ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 255/1088/18
провадження № 51-6637км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000062, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 11 листопада 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області:
- засудив ОСОБА_6 за частиною 3 статті 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки і конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- на підставі статті 54 КК позбавив засудженого спеціального звання "старший лейтенант поліції";
- вирішив питання про речові докази.
2. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області (далі - Торецьке ВП), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив корупційний злочин за таких обставин.
3. 16 вересня 2017 року приблизно о 05:40 год. інспектор сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7, який ніс службу у складі автомобільного патруля на території СМТ Новгородське м. Торецька Донецької області, зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_8 . Водій цього транспортного засобу здійснював підприємницьку діяльність з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами побутового призначення і віз товар у смт Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області.
4. Із метою більш детальної перевірки діяльності ОСОБА_8 ОСОБА_9 повідомив про зупинку автомобіля до чергової частини Торецького ВП і доповів про це ОСОБА_6 як одному зі своїх керівників, а поліцейські викликаної на місце слідчо-оперативної груп вказали ОСОБА_8 прибути у відділення поліції.
5. Коли ОСОБА_8 прибув до Торецького ВП, то ОСОБА_6, будучи уповноваженим контролювати роботу та виконання обов`язків працівниками поліції, на яких покладено функції у сфері організації блокпостів, на стоянці автотранспорту перед відділенням поліції у м. Торецьку, висловив вимогу надати йому неправомірну вигоду, погрожуючи в іншому випадку ініціювати й організувати проведення перевірок, пов`язаних з тимчасовим вилученням речей і документів.
6. Водночас засуджений поставив умову, за якої ОСОБА_8 для подальшого безперешкодного здійснення підприємницької діяльності повинен систематично передавати йому неправомірну вигоду у сумі 4 000 грн з кожної поїздки з товаром до смт Верхньоторецького через територію м. Торецька і прилеглих населених пунктів. У разі відмови ОСОБА_6 погрожував затримати автомобіль і вилучити наявні у ньому товари.
7. Усвідомлюючи з огляду на службові повноваження засудженого та пов`язані з цим можливості реальність погроз, втілення яких зашкодило б законній підприємницькій діяльності ОСОБА_8, останній погодився виконати вимогу і 16 вересня 2017 року о 08:25 передав ОСОБА_6 кошти у сумі 3 000 грн, після чого останній повернув підприємцю документи. Разом із тим, засуджений вимагав надати йому під час наступної поїздки неправомірну вигоду у сумі 5 000 грн за неперешкоджання здійсненню ОСОБА_8 підприємницької діяльності.
8. 18 вересня 2017 року ОСОБА_8, плануючи перевезення вантажу з м. Бахмуту до смт Верхньоторецького, з метою уникнення зупинки і затримання автомобіля повідомив ОСОБА_6 про заплановану поїздку.
9. Із метою одержання неправомірної вигоди засуджений у той же день призначив ОСОБА_8 зустріч і зустрівся з ним у місті Торецьку, де в салоні свого автомобіля висловив вимогу передати йому 5 000 грн. Усвідомлюючи реальний ризик порушення своїх прав і настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, з урахуванням подій 16 вересня 2017 року, ОСОБА_8 погодився і в автомобілі засудженого у місті Торецьку передав йому неправомірну вигоду у зазначеному розмірі.
10. 10 серпня 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
11. У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статі 284 КПК.
12. На обґрунтування вимоги ОСОБА_6 наводить такі доводи:
12.1. у кримінальному провадженні процесуальні рішення приймали і процесуальні дії виконували неуповноважені особи, оскільки після виділення 08 лютого 2018 року матеріалів кримінального провадження № 42018050000000062 із кримінального провадження № 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року у новому кримінальному провадженні не визначалися прокурор (група прокурорів) і слідчий (група слідчих) в установленому законом порядку. Відтак прокурор і слідчий повідомили його про зміну підозри, завершили досудове розслідування, відкрили матеріали стороні захисту і скерували до суду обвинувальний акт за межами своїх процесуальних повноважень;
12.2. досудове розслідування справи здійснював неналежний орган, оскільки відповідно до положень частини 4 пункту 1 статті 216 і пункту 1 "Перехідні положення" КПК кримінальне провадження щодо нього, виділене 08 лютого 2018 року, повинне було розслідувати Державне бюро розслідувань (далі - ДБР);
12.3. покладені в основу вироку результати контролю за вчиненням злочину й аудіо-, відеоконтролю особи є недопустимими доказами обвинувачення, оскільки одержані до внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення. Відповідні НСРД санкціонували щодо семи інших працівників Торецького ВП і проводили їх у межах кримінального провадження, розпочатого 24 квітня 2017 року за фактом систематичного вимагання коштів працівниками Торецького ВП, особи яких на той час не були встановлені.
