ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 372/1561/23
провадження № 61-13747св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик Марія Олексіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, в інтересах якої діє адвокат Коваль Ростислав Олександрович, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року у складі судді Проць Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в складі колегії суддів Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М. О., в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку; виключити з опису та зняти з-під арешту 1/2 частину вказаного житлового будинку.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. вчиняти дії щодо звернення стягнення на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та зупинити продаж (проведення) торгів з реалізації вказаного майна.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 20 лютого 2023 року (у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1) накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, який належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності подружжя.
Приватний виконавець вчиняє дії щодо підготовки спірного будинку до продажу на електронних торгах, тому цей будинок може бути реалізований без врахування належної позивачу 1/2 частки в цьому будинку. Вказувала, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний спосіб захисту та поновлення прав позивача у разі задоволення вимог.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Зупинено продаж арештованого майна, а саме: 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 24 грудня 2007 року, виданого Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна, тому невжиття заходів забезпечення позову в спосіб зупинення продажу 1/2 частини житлового будинку, який перебуває під арештом у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_2, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову.
Суд першої інстанції вважав вимоги заяви в частині заборони приватному виконавцю вчиняти дії щодо звернення стягнення на 1/2 частину спірного житлового будинку необґрунтованими та неспівмірними із заявленим позовом.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Фесик М. О., подану адвокатом Ковалем Р. О., залишено без задоволення, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін у справі були наявні підстави для задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу. Доводи апеляційної скарги про те, що, подаючи позовну заяву про поділ майна подружжя, сторони у справі переслідували єдину протиправну мету, якою не є реальний поділ майна подружжя, а уникнення звернення стягнення на відповідне майно у межах виконавчого провадження та ухилення від виконання рішення суду, є безпідставними, оскільки ці питання не з`ясовуються судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М. О., в інтересах якої діє адвокат Коваль Р. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволення заяви про забезпечення позову, тому відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в іншій частині не є предметом касаційного перегляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували частину другу статті 149 ЦПК України у взаємозв`язку з частинами першою, другою та четвертою статті 263 ЦПК України про те, що не може бути законною та обґрунтованою заборона проводити реалізацію майна боржника за наявності невиконаних боргових зобов`язань. Метою забезпечення позову у цій справі є лише перешкоджання у зверненні стягнення на майно. Суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18, від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 638/5084/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20.
Зазначала, що звернення стягнення на спільно набуте подружжям майно на погашення боргових зобов`язань в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 не може зупинятися шляхом забезпечення позову у справі про поділ майна подружжя. Заходи забезпечення позову про поділ майна подружжя у справі № 372/1561/23 перешкоджають виконанню рішення суду у справі № 754/7728/19. Водночас у межах справи № 372/1561/23 не вирішується питання поділу боргових зобов`язань подружжя, а в системному аналізі дії сторін у справі свідчать лише про намагання уникнути звернення стягнення на майно боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, що не відповідає меті забезпечення позову у справі.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20 встановлено, що ОСОБА_3 вчиняв дії щодо відчуження спірного будинку з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок боргових зобов`язань шляхом стягнення грошових коштів. Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що дії продавця ( ОСОБА_3 ) та покупця ( ОСОБА_4 ) свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення кредитора у майбутньому законних прав на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок належного позичальнику нерухомого майна, тому договір купівлі-продажу будинку визнано недійсним на підставі статті 234 ЦК України.
Метою забезпечення позову у цій справі є лише перешкоджання у зверненні стягнення на майно.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
18 вересня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М. О., в інтересах якої діє адвокат Коваль Р. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 25 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М. О., в інтересах якої діє адвокат Коваль Р. О., на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
18 грудня 2023 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 таОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 1989 року.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 24 грудня 2007 року зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .
У травні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути на його користь грошові кошти у розмірі 5 110 200 грн, що еквівалентно 180 000 дол. США, а також 51 102 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року у справі № 754/7728/19 в задоволенні вказаного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 збитки за договором поставки у розмірі 2 459 312 грн, неустойку у розмірі 27 436,80 грн, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позов залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, залишено в цій частині в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року. Постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в частині вирішення вимог про стягнення коштів змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. від 20 лютого 2023 року (у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва № 754/7728/19, виданого 02 лютого 2023 року) описано та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М. О., в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину цього житлового будинку; виключити з опису та зняти з-під арешту 1/2 частину вказаного житлового будинку.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. вчиняти дії щодо звернення стягнення на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та зупинити продаж (проведення) торгів з реалізації зазначеного майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи зміст ухвали суду першої інстанції, межі апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Фесик М. О. та доводи касаційної скарги вказаного виконавця, оскаржувані судові рішення є предметом касаційного перегляду в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 199/5431/20 виклав висновок про те, що "метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову".