ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 569/17794/22
провадження № 61-8856св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються, - начальник Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гуменюк Андрія Андрійовича,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Майданік В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гуменюка А. А. (далі - заступник начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюк А. А.) із винесення постанов про накладення штрафів.
Заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що наприкінці жовтня 2022 року в мобільному додатку "Дія" дізнався про те, що державний виконавець арештував його майно. 08 листопада 2022 року адвокат в його інтересах вперше ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, після чого дізнався про оскажувані ним постанови.
08 листопада 2022 року він погасив заборгованість за аліментами на суму 108 590,01 грн, отже, заборгованість відсутня. Сину виповнилося 18 років 15 вересня 2022 року.
Нараховані суми штрафів заявник вважав незаконними, оскільки заборгованість щодо сплати аліментів утворилася за період з 11 листопада 2008 року до 31 серпня 2018 року, а згідно з абзацом третім частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", чинного з 28 серпня 2018 року, на боржника не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості.
Крім того, заявник вважав, що умисного ухилення від сплати аліментів в його діях не було, вказував на складні сімейні обставини, які були перешкодою для своєчасної сплати аліментів. Вважав, що вищезазначені незаконні дії та рішення державного виконавця порушують його права та призводить до безпідставного стягнення з нього коштів.
ОСОБА_1 просив суд:
- визнати дії заступника начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюка А. А. з винесення постанов про накладення штрафів від 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 неправомірними;
- скасувати постанову про накладення штрафу, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 26 238,01 грн;
- скасувати постанову про накладення штрафу, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 про накладення штрафу на ОСОБА_1, у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 12 920,90 грн;
- скасувати постанову про накладення штрафу, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727, про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 23 358,75 грн;
- скасувати постанову про накладення штрафу, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. 03 листопада 2022 року у ВП №10136727, про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 46 116,01 грн;
- скасувати постанову про накладення штрафу, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. 03 листопада 2022 року у ВП №10136727, про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 21 580,80 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2023 року, постановленою у складі судді Гордійчук І. О., скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії заступника начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюка А. А. з винесення постанов про накладення штрафу від 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 задоволено.
Визнано дії заступника начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюка А. А. з винесення постанов про накладення штрафів від 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 неправомірними.
Скасовано постанову про накладення штрафу від 03 листопада 2022 року, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. від 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 26 238,01 грн.
Скасовано постанову про накладення штрафу від 03 листопада 2022 року, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. від 03 листопада 2022 року у № 10136727 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 12 920,90 грн.
Скасовано постанову про накладення штрафу від 03 листопада 2022 року, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. від 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 23 358,75 грн.
Скасовано постанову про накладення штрафу від 03 листопада 2022 року, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. від 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 46 116,01 грн.
Скасовано постанову про накладення штрафу від 03 листопада 2022 року, винесену заступником начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюком А. А. від 03 листопада 2022 року у ВП № 10136727 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 21 580,80 грн.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 03 листопада 2022 року (день винесення державним виконавцем постанов про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафів). У боржника ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим документом, а тому були підстави для нарахування штрафу, однак державним виконавцем неправильно застосовано положення статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", а тому оскаржувані постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафів підлягають скасуванню.
Суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області задоволено.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2023 року скасовано.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії заступника начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюка А. А. з винесення постанов про накладення штрафів від 03 листопада 2022 року у ВП №10136727 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8089, виданого 08 листопада 2006 року Рівненським міським судом Рівненської області, відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21), яку застосував і суд першої інстанції, але невірно тлумачив, про те, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія), та встановив, що станом на 03 листопада 2022 року (дата винесення оскаржуваних постанов) заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 108 590,01 грн, що боржником не спростовано та розрахунок якої він не оскаржував, яка погашена 08 листопада 2022 року.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем оскаржувані постанови про накладення на заявника штрафів прийняті відповідно до законодавства, а саме правильно застосовано норму частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" до триваючих правовідносин, - до прав і обов`язків, що продовжувалися на момент набрання цією нормою чинності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
06 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
25 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21), від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме правовідносин, що виникають із накладення штрафу на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд не врахував, що в матеріалах виконавчого провадження наявна заява стягувача - ОСОБА_3 від 04 лютого 2014 року про те, що вона не має жодних претензій до боржника на рахунок боргу за весь період, у той час як державний виконавець обраховував заборгованість та, відповідно, виніс постанову про накладення штрафу на основі заборгованості за період з 11 листопада 2008 року.
Вважає накладення штрафів у такій кількості подвійним стягненням, що суперечить статті 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що жодного документа виконавчого провадження, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження, він не отримував.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У Рівненському відділі ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває ВП № 10136727 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8089, виданого 08 листопада 2006 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 400,00 грн щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 вересня 2006 року та до досягнення дитиною повноліття.
Заступник начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Гуменюк А. А. 03 листопада 2022 року виніс постанови:
- про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів - 52 476,01 грн станом на 01 вересня 2018 року, за період з 11 листопада 2008 року до 31 серпня 2018 року у розмірі 26 238,01 грн;
- про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів - 646 04,51 грн станом на 01 вересня 2019 року, за період з 01 вересня 2018 року до 31 серпня 2019 року у розмірі 12 920,90 грн;
- про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів - 77 862,51 грн станом на 01 вересня 2020 року, за період з 01 вересня 2018 року до 31 серпня 2020 року у розмірі 23 358,75 грн;
- про накладення штрафу від 03 листопада 2022 року на ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів - 92 232,01 грн станом на 01 вересня 2021 року, за період з 01 вересня 2018 року до 31 серпня 2021 року у розмірі 46 116,01 грн;
- про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів - 107 904,01 грн станом на 01 вересня 2022 року, за період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року у розмірі 21 580,80 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 16 листопада 2022 року: станом на 01 квітня 2018 року загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим документом становила 50 476,01 грн;
станом на 01 вересня 2022 року загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим документом становила 107 904,01 грн;
станом на 03 листопада 2022 року (дата винесення оскаржуваних постанов) загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 108 591,01 грн, що боржником не спростовано та свого розрахунку не надано.
Заборгованість боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим документом станом на 01 грудня 2022 року відсутня.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.