ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 751/4443/18
провадження № 61-1426св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Акціонерне товариство "УкрСиббанк", розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2021 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю
"Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"),про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору дарування квартири від 18 листопада 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А., позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Після здійснення реконструкції вказаної квартири позивач звернувся до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, де дізнався про те, що з метою виконання зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 04 серпня 2008 року № 11380106000, укладеним з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", який змінив назву на
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", відповідач передав вказану квартиру в іпотеку банку.
У подальшому, 12 грудня 2011 року, між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено договори, за якими право вимоги за кредитним та іпотечним договорами відступлені ТОВ "Кей-Колект".
З метою відновлення свого порушеного права ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування запису про іпотеку, проте рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 01 квітня 2017 року у справі
№ 751/611/14 відмовлено в задоволенні позову та встановлено, що іпотека була чинною з 2008 року. Договір іпотеки вказаної квартири від 04 серпня 2008 року був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А. В., яка також посвідчувала договори подальшого відчуження квартири (попередній договір від 24 грудня 2009 року та договір купівлі-продажу квартири від 02 січня 2010 року, укладені між
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ). Таким чином, приватному нотаріусу було достеменно відомо про обтяження іпотекою квартири, проте вона внесла неправдиві відомості про те, що квартира в іпотеці не перебуває.
З метою захисту майнових прав на квартиру ОСОБА_1 як новий власник сплатив замість боржника ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 920 006,59 грн для припинення іпотеки. Оплату проведено на підставі договору від 26 травня 2017 року № 11380106000/732563, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Кей-Колект".
У зв`язку з зазначеним ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 920 006,59 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Новозаводського районного суд міста Чернігова від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 листопада 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, не з`ясували правову природу правовідносин, які склалися між сторонами в цій справі. Застосувавши положення статті 512 ЦК України, в якій врегульовано окремий випадок суброгації, суди не звернули уваги, що в обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилався на те, що він як майновий поручитель добровільно виконав забезпечене основне зобов`язання ОСОБА_2 перед кредитором, у зв`язку з чим набув право вимоги до боржника щодо стягнення з нього раніше сплаченої суми боргу. Тобто право вимоги у позивача виникло на підставі статті 42 Закону України "Про іпотеку" і його правова природа є регресною.
Висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 як майновий поручитель у межах своєї відповідальності, визначеної договором іпотеки, не виконав повністю основне зобов`язання боржника, яке відповідає межам майнової поруки, тому виключена можливість переходу прав кредитора до позивача та, відповідно, відсутні підстави для задоволення його позовних вимог про стягнення сплаченої частини боргу, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня
2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму боргу
у розмірі 920 006,59 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач, як майновий поручитель, добровільно
за кредитним договором від 04 серпня 2008 року № 11380106000 виконав забезпечене основне зобов`язання відповідача перед ТОВ "Кей-Колект" і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, тому на підставі статті 42 Закону України "Про іпотеку" до нього перейшло право вимоги до боржника про відшкодування сплаченої суми боргу у розмірі 920 006,59 грн.
При цьому судами відхилено доводи відповідача про те, що у справі не врегульовано питання щодо погашення ним заборгованості за рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 травня 2010 року про стягнення грошових коштів на користь ПАТ "УкрСиббанк", оскільки встановлено, що виконавче провадження № НОМЕР_1, в якому боржником є ОСОБА_2, а стягувачем - ПАТ "УкрСиббанк", завершено, що підтверджується відомостями із автоматизованої системи виконавчого провадження, а тому подвійного стягнення не відбувається. Крім того, ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження сплати у повному обсязі коштів на погашення заборгованості за кредитним договором
від 04 серпня 2008 року № 11380106000 за рішенням суду від 31 травня
2010 року у справі № 2-1196/10.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 22 грудня 2022 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди помилково застосували положення статей 23, 42 Закону України "Про іпотеку", статей 512, 572, 583 ЦК України і не правильно застосували правовий висновок Верховного Суду у спірних правовідносинах, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року у справі
№ 487/4846/16-ц (провадження № 61-15510св18), щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.
У цій справі між позивачем та іпотекодержателем не було укладено договору поруки, а також не було надано дозволу іпотекодержателем на відчуження предмета іпотеки. У зв`язку з відсутністю згоди на відчуження квартири як іпотекодержатель, так і позивач, як новий власник, мали скористатися приписами частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої усі правочини щодо відчуження квартири є недійсними. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові
від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18. Таким чином, на думку заявника, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Суди першої та апеляційної інстанцій під час повторного перегляду справи не визначили правову природу договору від 26 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Кей-Колект", не звернули уваги на те, що факт сплати коштів не підтверджено належними і допустимими доказами. Крім того, відсутні докази виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 травня 2010 року у справі № 2-1196/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості у розмірі 1 130 282,60 грн, що призведе до подвійної відповідальності боржника.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішень, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У березні 2023 року справу № 751/4443/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", який змінив назву на ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11380106000, за умовами якого позичальник отримав кредит
у розмірі 933 000,00 грн під 20,4 % річних строком до 03 серпня 2038 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 04 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна іпотекодавцю квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 23-25, 50-52).
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 травня 2010 року у справі № 2-1196/10 стягнено солідарно з позичальника
ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2008 року
№ 11380106000 в розмірі 1 130 282,60 грн.
На підставі вказаного рішення 28 жовтня 2010 року видано виконавчий лист
№ 2-1196 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором у сумі 1 130 282,60 грн. Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа перебувало
у Новозаводському відділі державної виконавчої служби м. Чернігова (т. 1,
а. с. 95,142-146).
24 грудня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А. В., згідно з умовами якого ОСОБА_4 зобов`язався продати ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 6, 40).
02 січня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А. В. (т. 1, а. с. 7, 8).
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору під забороною (арештом) відчуження квартира не перебуває, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 25887119 від 02 січня 2010 року. Згідно з п. 1.4 вказаного договору в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави інформація про перебування майна під податковою заставою відсутня, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру від 02 січня 2010 року № 25887116.
Вказаний правочин також внесено до Державного реєстру правочинів під номером 3790048 (т. 1, а. с. 9).
18 листопада 2011 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 безоплатно квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А.
(т. 1, а. с. 3).
Право власності на вказану квартиру зареєстровано 25 листопада 2011 року за ОСОБА_1, реєстровий номер 23780947 (т. 1, а. с. 5).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2013 року № 655882 квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 5207-5208, виданий
12 грудня 2011 року (т. 1, а. с. 44, 45).
12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено два договори, за якими права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами відступлені ТОВ "Кей-Колект".
На підставі зазначеного договору відступлення права вимоги іпотека була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про іпотеку № 181481 (т. 1, а. с. 44 зв.).
25 травня 2017 року ТОВ "Кей-Колект" направило ОСОБА_1 гарантований лист, в якому запропонувало погасити заборгованість за боржника ОСОБА_2 і, як наслідок, зняти обтяження за іпотечним договором від 04 серпня 2008 року № 30108Z106 (т. 1, а. с. 19).
26 травня 2017 року між ОСОБА_1 як новим майновим поручителем та ТОВ "Кей-Колект" як новим кредитором було укладено договір
№ 11380106000/732563, згідно з яким ОСОБА_1 фактично передав ТОВ "Кей-Колект" грошові кошти в розмірі 920 006,47 грн з метою припинення іпотечних правовідносин та отримання пакету документів для зняття обтяжень з іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 .
Факт внесення грошових коштів на рахунок ТОВ "Кей-Колект" підтверджується копіями квитанцій від 29 травня 2017 року на суму
368 002,59 грн, 17 липня 2017 року на суму 276 002,00 грн та 14 серпня
2017 року на суму 276 002,00 грн (т. 1, а. с. 49) та довідками АТ "УкрСиббанк" від 26 листопада 2021 року про здійснення указаних платежів на загальну суму 920 006, 59 грн (т. 2, а. с. 223-226).
Відповідно до листа ПП "Фірма "АЛВО" від 16 жовтня 2018 року № 16/10 станом на жовтень 2018 року із заробітної плати ОСОБА_2 утримуються грошові кошти на погашення боргу за виконавчим документом (т. 1, а. с. 96).
Станом на 20 лютого 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_2, а стягувачем - АТ "УкрСиббанк", завершено, що підтверджується відомостями із автоматизованої системи виконавчого провадження (т. 1, а. с. 204, 205).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).