ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 524/1187/22
провадження № 61-4790св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Фєдосєєв Дмитро Олександрович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів Абрамова П. С., Пікуля В. П., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Автозаводський ВДВС у місті Кременчуці), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. (далі - приватний нотаріус Бондар І. М.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що 15 липня 2019 року приватний нотаріус Бондар І. М. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не надсилав йому лист-вимогу про погашення кредитної заборгованості, що є порушенням процедури вчинення виконавчого напису.
Крім того вказував, що АТ КБ "ПриватБанк", звернувшись у липні 2015 року до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, змінило строк виконання основного зобов`язання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 липня 2019 року приватним нотаріусом Бондар І. М. про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 992,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватний нотаріус Бондар І. М. не дотримала вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису, а саме, що при його вчиненні нотаріус не отримувала первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).
Також місцевий суд погодився із доводами позивача про пропуск позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, із спірного виконавчого напису вбачається, що стягнення було проведено в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в період із 23 серпня 2007 року до 02 травня 2019 року, що перевищує загальну позовну давність більш ніж на 8 років.
Разом із тим нотаріус не врахував, що 13 липня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" зверталось до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його до апеляційного суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 вересня 2022 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" сплачений судовий збір у розмірі 1 488,60 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що повернення позову про стягнення кредитної заборгованості без розгляду не змінило строк виконання основного зобов`язання. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що провадження у справі не відкривалося. Згідно із долученої до справи копії позовної заяви слідує, що досудова вимога до позовної заяви не долучалася та в позовній заяві банк не робить посилання на пред`явлення досудової вимоги.
Апеляційний суд виходив з того, що сам по собі факт звернення позивача до суду з позовом, при цьому якщо суд не прийняв справу до розгляду, не є дією, яка засвідчує зміну строку виконання основного зобов`язання.
Щодо дотримання нотаріусом порядку видачі виконавчого напису апеляційний суд вказав, що АТ КБ "ПриватБанк" надало нотаріусу усі необхідні документи (їх копії), передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису, а саме: кредитний договір, нотаріально посвідчений договір іпотеки, розрахунок заборгованості за кредитним договором, письмову вимогу про необхідність погашення боргу з розрахунковим документом про надання послуг поштового зв`язку та описом вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.
Отже, висновок місцевого суду про недотримання приватним нотаріусом Бондар І. М. вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису є помилковими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Фєдосєєв Д. О., просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Касаційна скарга мотивована тим, що АТ КБ "ПриватБанк", звернувшись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, надав останньому не оригінали необхідних документів, а їх копії.
Також заявник звертає увагу суду на те, що виконавчий напис вчинений із порушеннями, оскільки нотаріус не переконалася у безспірності боргу.
Вказує також, що у відповідності із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, тому наданий банком нотаріусу розрахунок кредитної заборгованості із нарахованими процентами після 2015 року не є безспірний.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу відхилити, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відповідач у відзиві вказує, що висновки суду апеляційної інстанції щодо дотримання строку вчинення нотаріусом виконавчого напису та безспірності заборгованості є правильними.
Також зазначає, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком станом на час вчинення виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Фєдосєєв Д. О., у березні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області.
У серпні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 серпня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № РLRHGК00007883, за яким ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 22 000 доларів США та 4 760 доларів США на сплату страхових внесків.
Термін дії договору сторони визначили до 28 серпня 2027 року (а. с. 21-23).
Також 23 серпня 2007 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким в іпотеку було передано належне позичальнику на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 18-20).
У серпні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося до Автозаводського районного суду міста Кременчука із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 29 вересня 2015 року у справі № 524/5813/15-ц позовну заяву повернуто в зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності (а. с. 24-27).
15 липня 2019 року приватним нотаріусом Бондар І. М. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в сумі 31 509,27 доларів США (а. с. 14, 84-114).
17 листопада 2021 року головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Коротких Д. Г. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса (а. с. 15).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій у редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що вчинений 15 липня 2019 року приватним нотаріусом Бондар І. М. виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не надсилало йому лист-вимогу про погашення кредитної заборгованості, що є порушенням процедури вчинення виконавчого напису.
Крім того вказував, що АТ КБ "ПриватБанк", звернувшись 13 липня 2015 року до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, змінило строк виконання основного зобов`язання, тому виконавчий напис міг бути вчинений протягом трьох років від цієї дати.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що повернення позову про стягнення кредитної заборгованості без розгляду не змінило строк виконання основного зобов`язання. Сам по собі факт звернення позивача до суду з позовом, при цьому якщо суд не прийняв справу до розгляду не є дією, яка засвідчує зміну строку виконання основного зобов`язання.
Також апеляційний суд вказав, що висновок місцевого суду про недотримання приватним нотаріусом Бондар І. М. вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису є помилковим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Щодо оцінки безспірності вимог кредитора
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як Законом України "Про нотаріат", так і спеціальним Законом України "Про іпотеку".
При цьому стаття 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у згаданому Переліку документів.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Також на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень, письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) викладено висновок щодо безспірності заборгованості, зокрема, у разі вчинення виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України "Про нотаріат").
Вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про нотаріат" і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 361/1488/19 виснував, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.