ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 446/2293/19
провадження № 61-3286св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Лущанець Микола Васильович, на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 травня 2022 року в складі судді Костюк У. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 08 лютого 2012 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") укладено договір банківського вкладу (депозит) № 2630616913718464 EUR. Згідно з цим договором ОСОБА_1 передала банку 11 000 євро.
Оскільки передані банку кошти позивач повернути на свій депозитний рахунок не могла, тому у січні 2016 року звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за договором банківського вкладу.
Рішенням Кам`янка?Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року, яке було скасовано Апеляційним судом Львівської області, стягнено з ПАТ "УкрСиббанк" на її користь суму банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозит) у розмірі 11 000 євро, а також проценти за користування вкладом у розмірі 8 042,05 євро. Надалі Верховний Суд скасував рішення апеляційної інстанції, змінивши рішення Кам`янка?Бузького районного суду Львівської області в частині стягнення суми банківського вкладу та процентів за користування кредитом, зменшивши суму нарахованих процентів.
Позивач вказувала, що з огляду на зміст рішення Верховного Суду та те, що банк не виконав належним чином договірні зобов`язання, що передбачено статтею 526 ЦК України, відповідач зобов`язаний нести відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) та 3 % річних.
Оскільки станом на 18 грудня 2018 року банк виконав зобов`язання щодо повернення позивачу основної суми вкладу та процентів за користування кредитними коштами, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача пеню в сумі 207 234,12 євро та 3 % річних за період з 01 грудня 2017 року до 18 грудня 2018 року в сумі 650,05 євро.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 9 605 грн судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що між позивачем та банком припинено правовідносини за договором банківського вкладу, тому частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини.
У рішенні зазначено, що позивач не врахувала того, що пеня нараховується за кожен день прострочення на всю суму утриманих банком коштів, тобто на суму основного вкладу, а не на нараховані та не виплачені проценти, тому позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.
Суд зазначив, що позивач неодноразово подавала заяви про уточнення позовних вимог, згідно з якими період нарахування 3 % річних змінювався. В судовому засіданні представник позивача вказав про те, що 3 % річних позивач просила стягнути за період з 23 грудня 2016 року до 18 грудня 2018 року, проте не обґрунтувала розрахунку цього періоду.
Ураховуючи визначений період прострочення та формулу розрахунку процентів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, суд вказав на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 3 % річних.
Крім того, з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, у якій зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, суд вирішив, що у цьому випадку відсутні підстави для застосування строку позовної давності, заявленого представником відповідача.
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Лущанця М. В. залишено без задоволення.
Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 травня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки позивач звернулась з вимогою про повернення їй депозиту (банківського вкладу) та процентів за користування ним, що повною мірою узгоджується з умовами договору, у зв`язку з чим припинились договірні відносини між сторонами.
Також у постанові зазначено, що рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року у справі № 446/154/16-ц вже було відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені у зв`язку з безпідставністю такої вимоги. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що немає підстав для застосування норми частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин, є правильним.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не обґрунтувала належним чином розрахунку періоду, за який просила стягнути спірну суму.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до норм ЦПК України суд не має права з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, заявлених стороною у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Лущанець М. В., просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26923/16-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5515/17, від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц. Крім того, суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилаються суди попередніх інстанцій, щодо неможливості нарахування пені стосуються того випадку, коли відповідний договір банківського вкладу був розірваний судовим рішенням, яке набрало законної сили, що відрізняється від обставин справи, яка є предметом цього судового розгляду.
Посилання суду першої інстанції на те, що базою нарахування пені є сума вкладу, а не сума відсотків, є неправильним.
Разом із тим заявлена в позовній заяві сума пені була нарахована фактично за період, коли споживчі відносини між банком та позивачем ще не були припинені.
Крім того, суди безпідставно відмовили у стягненні 3 % річних, оскільки суд при постановленні судового рішення наділений правом сам уточнити судове рішення в разі допущення при поданні заявлених вимог неправильного розрахунку.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про припинення між сторонами договірних відносин стосовно строкового банківського вкладу, оскільки позивач звернулась з вимогою про повернення їй депозиту (банківського вкладу) та процентів за користування ними у позовній заяві у справі № 446/154/16, що узгоджується з пунктами 1.3, 1.6 кредитного договору та правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5515/17, від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц.
Крім того, посилання в касаційній скарзі на те, що суди повинні були з власної ініціативи перерахувати та стягнути 3 % річних у меншому розмірі та за менший період на користь позивача, прямо суперечить вимогам статей 13, 81 ЦПК України.
Разом із тим у справі № 446/154/16, яка має преюдиційне значення для цієї справи, суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних за тим самим договором банківського вкладу, за яким позивач повторно заявляє такі ж вимоги у справі № 446/2293/19, яка переглядається.
Також у рішенні суду від 23 грудня 2016 року у справі № 446/154/16 зазначено, що інфляційні втрати та 3 % річних не можуть бути нараховані на суму грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, оскільки інфляційні втрати нараховуються виключно на зобов`язання, що визначені у національній валюті, проте у спірних правовідносинах вклад внесений в іноземній валюті, а стягнення 3 % річних неможливе, оскільки умови договору передбачають нарахування відсотків за користування вкладом у розмірі 15 % протягом усього періоду, тому таке стягнення призвело б до подвійного нарахування процентів за одне й те саме зобов`язання.
У квітні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Лущанець М. В., подала до Верховного Суду пояснення на відзив, в якому просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Вказує, що період нарахування пені та 3 % річних, заявлений у справі № 446/2293/19, не є тотожним з періодом заявлених вимог про стягнення пені та 3 % річних у справі № 446/154/16.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Лущанець М. В., у лютому 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Справа № 446/2293/19 надійшла до Верховного Суду 11 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2024 року справу призначено до розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 08 лютого 2012 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу (депозит) № 2630616913718464 EUR, за умовами якого (пункт 1.1) банк приймає на зберігання від вкладника або для нього грошові кошти (вклад) та зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
Пунктом 1.3 договору визначено, що вкладник вносить/розміщує на вкладний рахунок суму 11 000 євро на строк зберігання з 08 лютого 2012 року (дата внесення) до 08 травня 2012 року (дата повернення), що є також строком дії договору, який, за відсутності вимоги вкладника про повернення вкладу у дату повернення, з цієї дати продовжується на той самий строк зберігання.
За час зберігання та користування коштами банк нараховує й виплачує вкладнику проценти на суму вкладу - 15 % річних (пункт 1.4).
Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року у справі № 446/154/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів за банківським вкладом задоволено частково, стягнено з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозит) № 2630616913718464 EUR від 08 лютого 2012 року у розмірі 11 000 євро, а також відсотки за користування вкладом у розмірі 8 042,05 євро, а всього: 19 042,05 євро, що еквівалентно 522 763,53 грн, у задоволенні решти вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2017 року рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2017 року скасовано, рішення Кам`янка?Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування вкладом у розмірі 8 042,05 євро змінено та стягнено з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування вкладом у розмірі 1 925 євро, що еквівалентно 52 847,22 грн, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
19 грудня 2018 року на підставі постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року та рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року у справі № 446/154/16-ц АТ "УкрСиббанк" перерахувало ОСОБА_1 12 925 євро, що еквівалентно 409 497,67 грн, в повному обсязі виконавши ухвалене на користь ОСОБА_1 рішення суду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між позивачем та банком припинено правовідносини за договором банківського вкладу, тому частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини. Також суди зазначили, що позивач не врахувалп, що пеня нараховується за кожен день прострочення на всю суму утриманих банком коштів, тобто на суму основного вкладу, а не на нараховані та не виплачені відсотки, як розрахувала позивач, тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Суди зазначили, що позивач неодноразово подавала заяви про уточнення позовних вимог, згідно з якими період нарахування 3 % річних змінювався. У судовому засіданні представник позивача вказав про те, що 3 % річних позивач просить стягнути за період з 23 грудня 2016 року до 18 грудня 2018 року, проте розрахунок цього періоду не обґрунтовано.
Ураховуючи визначений період прострочення та формулу розрахунку процентів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Також суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних, оскільки такі вимоги судом визнано необґрунтованими та недоведеними.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення вимог про стягнення 3 % річних, враховуючи таке.
Щодо сплати неустойки (пені) відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів"
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Згідно із статтями 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом, у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Із положень статті 1058 ЦК України та статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" випливає, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Договір банківського вкладу (депозиту) належить до виплатних договорів за ознакою наявності в банку обов`язку виплатити вкладнику, крім суми вкладу, також і проценти на неї або дохід в іншій формі (статті 1058,1061 ЦК України).
Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі № 446/154/16, яка має преюдиційне значення для цієї справи, суди встановили, що 15 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "УкрСиббанк" з письмовою заявою про виплату вкладу за договором банківського вкладу від 08 лютого 2012 року.
Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року у справі № 446/154/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів за договором банківського вкладу задоволено частково, стягнено з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозит) № 2630616913718464 EUR від 08 лютого 2012 року у розмірі 11 000 євро, а також проценти за користування вкладом у розмірі 8 042,05 євро, а всього: 19 042,05 євро, що еквівалентно 522 763,53 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено.