iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 709/377/21

провадження № 61-10004св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Полтавська обласна прокуратура, Офіс Генерального прокурора, Державна казначейська служба Україна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України, касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Левченка В. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, в якому просив суд стягнути з відповідачів шляхом безспірного списання коштів з відповідного казначейського рахунку на його користь відшкодування витрат на правову допомогу, втрачений заробіток, витрати на проїзд та моральну шкоду.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 13 травня 2004 року він працює суддею Оржицького районного суду Полтавської області. Рішенням Ради суддів України від 27 вересня 2011 року № 641/0/15-11 його призначено на посаду голови Оржицького районного суду Полтавської області.

Постановою слідчого в особливо важливих справах відділу прокуратури Полтавської області від 12 листопада 2012 року йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

21 листопада 2012 року стосовно нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за частиною третьою статті 368 КК України.

19 грудня 2012 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2015 року № 7/вп-15 його відсторонено від посади судді Оржицького районного суду Полтавської області строком на два місяці.

Наказом голови Оржицького районного суду Полтавської області від 01 квітня 2015 року № 9 (ОС)с вирішено, в зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності і відстороненням від посади судді з 04 березня 2015 року на два місяці, проводити йому з 28 березня до 04 травня 2015 року включно виплату у вигляді посадового окладу без доплат.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року та постановою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року, його визнано невинуватим у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та виправдано.

Зазначеним вироком встановлено незаконність притягнення його як обвинуваченого, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та проведення обшуку в його житлі. Вказані незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду завдали йому моральних втрат, призвели до порушення нормальних життєвих, у тому числі службових, зв`язків, принизили його гідність, честь та ділову (службову) репутацію.

Тривалий термін розслідування та судовий розгляд кримінальної справи були дуже психотравмуючою подією для нього, завдали нестерпних тривалих моральних страждань та довготривалого стресу, оскільки він страждав від почуття невизначеності свого майбутнього та майбутнього своєї сім`ї. Особливо страждав через те, що підпадав під ризик бути безпідставно позбавленим волі. Внаслідок вилучення мобільного телефону з сім-картою, він був позбавлений права мобільного спілкування з людьми, не міг вирішувати службові питання і взагалі втратив контакти, тобто номера телефонів багатьох осіб, які значилися в його телефоні.

Крім того, було накладено арешт на його майно, а його відсторонено від посади. Перебуваючи під кримінальним переслідуванням, він страждав та ніяковів від сорому за безпідставні звинувачення в скоєнні злочину, намагався привернути увагу суспільства на те, що він є чесною та порядною людиною, звертаючись у засоби масової інформації, змушений був виправдовуватися та доводити свою невинуватість.

У зв`язку із відстороненням від посади, за період з 28 березня 2015 року до 04 травня 2015 року включно, йому не виплачувалася щомісячна доплата до окладу за вислугу років у розмірі 40 відсотків від окладу.

Також ним були понесені витрати на правничу допомогу та проїзд.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів шляхом безспірного списання коштів з відповідного казначейського рахунку на його користь на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн; втраченого заробітку в розмірі 4 640,00 грн; проїзду в розмірі 1 650,00 грн та моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 900 000,00 грн, втрачений заробіток у розмірі 4 640,00 грн, витрати за проведення експертизи у розмірі 2 262,97 грн, а всього стягнено 906 902,97 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, встановивши, що строк незаконного перебування позивача під слідством та судом з 19 грудня 2012 року до 29 вересня 2020 року, виходив з того, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань внаслідок необ`єктивного та упередженого розслідування, безпідставного притягнення його до кримінальної відповідальності, йому було спричинено значної моральної шкоди, яку суд, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначив у розмірі 900 000,00 грн та, відповідно, не обмежився законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування, оскільки таке перевищення розміру моральної шкоди від мінімально встановленого законом вважав виправданим у цій ситуації.

При цьому суд врахував, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування втраченого заробітку за час відсторонення від роботи (посади), суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню в розмірі 4 640,00 грн, оскільки відповідно до змісту довідки-розрахунку, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Полтавській області видно, що ненарахована доплата за вислугу років судді Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 28 березня до 04 травня 2015 року становить зазначену суму.

Щодо вимог про відшкодування витрат на проїзд, то суд дійшов висновку, що вказані вимоги у розмірі 1 650,00 грн не підлягають задоволенню в силу дії норми частини другої статті 121 КПК України.

Також суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, сплачену в межах кримінального провадження, оскільки розподіл витрат на правничу допомогу, яка була надана в рамках кримінального провадження та розгляду кримінальної справи, має здійснювати суд, який ухвалював судове рішення у справі відповідно до норм КПК України.

Суд застосував Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та практику Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2022 року скасовано, постановлено нове судове рішення.

Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 000,00 грн.

Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12 000,00 грн.

Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на проїзд 1 650,00 грн.

Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування втраченого заробітку 4 640,00 грн.

Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 3 775,40 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивач перебував під слідством та судом з 19 грудня 2012 року до 29 вересня 2020 року, оскільки зазначений строк обраховується, зокрема з моменту пред`явлення обвинувачення - 12 листопада 2012 року та закінчується 29 вересня 2020 року, днем набрання законної сили виправдувальним вироком.

При збільшенні позивачу розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції врахував висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07 жовтня 2022 року № 1893/22-27, а також факт того, що позивач був відсторонений від займаної посади, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, протягом тривалого часу доводити свою невинуватість, його майно перебувало під арештом, а стосовно нього була застосована підписка про невиїзд.

Крім того, внаслідок тривалого кримінального переслідування було порушено його звичний уклад життя, позивач зазнав страждань, доводячи свою невинуватість перед органами досудового слідства та судом. Притягнення його до кримінальної відповідальності та безпідставне обвинувачення спричинило втрату ним авторитету серед колег та підлеглих, громадян, позивач вимушений був докладати додаткові зусилля для відновлення авторитету та ділової репутації.

На користь позивача підлягає стягненню розмір втраченого заробітку, який підтверджений довідкою-розрахунком Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, сплачену в рамках кримінального провадження, та витрат на проїзд, суд апеляційної інстанції зазначив, що неправильними є висновки місцевого суду про віднесення вказаних витрат на правничу допомогу, яка була надана в рамках кримінального провадження, та розгляду кримінальної справи має здійснювати суд, який ухвалював судове рішення у справі відповідно до норм КПК України, а також те, що витрати на проїзд не підлягають задоволенню в силу норм дії частини другої статті 121 КПК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У липні 2023 року Державна казначейська служба України через систему "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, не врахували того, що розмір моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до безпідставного збагачення. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів наявності завдання йому моральної шкоди і причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів.

Також суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував того, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду в кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції, стягуючи з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову та моральну шкоду, витрати на правову допомогу, на проїзд та за проведення експертизи, вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 просив суд стягнути визначені суми коштів солідарно зі всіх відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів. Однак, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року № 12/рп-2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Підставою касаційного оскарження рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16 (провадження № 14-400цс18), від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/16 (провадження № 12-95гс20), та у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 (провадження № 61-32739св18), від 17 серпня 2020 року у справі № 0240/2961/18-а (провадження № К/9901/360/19), від 16 вересня 2020 року у справі № 420/5665/18 (провадження № К/9901/21250/19; К/9901/21837/19), від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22).

У липні 2023 року Полтавська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким визначити розмір відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Касаційна скарга Полтавської обласної прокуратури мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно зазначили, що кошти підлягають стягненню з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки вони підлягають стягненню безпосередньо з Державного бюджету України.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, то Полтавська обласна прокуратура не заперечує про наявність заподіяння йому шкоди, однак лише у розмірі, мінімально визначеному Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", за час перебування під слідством та судом до набрання законної сили виправдувальним вироком суду. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі ніж передбачено зазначеним Законом є помилковим, оскільки призводить до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави України.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано стягнув витрати на правову допомогу та проїзд у кримінальному провадженні, оскільки ці витрати не можуть бути стягнуті за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства, у зв`язку з тим, що розподіл витрат на правничу допомогу, яка була надана в рамках кримінального провадження та розгляду кримінальної справи, має здійснювати суд, який ухвалював судове рішення у справі відповідно до вимог КПК України.

Витрати за проведення судово-психологічної експертизи також не підлягали стягненню, оскільки цей висновок не враховувався судом під час ухвалення судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції, стягуючи на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток, не врахував того, що стягнута сума обрахована не відповідно до вимог пункту 8 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41. Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Підставою касаційного оскарження рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 26/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19), від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), від 29 травня 2021 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) та у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 02 вересня 2020 року у справі № 556/896/18 (провадження № 61-8182св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

У липні 2023 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд змінити постанову Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, зменшивши розмір стягнення моральної шкоди за період перебування під слідством і судом до мінімально визначеного Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розміру.

Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно зазначив, що кошти підлягають стягненню з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки вони підлягають стягненню безпосередньо з Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції не врахував того, що доказів які б підтверджували необхідність відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 1 500 000,00 грн, позивачем не надано, тому вони є недоведеними.

Також суд апеляційної інстанції, стягуючи на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток, не врахував того, що середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Щодо витрат за проведення судово-психологічної експертизи, то вони не підлягають стягненню, оскільки суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення при визначенні розміру моральної шкоди не враховував цей висновок.

Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано стягнув витрати на правову допомогу та проїзд у кримінальному провадженні, оскільки ці витрати не можуть бути стягнуті за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства, у зв`язку з тим, що розподіл витрат на правничу допомогу, яка була надана в рамках кримінального провадження та розгляду кримінальної справи, має здійснювати суд, який ухвалював судове рішення у справі відповідно до вимог КПК України.

Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19), від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) та у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17 (провадження № 61-2934св18), від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 02 вересня 2020 року у справі № 556/896/18 (провадження № 61-8182св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19 (провадження № 61-8370св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 759/7630/20 (провадження № 61-1063св22).

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованого мотивування відхилення висновку експерта в частині визначення розміру моральної шкоди та не врахував обставин відсутності доказів на спростування цього висновку. Отже, ОСОБА_1 надав суду належні та допустимі докази на підтвердження моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн, а відповідачі не надали суду жодного доказу на спростування зазначеної суми.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року Державна казначейська служба України подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій просила суд відмовити в її задоволенні, а касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

У вересні 2023 року Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив суд залишити цю касаційну скаргу без задоволення.

У вересні 2023 року Полтавська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила суд залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Кутєпова О. Є.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У серпні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Указом Президента України від 13 травня 2004 року № 539/2004 ОСОБА_1 вперше строком на п`ять років призначено на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області.

Постановою Верховної Ради України від 03 травня 2010 року № 1943-V ОСОБА_1 безстроково обрано на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області.

Рішенням Ради суддів України від 27 вересня 2011 року № 641/0/15-11 ОСОБА_1 призначено на посаду голови Оржицького районного суду Полтавської області.

12 листопада 2012 року постановою слідчого в особливо важливих справах відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого в кримінальній справі, пред`явлено звинувачення у вчиненні злочину за частиною третьою статті 368 КК України.

21 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за частиною третьою статті 368 КК України.

19 грудня 2012 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

21 жовтня 2013 року наказом голови Оржицького районного суду Полтавської області № 10(ОС)с "Щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років" ОСОБА_1, судді Оржицького районного суду Полтавської області, встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу з 17 жовтня 2013 року, у зв`язку з наявністю станом на 17 жовтня 2013 року стажу роботи 15 років.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2015 року № 7/вп-15 ОСОБА_1 відсторонено від посади судді Оржицького районного суду Полтавської області строком на два місяці.

Наказом голови Оржицького районного суду Полтавської області від 01 квітня 2015 року № 9(ОС)с ОСОБА_1, судді Оржицького районного суду Полтавської області, у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності і відстороненням від посади судді з 04 березня 2015 року на два місяці, проводити йому з 28 березня до 04 травня 2015 року включно виплату у вигляді посадового окладу без доплат.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року та постановою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та виправдано.

Відповідно до довідки Оржицького районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року № 05-16/1/21 судді Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_1, відповідно до наказу голови Оржицького районного суду Полтавської області від 01 квітня 2015 року № 9(ОС)с "Про зміну в оплаті праці судді ОСОБА_1" у період з 28 березня 2015 року до 04 травня 2015 року проводилася виплата посадового окладу без доплат. Розмір щомісячної доплати судді ОСОБА_1 за вислугу років з 17 жовтня 2013 року становив 40 відсотків посадового окладу, встановлений наказом від 21 жовтня 2013 року № 10(ОС)с "Щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років" в зв`язку з наявністю станом на 17 жовтня 2013 року стажу роботи 15 років.

Згідно з довідкою-розрахунком, виданою 20 квітня 2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, ненарахована доплата за вислугу років судді Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 становить 4 640,00 грн.

Відповідно до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07 жовтня 2022 року № 1893/22-27 за результатами судової психологічної експертизи у цивільній справі, ситуація, яка досліджується у справі, а саме притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та обвинувачення в тяжкому злочині, дійсно є психотравмувальною для нього.

Обставини, які досліджуються в справі, завдали ОСОБА_1 моральних страждань (моральну шкоду).

Згідно із зазначеною ситуацією психологічний вплив психотравмуючої ситуації мав для ОСОБА_1 глибокий та тривалий характер, що зумовило тривалі негативні зміни психоемоційної і соціальної сфер існування, втрачені життєві та професійні зв`язки, неможливість продовжувати звичне активне життя та плин буття особистості, з допущенням обмеження прав і свобод та приниженням честі і гідності як громадянина.

Виявлені психотравмуючі для ОСОБА_1 наслідки в дослідженій ситуації, такі як:

- незаконне обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, повідомлення про підозру, проведення обшуку та накладення арешту на майно;

- перебування в стані захисту від звинувачень, погіршення ділової репутації, матеріальні труднощі, перешкоди для відновлення своєї професійної діяльності, загрози кримінального покарання та конфіскації майна, висвітлення події в засобах масової інформації з негативної сторони, що призвело до публічного приниження та мало негативний вплив як на самого ОСОБА_1, так і на його близьке оточення;

- втрата ОСОБА_1 суспільних зв`язків спричинила йому моральні страждання (моральну шкоду) та стала причинно-наслідковим зв`язком у ситуації, що розглядається у справі для визначення орієнтовного розміру відшкодування моральних страждань.

Рекомендований розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_1 моральної шкоди з психологічної точки зору, може дорівнювати грошовому еквіваленту в 405 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини друга статті 1176 ЦК України).

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

................

Перейти до повного тексту