ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15328/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.) і ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 (суддя Паламар П. І.)
за заявою Комунального підприємства "Київський метрополітен"
про забезпечення позову у справі
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС"
про витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову
1.1. У вересні 2023 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС" (далі - ТОВ "ВМ СОЛЮШНС") про витребування у відповідача на користь позивача нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
1.2. Одночасно з позовною заявою КП "Київський метрополітен" подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "С" загальною площею 392,4 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
1.3. Заява КП "Київський метрополітен" про забезпечення позову обґрунтована тим, що після первісного відчуження нерухомого майна власники нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, неодноразово змінювалися. У подальшому спірна будівля була відчужена на користь ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", яке на цей час набуло право власності на нерухоме майно. За доводами позивача, вчинення подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь будь-яких третіх осіб призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника в межах цієї справи без нових звернень до суду. Наведене, на думку позивача, фактично знівелює мету судового захисту, виконання рішення суду та зумовить необхідність понесення додаткових витрат бюджетних коштів територіальної громади.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 у справі № 910/15328/23, задоволено заяву КП "Київський метрополітен" про забезпечення позову.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "С" загальною площею 392,4 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, право власності на яку станом на 03.10.2023 зареєстроване за ТОВ "ВМ СОЛЮШНС".
Вирішено заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, право власності на яку станом на 03.10.2023 зареєстроване за ТОВ "ВМ СОЛЮШНС".
2.2. Ухвала місцевого господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/15328/23 мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Господарський суд першої інстанції виходив із того, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Місцевий господарський суд зазначив, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд з урахуванням предмета заявленого позову та пояснень позивача про те, що подання цього позову зумовлено неправомірною поведінкою засновника відповідача, стосовно якого раніше вже ухвалювалося рішення про витребування цього ж майна, дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, а також заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.
2.3. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, та зазначив, що арешт майна - це тимчасовий захід накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. Водночас при вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх.
Апеляційний господарський суд взяв до уваги, що дії відповідача свідчать про ймовірність ускладнення виконання судового рішення у цій справі в разі задоволення позову, та дійшов висновку про те, що позивач обрав захід забезпечення позову, який відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Крім того, апеляційний господарський суд установив, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Суд констатував, що заходи забезпечення позову є тимчасовими до вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення дій, які матимуть юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/15328/23, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити КП "Київський метрополітен" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник наголошує на тому, що позивач у заяві про забезпечення позову для вжиття відповідних заходів зазначав про наявність ризику відчуження відповідачем спірної нерухомості третім особам, і це перешкоджатиме виконанню рішення суду. Проте, за доводами скаржника, у заяві про забезпечення позову позивач не наводив аргументів та обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, та того, що існує ризик відчуження спірної нерухомості. Водночас, на думку ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3.4. Крім того, скаржник зазначає з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20, що наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, може бути достатнім для вжиття таких заходів виключно у справах з немайновим предметом позову.
3.5. За доводами скаржника, у цій справі предметом позову є вимога майнового характеру про витребування майна у відповідача, і за відсутності підтверджень реального ризику відчуження майна чи поведінки відповідача, яка би свідчила про намір ухилитися від виконання рішення суду, наявність лише припущення позивача має виключно гіпотетичний характер, і є недостатнім для вжиття заходів забезпечення позову, якими обмежуються права відповідача.
3.6. Скаржник із посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 522/21977/21, від 13.01.2022 у справі № 11-167сап21, від 10.11.2020 у справі № 910/120020, наголошує на необхідності врахування судом інтересів не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову. Скаржник зазначає, що у зв`язку із вжитими заходами забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт" як співзасновник відповідача обмежене у праві виходу з товариства та отримання своєї частки - майна товариства, яке було внесене ним до статутного капіталу відповідача.
3.7. При цьому, на думку ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", у КП "Київський метрополітен" відсутнє порушене право (охоронюваний законний інтерес), оскільки у позивача ніколи не виникало право на нерухоме майно, що дозволяє кваліфікувати позов як завідомо безпідставний та такий, що має ознаки зловживання процесуальними правами.
3.8. Скаржник також зазначає про невжиття зустрічного забезпечення попри реальність завдання збитків відповідачу вжитими заходами забезпечення позову.
3.9. Крім того, скаржник зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із касаційним переглядом оскаржуваних ухвали і постанови становить 30 000,00 грн та складається із витрат на професійну правничу допомогу.
3.10. КП "Київський метрополітен" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. КП "Київський метрополітен" зазначає, що у цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є необхідним, оскільки спірне нерухоме майно упродовж 2011 - 2020 років неодноразово відчужувалося.
4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.3. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
4.5. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
4.6. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
4.7. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
4.8. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
4.9. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
4.10. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
4.11. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.