". Відповідно до вказаного договору та пунктів 3.1, 3.2 заявки № 2 до нього відповідач повинен сплатити 25 000,00 протягом 5 днів з дня отримання (оприлюднення) рішення суду касаційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що відповідно до пункту 1.3 Розділу 1 колективного договору інтереси трудового колективу представляє спільний колективний орган профспілок, а не первинна профспілкова організація, якою одноособово прийнято оспорюване рішення. Вказує, що з 17 серпня 2022 року на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2022 року № 594-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 16 серпня 2022 №52-ОС ОСОБА_1 розпочав роботу на посаді директора Украероруху. Зазначає, що доводи відповідача про те, що рішення судів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, тощо підтверджують те, що саме позивач порушував норми КЗпП є необґрунтованими. Стороною в даних справах є підприємство, а не керівник ОСОБА_1, цими рішеннями судів не встановлюються факти порушення саме позивачем норм законодавства України. Крім того, всі рішення судів на які посилався суд і відповідач, які маються в матеріалах справи, на момент прийняття спірного рішення ще не існували, а тому посилатись на них ні відповідач, ні суд не мали права, як на доказ, який, обґрунтовує законність прийняття оспорюваного рішення. Вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/479/22, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.
У грудні 2023 року матеріали цивільної справи № 760/479/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року у задоволенні клопотання Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", яке подане представником Казаком К. І., про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.Відзиви на касаційну скаргу, поданий представником Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Лисовим Д. О.та поданий представником Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури УкраїниОСОБА_4, повернутібез розгляду. Продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", яка подана представником Казаком К. І., на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року. Справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).