ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 927/479/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - приватного підприємства "Грівас" (далі - Підприємство, позивач, скаржник) - Жуков Д.О. (адвокат),
відповідача - приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Техно-Т" (далі - Фірма, відповідач) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 (головуючий - суддя Шморгун В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 (головуючий - суддя Пантелієнко В.О., судді Остапенко О.М., Сотніков С.В.)
у справі №927/479/22
за позовом Підприємства
до Фірми
про зобов`язання вчинити дії та стягнення 390 000 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для зобов`язання відповідача вчинити певні дії, стягнення компенсації за незаконне використання права інтелектуальної власності та моральної шкоди за приниження ділової репутації.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Підприємство звернулося до суду з позовною заявою до Фірми про:
- зобов`язання Фірми з моменту набрання рішенням суду законної сили вчинити такі дії:
видалити з сайту https://techno-t.net.ua/ текст такого змісту усіма мовами: "Організація виробництва пінобетонних/газобетонних блоків не є автомобільним методом виробництва. Пропонуємо Вашій увазі виробничу лінію конвейєрного типу з механізованим завантаженням компонентів. Виробництво пінобетонних/газобетонних блоків здійснюється за різальною технологією із застосуванням двопортального комплесу для різання пінобетону. Специфікація виробничої лінії розрахована на представників малого та середнього бізнесу бажаючих налагодити виробництво пінобетонних/газобетонних блоків продуктивністю від 40 м3 за зміну, до 120 м3 за суттю при організації виробничого процесу в три зміни. Склад виробничої лінії розрахований на подальшу модернізацію до лінії "конвейєрного типу" з автоматичним дозуванням "компонентів". За потреби, з найменшими витратами можлива поетапна модернізація лінії та автоматизація виробництва зі збільшенням продуктивності до 150 м3 пінобетонної/газобетонної продукції"; ілюстрації (графічні зображення), що розташовані під словами "Вид зверху" та "Вид збоку";
опублікувати на сайті https://techno-t.net.ua/ інформацію про факт протиправного використання об`єктів права інтелектуальної власності Підприємства та повний текст рішення суду у даній справі;
- стягнення з Фірми на користь Підприємства компенсації за незаконне використання об`єктів права інтелектуальної власності у розмірі 325 000 грн і компенсації моральної шкоди за приниження ділової репутації у розмірі 65 000 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- позивач на своєму веб-сайті http://grivas.ua розмістив інформацію про його продукцію, а саме лінію для виробництва газобетону/пінобетону "Стандарт плюс" (текст та графічні зображення), яка була розроблена у 2013 році;
- у червні 2022 року позивач виявив, що відповідач на своєму веб-сайті https://techno-t.net.ua розмістив зображення (опис та ілюстрації) лінії з виробництва пінобетонних/газобетонних блоків (ЛППІГ-30), які є тотожними з каталогом позивача, без дозволу останнього, чим порушив його права;
- у зв`язку з цим, позивач просив суд зобов`язати відповідача припинити використання об`єктів права інтелектуальної власності шляхом вилучення із сайта ілюстрації лінії з виробництва пінобетонних/газобетонних блоків (ЛППІГ-30) та текстового опису, а також стягнути з відповідача компенсацію за незаконне використання об`єктів інтелектуальної власності з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат за кожен об`єкт та моральну шкоду за порушення ділової репутації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 закрито провадження у справі в частині зобов`язання Фірми з моменту набрання рішенням суду законної сили видалити з сайту https://techno-t.net.ua/ текст усіма мовами, у решті позову [зобов`язати опублікувати на сайті https://techno-t.net.ua/ інформацію про факт протиправного використання об`єктів права інтелектуальної власності Підприємства та повний текст рішення суду у даній справі; стягнення з Фірми на користь Підприємства компенсації за незаконне використання об`єктів права інтелектуальної власності у розмірі 325 000 грн і компенсації моральної шкоди діловій репутації у розмірі 65 000 грн] відмовлено та стягнуто Фірми на користь Підприємства 10 864,29 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
2.2. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 в частинах, якими у решті позову, а саме щодо зобов`язання опублікувати на сайті https://techno-t.net.ua/ інформацію про факт протиправного використання об`єктів права інтелектуальної власності Підприємства та повний текст рішення суду у даній справі; щодо стягнення з Фірми на користь Підприємства компенсації за незаконне використання об`єктів права інтелектуальної власності у розмірі 325 000 грн і компенсації моральної шкоди діловій репутації у розмірі 65 000 грн- відмовлено та стягнуто Фірми на користь Підприємства 10 864,29 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Підприємство звернулось з апеляційними скаргами.