На час відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування у порядку статті 290 КПК постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту не містила відомостей про час початку і тривалість НСРД. Відповідні відомості було внесено у документ пізніше, що свідчить про фальсифікацію постанови. Сам контроль за вчиненням злочину фактично було розпочато до винесення постанови, адже протокол вручення ОСОБА_8 заздалегідь ідентифікованих коштів датований 18 вересня 2017 року. Зафіксовані у цьому протоколі відомості про вручення ОСОБА_8 помічених купюр 18 вересня 2017 року у період з 03:45 до 04:00 у приміщенні управління СБУ, розташованому у м. Краматорську, не узгоджуються з даними досліджених у судовому засіданні роздруківок телефонних з`єднань про те, що у цей же день у період з 04:10 до 04:45 мобільний термінал, що перебував у користуванні ОСОБА_8, працював у районі дії базових станцій у м. Бахмуті.
Сторона обвинувачення не надала суду відомостей про походження коштів, використаних під час спеціального слідчого експерименту. Протоколи огляду і вручення заздалегідь ідентифікованих коштів від 15 і 18 вересня 2017 року були сфальсифіковані після затримання засудженого;
12.4. всупереч вимогам статті 233 КПК обшук автомобіля засудженого на місці затримання 18 вересня 2017 року було проведено без судової санкції, а ухвалою слідчого судді від 19 вересня цього ж року про надання відповідного судового дозволу не було вирішено питання про правомірність обшуку, здійсненого напередодні. Проведення зазначеної слідчої дії за відсутності адвоката призвело до істотного обмеження права ОСОБА_6 на захист з урахуванням того, що під час затримання йому було спричинено тілесні ушкодження і під час обшуку працівники СБУ, користуючись вразливим станом засудженого, психологічно тиснули на нього. Окрім того, його особистий обшук після затримання всупереч вимогам частини 5 статті 236 КПК провела особа протилежної статі;
12.5. не були предметом належної перевірки суду і доводи сторони захисту про провокацію злочину з урахуванням ініціативної поведінки ОСОБА_8, його регулярного спілкування з оперативним працівником СБУ впродовж кількох місяців до викриття засудженого, що підтверджено роздруківками телефонних з`єднань, а також того, що ОСОБА_8 не був зареєстрований як фізична особа-підприємець і не мав передбачених законом дозволів для здійснення підприємницької діяльності, зазначеної в обвинуваченні;
12.6. апеляційний суд розглянув справу за його відсутності попри звернення засудженого з заявами про бажання взяти участь у судовому засіданні і клопотаннями про його відкладення через неможливість прибути до суду у зв`язку з перебуванням у зоні активних бойових дій.
Позиції учасників судового провадження
13. У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити судові рішення без зміни як законні й обґрунтовані.
Мотиви Суду
14. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
15. Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи сторони захисту про те, що кримінальне провадження здійснювалося з істотним порушенням встановленої законом процедури, а обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, були предметом ретельної перевірки апеляційного суду.
16. Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 419 КПК проаналізував такі доводи, на кожен із них дав вичерпну відповідь і, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення, навів в ухвалі переконливі мотиви визнання скарги необґрунтованою.
17. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин, оскільки такі висновки підтверджено сукупністю поданих сторонами доказів, які суд безпосередньо сприйняв, дослідив у судовому засіданні й оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності у своєму взаємозв`язку для визнання обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом.
18. Зокрема, в основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_8, котрий повідомив обставини зупинки його працівниками поліції коли свідок перевозив товар у с. Верхньоторецьке за дорученням приватного підприємця ОСОБА_10 і вимагання коштів за пропуск автомобіля, у зв`язку з чим він звернувся до правоохоронних органів. Як зазначав свідок, у подальшому, коли він уже діяв під контролем працівників СБУ, його під час перевезення товару знову зупинили поліцейські, затримали автомобіль і вказали прибути до Торецького ВП. Під час зустрічі біля відділу поліції заступник начальника сектору спеціальної превенції ОСОБА_6 вимагав у ОСОБА_8 гроші за можливість проїзду з товаром у пункт призначення без поліцейських перевірок і безперешкодне здійснення подальших перевезень у прилеглі до м. Торецька населені пункти. ОСОБА_8 підтвердив факти проведення за його участю НСРД з застосуванням технічних засобів прихованої аудіо- й відеофіксації, під час яких він на вимогу засудженого двічі передавав йому заздалегідь ідентифіковані кошти: у день затримання автомобіля і через кілька днів під час наступної поїздки, попередньо зателефонувавши ОСОБА_6 за його вказівкою і зустрівшись з засудженим у вказаному ним місці.
19. Зазначені свідчення узгоджувалися з показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_8 дійсно працював у приватного підприємця ОСОБА_12 водієм-експедитором і розповідав про вимагання у нього коштів працівниками поліції, у зв`язку з чим він звернувся до СБУ.
20. Повідомлені свідком ОСОБА_8 обставини об`єктивно підтверджені даними досліджених у судовому засіданні документів: протоколів огляду і вручення грошових коштів; протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю особи з додатками у виді оптичних носіїв з аудіо-, відеозаписами зустрічей і розмов, під час яких ОСОБА_6 16 вересня 2017 року вимагав у ОСОБА_8 передати йому 4 000 грн за безперешкодний провіз товару і у подальшому регулярно сплачувати такі ж суми з кожної поїздки, а також одержав від ОСОБА_8 кошти 16 і 18 вересня 2017 року; протоколів про проведення контролю за вчиненням злочину, у яких задокументовано вручення ОСОБА_8 заздалегідь ідентифікованих коштів: 15 вересня 2017 року - 3 000 грн і 18 вересня 2017 року - 5 000 грн, які він передав ОСОБА_6 16 і 18 вересня 2017 року відповідно; протоколу огляду цифрових носіїв інформації з відомостями про кінцеві з`єднання споживачів комунікаційних послуг щодо телефонних з`єднань ОСОБА_6 та ОСОБА_8 16 і 18 вересня 2017 року; протоколів огляду місця події і обшуку автомобіля засудженого про вилучення у ОСОБА_6 на місці затримання мобільного телефона, який він використовував під час спілкування з ОСОБА_8, й одержаних від останнього коштів (т. 2, а. с. 58-84, 91-100, 132-138).
Доводи про здійснення досудового розслідування неуповноваженими прокурорами і слідчими
21. Доводи засудженого про здійснення досудового розслідування неуповноваженими прокурорами і слідчими колегія суддів вважає безпідставними.
22. Як видно з матеріалів кримінального провадження, 24 квітня 2017 року було розпочато кримінальне провадження № 42017050000000378 внесенням у ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 368 КК, за фактом вимагання працівниками правоохоронного органу у громадянина ОСОБА_13 за невчинення в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади та службового становища (т. 2, а. с. 9).
23. У цьому кримінальному провадженні перший заступник прокурора Донецької області постановою від 25 квітня 2017 року визначив групу прокурорів у складі прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (т. 2, а. с. 14, 15).
24. Начальник першого слідчого відділу прокуратури Донецької області від 18 липня 2017 року здійснення досудового розслідування доручив групі слідчих у складі ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, визначивши старшою групи слідчих слідчу ОСОБА_25 (т. 2, а. с. 16).
25. 08 лютого 2018 року з кримінального провадження № 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року було виділено кримінальне провадження № 42018050000000062 щодо ОСОБА_6 за фактом вимагання й одержання ним неправомірної вигоди від ОСОБА_8 16 і 18 вересня 2017 року (т. 2, а. с. 10).
26. За даними витягу з ЄРДР здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018050000000062від 08 лютого 2018 року було доручено тим самим прокурорам і слідчим, що були визначені у кримінальному провадженні № 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року на підставі належних процесуальних документів.
27. Звертає увагу колегія суддів і на те, що під час встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами ОСОБА_6 та його захисник не заявляли про здійснення досудового розслідування неналежними прокурорами і слідчими, зазначивши про це лише у судових дебатах. Разом із тим, за наявності сумнівів щодо правової підстави для прийняття слідчими і прокурорами у справі процесуальних рішень і виконання процесуальних дій сторона захисту вправі була заявити клопотання про надання відповідних документів на попередніх стадіях процесу.
28. Із огляду на зазначене суди дійшли обґрунтованих висновків про здійснення досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 слідчими і прокурорами у межах своїх визначених законом процесуальних повноважень.
Доводи про здійснення досудового розслідування неуповноваженим органом
29. Доводи сторони захисту про здійснення досудового розслідування справи неуповноваженим органом аргументовано спростовані у вироку як такі, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
30. Зокрема, відповідно до статті 8 Конституції України у нашій державі визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну сила, а норми Основного Закону є нормами прямої дії.
31. Згідно з пунктом 9 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до почату функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.
32. Порядок кримінального провадження на території України, як унормовано у статті 1 КПК, визначається кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається, у тому числі, з відповідних положень Основного Закону.
33. Відповідно до розділу Х "Прикінцеві положення" КПК норма частини 4 статті 216 КПК щодо підслідності справ певної категорії (у тому числі про кримінальні правопорушення, вчинені службовими особами правоохоронних органів) ДБР вводиться в дію з дня початку діяльності цього органу, але не пізніше ніж через 5 років з дня набрання чинності цим Кодексом.
34. Попри прийняття Закону України "Про державне бюро розслідувань", цей орган на час направлення до суду обвинувального акта не розпочав своє функціонування. Водночас введення в дію положень частини 4 статті 216 КПК законодавець пов`язує не з набранням чинності нормативно-правовим актом, що регулює діяльність ДБР, а з фактичним початком функціонування цього органу.
35. Із огляду на зазначене досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 здійснено органом прокуратури у межах його повноважень, визначених пунктом 9 Розділу ХV"Перехідні положення" Конституції України.