ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 753/9645/21
провадження № 61-14735св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання заборгованості солідарним обов`язком подружжя та визнання частини заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2010 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла у нього у борг грошові кошти у сумі 3 120 000 грн на купівлю квартири строком до 14 червня 2020 року. Кошти були отримані у гривневому еквіваленті до іноземної валюти у розмірі 394 138 доларів США.
Станом на дату пред`явлення позову зобов`язання щодо повернення боргу за договором позики не виконані.
На дату укладання договору ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та кошти, отримані у позику, використані в інтересах сім`ї.
Так, 16 червня 2010 року отримані від позики кошти, подружжя витратило на купівлю квартири АДРЕСА_1 .
Цільове призначення коштів, отриманих у позику, передбачало саме купівлю квартири для спільного проживання ОСОБА_3 та її чоловіка - ОСОБА_5 .
Купівля та наступний продаж вказаної квартири здійснювалися ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою згодою її чоловіка, що також свідчить про спільні дії подружжя в інтересах сім`ї.
Крім того, за час перебування у шлюбі ОСОБА_5 ніколи не ініціював питання про оспорення договору позики, що також свідчить про погодженість та спільність інтересів і дій подружжя.
Отже, після укладення договору позики у ОСОБА_5, як солідарного боржника, виникло зобов`язання перед ним щодо повернення всієї суми позики.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. 12 березня 2020 року Восьмою Київською державною нотаріальною конторою Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) відкрита спадкова справа за фактом смерті ОСОБА_5 .
Згідно зі свідоцтва про право на спадщину від 25 листопада 2020 року спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є: дружина ОСОБА_3, син - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_4 .
Зазначав, що зобов`язання померлого ОСОБА_5 за договором позики перейшло у порядку спадкування до спадкоємців померлого.
У зв`язку із досягненням згоди з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо сплати останніми 5/6 частин суми основної заборгованості за договором позики від 14 червня 2010 року у порядку позасудового вирішення спору, ОСОБА_2 вважав за можливе виділення та визначення частки відповідача ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини основного грошового зобов`язання, що складає еквівалент у сумі 65 689,66 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1 823 545,15 грн, у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
08 травня 2021 року ОСОБА_2 направив вимоги до спадкоємців на адресу Восьмої Київської державної нотаріальної контори щодо стягнення боргу померлого ОСОБА_5 за договором позики, однак відповіді не отримав.
Враховуючи, що на час повернення боргу за розпискою від 14 червня 2010 року визначається 14 червня 2020 року, та те, що на час звернення з відповідним позовом ОСОБА_4 не було здійснено будь-яких дій зі сплати боргу або дій щодо новації боргу, неправомірне користування нею чужими коштами має місце і до теперішнього часу, а тому ОСОБА_2 вважав за необхідне застосування до вказаних правовідносин положення статті 625 ЦК України, та крім основної суми боргу також стягнути інфляційну складову боргу та три відсотки річних.
З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд:
- визнати солідарним обов`язок ОСОБА_5 у складі спадщини за спадковою справою № 25/2020 від 12 березня 2020 року, у зобов`язанні за розпискою про отримання позикових коштів від 14 червня 2010 року, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що складає 394 138 доларів США;
- визнати заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 у розмірі основної заборгованості еквівалентній сумі 65 689, 66 доларів США, яка на час звернення з позовом до суду становить 1 823 545,15 грн, у межах вартості майна, одержаного у спадщину;
- визнати заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 у розмірі інфляційного збільшення та 3% річних, що складає 260 219,66 грн, у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Замінено сторону позивача у цивільній справі № 753/9645/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання заборгованості, з ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1, на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги.
ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що безпідставними є доводи позивача про солідарний обов`язок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо повернення позики, отриманої ОСОБА_3 від ОСОБА_2, так як у наданій ОСОБА_3 розписці відсутня письмова згода ОСОБА_5 на укладення вказаного правочину, не доведено використання отриманих у борг коштів саме в інтересах сім`ї, а тому відсутні підстави для визнання обов`язку спадкоємців з повернення частини позики.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів використання отриманих у борг ОСОБА_3 грошових коштів в інтересах сім`ї, оскільки доказів того, що після продажу у 2015 році квартири АДРЕСА_1, майновий стан подружжя якимось чином суттєво змінився на вартість проданої квартири не подано, тому позовні вимоги є недоведеними, пославшись на відповідну практику Верховного Суду.
Також суди зазначили, що недоведеними є вимоги до спадкоємців боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про те, що не було доведено, що отримані ОСОБА_3 грошові кошти у борг були отримані нею та використані в інтересах сім`ї з її чоловіком - ОСОБА_5 . Вважає, що наявні у справі докази безумовно підтверджують отримання боргу та використання коштів в інтересах сім`ї, так як позика була отримана на придбання квартири, яку було придбано під час шлюбу та зі згоди чоловіка, в якій вони проживали, якою користувалися.
Посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
29 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 червня 2010 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 3 120 000 грн, що еквівалентно 394 138 доларам США строком до 14 червня 2020 року, про що написала власноручно розписку. Вказані кошти, як вказано в розписці, нею отримані для придбання квартири (том 1, а. с. 10).
На момент написання розписки та отримання коштів ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.
16 червня 2010 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Г.В., за реєстровим № 631 (том 1, а. с. 28-31).
Відповідно до пункту 5 договору, продаж квартири вчинено сторонами за ціною у 2 583 333,33 грн, податок на додану вартість у розмірі 516 666,67 грн.
10 листопада 2015 року ОСОБА_3 продала вказану квартиру за 4 806 165 грн, про що свідчить копія договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саприкіною М. В., зареєстрованого у реєстрі за № 352.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 листопада 2020 року, спадкоємцями померлого ОСОБА_5 є: його дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4 .
08 травня 2021 року ОСОБА_2 подав до Восьмої Київської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців померлого ОСОБА_5 у порядку статті 1281 ЦК України.
10 травня 2022 року під час розгляду судом першої інстанції вказаної справи між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики від 14 червня 2010 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . За умовами вказаного договору ОСОБА_2 продав, а відповідач у справі ОСОБА_1 придбав право вимоги за договором позики 14 червня 2010 року, укладеним між ОСОБА_2, як позикодавцем, та ОСОБА_3, як позичальником.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033-13-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012, від 18 листопада 2019 року у справі № 569/7631/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 133/3928/14-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 642/3198/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 05 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20, від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також як підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 зазначає порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).