2.3.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 апеляційні скарги Підприємства щодо відмови у задоволенні позовних вимог та Фірми щодо стягнення 10 864,29 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі №927/479/22 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Підприємство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Підприємство із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що:
- суди неправильно витлумачили пункт "є" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" (далі- Закон), частину другу статті 22 Закону України "Про інформацію", статтю 2 Закону України "Про електронні комунікації" та не врахували правові висновки Верховного Суду щодо правової природи веб-сайту, викладені у постановах від 21.11.2019 та від 18.03.2021 у справі №927/791/18;
- суди неправильно застосували норми матеріального права (статтю 52 Закону) та порушили норми процесуального права (статті 79, 238 ГПК України), не застосували принцип jura novit curia;
- апеляційний господарський суд безпідставно і без жодного обґрунтування відхилив висновок судової експертизи, проведеної за його ж ініціативою;
- при цьому, скаржник послався на постанови Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №918/440/19, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
4.2. Крім того, скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що відсутній правовий висновок про можливість чи неможливість стягнення моральної шкоди на користь юридичної особи за порушення авторського права на твір (об`єкт права інтелектуальної власності), власником виключних майнових прав на який є саме юридична особа.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від відповідача відзив на касаційну скаргу до Суду не надійшов.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції зазначено, зокрема, таке.
6.1.1. Підприємство є юридичною особою, основним видом діяльності якої є виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, та власником знаку для товарів і послуг "Грівас" на підставі виданого Державною службою інтелектуальної власності свідоцтва від 10.09.2014 №190671.
6.1.2. Фірма є юридичною особою, основним видом діяльності якої є виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну.
6.1.3. Як зазначає позивач, він є виробником лінії для виробництва газобетону/пінобетону "Стандарт плюс", інформацію про яку розмістив на своєму веб-сайті http://grivas.ua у вигляді файлу у форматі .pdf, що складається з 14 сторінок тексту та графічних зображень.
6.1.4. Підприємство 01.10.2018 склало технічний опис лінії для виробництва пінобетонних блоків "Стандарт Плюс", волокна армуючого (фібри поліпропиленової), протеїнового піноутворювача.
6.1.5. Позивач вважає, що опис і зображення лінії з виробництва пінобетонних блоків/газобетонних блоків (ЛППІГ-30), розміщених на сайті відповідача https://techno-t.net.ua, є ідентичними (тотожними) з каталогом позивача щодо лінії конвеєрного типу для виробництва пінобетонних блоків "Стандарт плюс", розміщеному на сайті http://grivas.ua, без дозволу останнього.
6.1.6. Станом на дату ухвалення судом рішення інформація, що містилась на веб-сторінці https://techno-t.net.ua/liniya-po-proizvodstvu-penobitonnyh-blokov-gazobetonnyh-blokov-lppig-30, видалена.
6.2. Щодо правомірності використання відповідачем спірних тексту та ілюстрацій суд першої інстанції встановив, зокрема, таке.
6.2.1. Технічний опис від 01.10.2018, складений позивачем, за словами його представника, для покупця обладнання, містить технічні дані лінії у зібраному виді, а саме її габаритні розміри (довжину, ширину, висоту та масу).
6.2.2. Суд першої інстанції вважає, що на підставі наданих позивачем доказів - титульної сторінки з технічних умов, сертифікатів про походження товару, технічного опису лінії для виробництва пінобетонних блоків "Стандарт плюс" та висновку експерта не можна встановити дати розроблення позивачем цієї лінії.
6.2.3. Суд першої інстанції зазначив, що предметом доказування у цій справі, з огляду на предмет спору, є обставини щодо неправомірного використання відповідачем спірних тексту та інформації, які були розміщені на веб-сайті позивача, а не обставини розроблення позивачем спірного обладнання.
6.2.4. Наданий позивачем акт від 30.09.2017 №ОУ-000064 здачі-прийняття робіт (надання послуг) не дає суду змоги встановити обставину розміщення на веб-сайті позивача спірних тексту та ілюстрацій, оскільки, у ньому зазначено про надання ТОВ "Фонбренд" Підприємству контент-послуг загальною вартістю 14 280 грн, однак не вказано, що саме конкретно було виконано.
6.2.5. За наведених обставин у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені вище докази не є належними, допустимими та достатніми доказами та не підтверджують вказані позивачем обставини.
6.2.6. Як зазначає позивач, відповідач на своєму сайті https://techno-t.net.ua опублікував інформацію про обладнання - лінію з виробництва пінобетонних блоків/газобетонних блоків (ЛППІГ-30) [далі - Лінія ЛППІГ-30] (опис та зображення), яка є ідентичною інформації (опису та зображенням), розміщеної позивачем на своєму сайті http://grivas.ua у 2017 році щодо лінії для виробництва газобетону/пінобетону "Стандарт плюс" (далі - Лінія "Стандарт плюс"), виробником якої є Підприємство.
6.2.7. Суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, у тому числі спірних тексту та ілюстрацій, позивач та відповідач є виробниками по суті однакового обладнання - лінії з виробництва пінобетону/газобетону (блоків), яку позивач реалізовує під назвою "Стандарт плюс", а відповідач - під назвою "ЛППІГ-30".
6.2.8. Разом з тим, неправомірність реалізації відповідачем свого обладнання, що є аналогічним обладнанню позивача, не є ні предметом, ані підставою позову. Спірним є лише використання тексту та ілюстрацій, технічного опису обладнання позивача в описі обладнання відповідача.
6.2.9. Відповідач не заперечує факт розміщення на своєму сайті зазначеної інформації про Лінію ЛППІГ-30, однак вважає, що позивач не довів, що опис та ілюстрації продукції, розміщеної на сайті позивача та відповідача є настільки тотожними або схожими, що їх можна сплутати та те, що спірні текст та ілюстрації, які він вважає рекламними матеріалами, що не мають критеріїв творчості, є твором та об`єктом авторського права, власником якого є позивач.
6.2.10. Крім того, відповідач не заперечив проти того, що надана позивачем роздруківка з сайта Фірми з інформацією про Лінію ЛППІГ-30 не відповідає інформації, що була розміщена на сайті відповідача.
6.2.11. Проаналізувавши тексти, розміщені на сайтах позивача та відповідача, суд першої інстанції встановив, що обидва тексти містять речення, які побудовані з використанням одних і тих же слів, за винятком того, що у тексті відповідача відсутні назви обладнання та компонентів, які містяться у тексті позивача, а слово "пінобетонних блоків" замінено на "пінобетонних/газобетонних блоків", в однаковій послідовності (як слова, так і речення), а, отже, за своїм змістом є тотожними.
6.2.12. Порівнявши ілюстрації до цього тексту, розміщені на сайтах позивача та відповідача, суд першої інстанції встановив, що ці зображення за зовнішнім виглядом, зовнішнім оформленням, кольором, кількістю та формою використаних елементів, їх графічним співвідношенням та розміщенням є ідентичними. На думку суду, ідентичність цих об`єктів є очевидною.
6.3. Стосовно зобов`язання відповідача видалити зі свого сайту спірні текст та ілюстрації суд першої інстанції зазначив, зокрема, таке.
6.3.1. У судовому засіданні як представник позивача, так і представник відповідача визнали, що спірні текст та ілюстрації видалені з веб-сайту відповідача.
6.3.2. Отже, зазначена обставина не підлягає доказуванню, оскільки, суд першої інстанції не має обґрунтованих підстав вважати її недостовірною або визнаною у зв`язку з примусом.
6.3.3. Враховуючи те, що предмет спору в частині зобов`язання відповідача видалити з його веб-сайту спірні текст та ілюстрації припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі у цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
6.4. Щодо зобов`язання відповідача опублікувати на своєму веб-сайті інформацію про факт протиправного використання об`єктів права інтелектуальної власності позивача та повний текст рішення у даній справі суд першої інстанції зазначив таке.
6.4.1. Позивач просить зобов`язати відповідача опублікувати інформацію про факт протиправного використання об`єктів права інтелектуальної власності позивача та повний текст рішення суду у даній справі на веб-сайті відповідача, який не відноситься до засобів масової інформації, а є лише сайтом юридичної особи в мережі Інтернет, на якому розміщена інформацію про цю особу та продукцію, що нею виробляється.
6.4.2. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, оскільки, стаття 52 Закону чітко передбачено належний спосіб захисту у таких правовідносинах, а тому застосування позивачем такого способу захисту як зобов`язання відповідача розмістити на веб-сайті відповідача, а не у засобах масової інформації (пресі), підпадає під розуміння неправильно обраного способу захисту, тобто іншого, ніж передбачений законом, а не відсутність такого, як хоче позивач.
6.4.3. Оскільки, суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, а позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає способу, визначеному Законом, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача опублікувати на своєму веб-сайті інформацію про факт протиправного використання об`єктів права інтелектуальної власності позивача та повний текст рішення суду у даній справі задоволенню не підлягають.
6.5. Щодо заявленої до стягнення компенсації за незаконне використання об`єктів права інтелектуальної власності суд першої інстанції, зазначив, зокрема, таке.
6.5.1. Позивач, звертаючись до суду, визначив компенсацію за порушення авторських прав в розмірі 325 000 грн, виходячи із розрахунку по 10 мінімальних заробітних плат за кожен об`єкт (4 ілюстрації та текст).
6.5.2. З наведеного розрахунку суми компенсації вбачається, що заявлена до стягнення сума є розміром компенсації, яка визначена позивачем на власний розсуд та не узгоджується з вимогами пункту "г" частини другої статті 52 Закону, які підлягають застосуванню судом під час вирішення спору (оскільки Закон не передбачає права суду при вирішенні питання про стягнення компенсації брати за основу розмір мінімальної заробітної плати, а обмежений порядком розрахунку (формулою), наведеним у пунктом "г" частини другої статті 52 Закону), а також засадами господарського судочинства.
6.5.3. Отже, позивач не обґрунтував порядку розрахунку суми компенсації, заявленої до стягнення, та не надав суду обґрунтований розрахунок такої суми, зокрема, розміру винагороди або комісійного платежу, які були б сплачені, якби відповідач звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права тощо, та відповідні докази на підтвердження такого розміру.
6.5.4. При цьому, з урахуванням відсутності у матеріалах справи (внаслідок їх ненадання позивачем) відповідних доказів, суд першої інстанції позбавлений можливості самостійно визначити розмір компенсації, що підлягає стягненню.
6.5.5. Відтак наданий позивачем розрахунок суми компенсації не приймається судом першої інстанції як такий, що є належним, документально підтвердженим, обґрунтованим, підтвердженим реальними вихідними даними.
6.5.6. Висновки Верховного Суду у справах №916/473/16, №761/10620/15, на які посилається позивач, не підлягають врахуванню судом першої інстанції у цій справі, оскільки, зроблені Верховним Судом на підставі правової норми, зазначеної у пункті "г" частини другої статті 52 Закону, яка втратила чинність з 22.07.2018, а, отже, не може застосовуватись до спірних правовідносин.
6.5.7. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував і не довів належними доказами розміру заявленої до стягнення компенсації за використання твору без дозволу суб`єкта авторського права, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.
6.6. Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди у розмірі 65 000 грн суд першої інстанції вказав таке.
6.6.1. Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди діловій репутації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 65 000 грн.
6.6.2. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
6.6.3. Разом з тим, позивач не обґрунтував, в чому саме полягає порушення (приниження) його ділової репутації, а, отже, не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є обов`язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.
6.6.4. Не погоджується суд першої інстанції з такими правовими підставами цієї позовної вимоги як неправомірність використання ділової репутації відповідно до приписів статті 33 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 4, 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
6.6.5. Спірні текст та ілюстрації не підпадають під розуміння рекламних матеріалів, оскільки, за своєю природою та місцем розміщення є лише певною частиною загального технічного опису одного з промислових виробів, розміщеного у загальному збірнику (каталозі) продукції цього виробника, а не самостійним об`єктом (твором), направленим саме на рекламу, тобто за допомогою якого здійснюється безпосереднє розповсюдження відповідної інформації з метою просування його на ринок.
