ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 199/9403/21
провадження № 51- 4847 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041630000715, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі статей 71, 72 КК України ОСОБА_7 до призначеного покарання повністю приєднано покарання, не відбуте за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 10 днів.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів і накладеного арешту.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 19:00 по 20:08, перебуваючи в спальній кімнаті за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків зі своєю бабусею ОСОБА_8, яка є особою похилого віку, керуючись раптово виниклим умислом, тримаючи в руці молоток, який знайшов у будинку, підійшов до потерпілої ОСОБА_8, яка в цей час лежала на ліжку на боку, та завдав ним не менше п`яти хаотичних ударів по голові потерпілої з правої сторони. Після цього ОСОБА_7 перевернув потерпілу на спину, обличчям до себе та, діючи умисно, ще завдав їй не менше п`ятьох хаотичних ударів у ділянку голови й носа і не менше одного удару в ділянку правого плечового суглоба спереду.
Далі, не зупиняючись на досягнутому, доводячи свій злочинний умисел до кінця, перебуваючи в безпосередній близькості з правого боку від потерпілої, яка лежала на спині на ліжку, ОСОБА_7, діючи умисно, бажаючи спричинити смерть потерпілої, здавлював органи шиї потерпілої.
Крім цього, ОСОБА_7 у не встановлений у ході досудового розслідування спосіб руками, ногами або іншими предметами, що можуть використовуватись для спричинення тілесних ушкоджень, завдав потерпілій не менше двох ударів в ділянку грудної клітки.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілої, яка померла на місці події.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду- без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та судами неповно з`ясовані всі обставини провадження, у зв`язку з чим вину його підзахисного в умисному заподіянні смерті потерпілій не доведено і не підтверджено. Вказує на те, що апеляційний суд перерахував докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7, при цьому їх не проаналізував і не надав їм належної оцінки. На переконання захисника, єдиними доказами, які пов`язують підзахисного з подією правопорушення, є додатковий протокол огляду місця події від 26 вересня 2021 року та похідні від нього: висновок дактилоскопічної експертизи від 15 листопада 2021 року № СЕ-19/104/21/34770-Д, висновок молекулярно-генетичної експертизи № 1749/3. Проте вважає, що ці докази не доводять поза розумним сумнівомвини засудженого. За твердженням захисника, апеляційний суд, надаючи оцінку відеозапису до додаткового протоколу огляду місця події від 26 вересня 2021 року, не дослідив його, а обмежився лише дослідженням самого протоколу, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів. Також звертає увагу на те, що вказаний суд не дослідив інших доказів, на які він посилався у скарзі. Захисник стверджує, що колегія суддів у нарадчій кімнаті провела загалом 10 - 20 секунд, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки в такий короткий проміжок часу неможливо було здійснити належне обговорення всіх доводів, які містилися в апеляційній скарзі сторони захисту. Вважає, що апеляційний суд не перевірив і не надав відповідей на всі його доводи в апеляційній скарзі.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Такими доказами, зокрема, є показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були.
Крім того, місцевий судом дослідив як докази винуватості ОСОБА_7 фактичні дані, що містяться: у протоколі огляду місця події від 25 вересня 2021 року та додатковому протоколі огляду місця події від 26 вересня 2021 року; протоколі перегляду від 27 вересня 2021 року відеозапису з камер відеоспостережень магазину приватного домоволодіння АДРЕСА_2 за 25 вересня 2021 року; висновку судово-медичної експертизи трупа від 03 листопада 2021 року № 1958; висновку експерта (дактилоскопічне дослідження) від 15 листопада 2021 року № СЕ-19,104-21/34770-Д; висновків експертів від 17 листопада 2021 року № 1958/626-Е, від 21 жовтня 2021 року № 691, від 22 листопада 2021 року № 918-МК; висновку судово-психіатричної експертизи від 08 листопада 2021 року № 438; висновках експертиз (молекулярно-генетичний порівняльний аналіз) від 30 грудня № 1749/1, № 1749/2, № 1749/3, та інші письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що в їх сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів, викладених в його апеляційній скарзі, щодо недоведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, то Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
За змістом положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 419 КПК України визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що доводи захисника про непричетність його підзахисного ОСОБА_7 до вчинення вбивства своєї бабусі ОСОБА_8 були перевірені судом апеляційної інстанції та правильно визнані необґрунтованими. При цьому таким твердженням сторони захисту суд надав критичну оцінку і розцінив їх як спробу обвинуваченого уникнути відповідальності.
Зокрема, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, надаючи оцінку висновкам експертів від 03 листопада 2021 року № 1958, від 17 листопада 2021 року № 1958/626-Е та від 22 листопада 2021 року № 918-МК, на які він посилається як на докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого умислу на позбавлення життя своєї бабусі, особи похилого віку ОСОБА_8 . Про умисел на позбавлення життя потерпілої свідчать характер, спосіб, механізм заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількість, локалізація, знаряддя вчинення злочину (молоток, який має підвищені травмувуючі властивості). Як установив суд першої інстанції, численні тілесні ушкодження обвинувачений ОСОБА_7 заподіяв потерпілій шляхом завдання ударів у життєво важливий орган - голову, в тому числі молотком, що призвело до настання смерті ОСОБА_8 . Тілесні ушкодження могли бути спричинені потерпілій ОСОБА_8 ударами металевою частиною молотка-цвяходера, представленого на експертизу.
Також місцевий суд надав належну оцінку висновкам молекулярно-генетичних експертиз, згідно із якими: у слідах крові на куртці, спортивних штанах та парі кросівок ОСОБА_7 виявлено збіг змішаного генотипу сліду з кров`ю на лівій кросівці з генотипом потерпілої ОСОБА_8 . Суміш ДНК дослідженого сліду з кров`ю на лівій кросівці може походити від потерпілої ОСОБА_8 та невстановленої особи (осіб) (висновок експерта від 30 грудня 2022 року № 1749/2); виявлено збіг генотипів слідів крові на робочій частині та на рукоятці молотка-цвяходера між собою та з генотипом потерпілої ОСОБА_8 (висновок експерта від 30 грудня 2022 року № 1749/3). Указані висновки підтвердила в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 .