6.6.6. У свою чергу позивачем не доведено створення та використання такого каталогу саме як самостійного окремого рекламного твору.
6.6.7. Не підлягають застосуванню у даному випадку і приписи статті 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", оскільки правомірність копіювання зовнішнього вигляду самого виробу (Лінії "Стандарт Плюс"), як вже зазначав суд першої інстанції, не стосується предмету спору.
6.6.8. З огляду на викладене, суд першої інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 65 000 грн.
6.7. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, у цілому погодився з доводами суду першої інстанції, та вказав, зокрема, таке.
6.7.1. До апеляційної інстанції 21.11.2023 від Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (далі - НДЦ) надійшов лист від 14.11.2023 про направлення висновку експертів від 09.11.2023 №253/1/23 (далі - Висновок) та повернення матеріалів справи №927/479/22 до апеляційного суду.
6.7.2. Відповідно до Висновку за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №927/479/22 на питання: " 1) який розмір матеріальної шкоди завдано позивачу внаслідок розміщення відповідачем на своєму сайті ілюстрацій та тексту щодо лінії з виробництва пінобетонних блоків, які є об`єктами права інтелектуальної власності позивача?; 2) яка ринкова вартість майнових прав на об`єкти права інтелектуальної власності позивача (ілюстрацій та тексту з описом лінії з виробництва пінобетонних блоків) станом на дату оцінки?; 3) яким є розмір компенсації позивача за використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності позивача (ілюстрацій та тексту з описом лінії з виробництва пінобетонних блоків) без його дозволу у своїй господарській діяльності (на сайті)?", експерти відповіли таке:
- по першому питанню: розмір матеріальної шкоди, якої завдано позивачу внаслідок розміщення відповідачем на своєму сайті ілюстрацій та тексту щодо лінії з виробництва пінобетонних блоків, які є об`єктами права інтелектуальної власності позивача складає 35 007,40 тис грн. (тридцять п`ять тисяч сім гривень 40 коп.);
- по другому питанню: ринкова вартість майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності позивача (ілюстрацій та тексту з описом лінії з виробництва пінобетонних блоків) станом на 09.04.2022 складає 111 338 грн (сто одинадцять тисяч триста тридцять вісім грн);
- по третьому питанню: визначити розмір компенсації позивача за використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності позивача (ілюстрацій та тексту з описом лінії з виробництва пінобетонних блоків) без його дозволу у своїй господарській діяльності не вбачається за можливе, про що зазначено в дослідницькій частині.
6.7.3. Апеляційний суд зазначив, що критично ставиться до висновків експертів в експертизі від 09.11.2023 №253/1/23 по першому і другому питанням, оскільки, вони суперечать наявним у справі доказам. Тому місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив у позові в цій частині.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №927/479/22 на підставі пунктів 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від відповідача 29.02.2024 до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява, в якій Фірма не визнала касаційну скаргу, вважає, її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у її задоволенні, та оскаржувані судові рішення залишити без змін. Також, відповідач просить розглядати справу без участі представника.
7.3. Від позивача 05.03.2024 до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.
7.4. Суд протокольною ухвалою від 12.03.2024 долучив вказані додаткові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного оскарження є:
- рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 в частинах, якими у решті позову, а саме щодо зобов`язання опублікувати на сайті https://techno-t.net.ua/ інформацію про факт протиправного використання об`єктів права інтелектуальної власності Підприємства та повний текст рішення суду у даній справі; щодо стягнення з Фірми на користь Підприємства компенсації за незаконне використання об`єктів права інтелектуальної власності у розмірі 325 000 грн і компенсації моральної шкоди діловій репутації у розмірі 65 000 грн - відмовлено та стягнуто Фірми на користь Підприємства 10 864,29 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката;
- постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, якою апеляційні скарги Підприємства щодо відмови у задоволенні позовних вимог та Фірми щодо стягнення 10 864,29 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі №927/479/22 - без змін.
8.1.1. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 не оскаржувалось ні в апеляційному, ані в касаційному паорядку. Відтак, не є предметом касаційного перегляду.
8.1.1.Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.