ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/12988/20
адміністративне провадження № К/990/21870/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/12988/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення коштів, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.),
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення з відповідача податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у сумі 4ʼ448ʼ874,19грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 позов задоволено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення коштів закрито. Справу віднесено до юрисдикції Господарського суду м. Києва.
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі №640/12988/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Ухвалою суду від 18.03.2024 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 19.03.2024.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
У справі, що розглядається, податковий орган звернувся до суду з позовом до Підприємства про стягнення податкового боргу.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду задоволено клопотання Підприємства про закриття провадження у справі, рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесений до юрисдикції Господарського суду м. Києва.
Врахувавши суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскільки на момент звернення контролюючого органу до суду з позовом, який стосується стягнення податкового боргу, господарським судом стосовно ДП "Конярство України" порушено справу про банкрутство, то в силу приписів зазначених вище норм цей позов ГУ ДПС у Запорізькій області, як кредитора, має бути розглянутий цим же судом.
Податковий орган не погодився з ухвалою суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №320/1237/20, зокрема, Верховний Суд вказав, що визначаючись щодо юрисдикційної належності спору, спеціальною нормою для визначення юрисдикції в цій справі має бути саме пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України, відповідно до якого, до господарської юрисдикції не відносяться спори про визначення і сплату (стягнення) грошових зобов`язань, визначених відповідно до ПК України. Таким чином, як вважає позивач, висновки апеляційного суду про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з необхідністю розгляду вимог податкового органу щодо стягнення податкової заборгованості у господарському процесі, не відповідають висновкам Верховного Суду, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм процесуального права.
До суду надійшов відзив Підприємства на касаційну скаргу, відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що у справі, яка розглядається та у справі на яку посилається податковий орган, не є тотожними предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами обставини, а також наявне різне правове регулювання спірних правовідносин. З огляду на викладене, оскільки правовідносини не є подібними, відсутні підстави для касаційного оскарження, відтак, Підприємство вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.
Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення касаційного провадження до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/129/22 (908/1333/22), яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України, з необхідності відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №320/12137/20.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
З оскаржуваного судового рішення слідує, що апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що Кодекс України з процедур банкрутства, який є спеціальним щодо регулювання спірних правовідносин, у зв`язку з порушенням справи про банкрутство відповідача, до грошових зобов`язань відносить і зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів). Відтак у разі наявності заборгованості в боржника перед контролюючим органом, останній уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу і набуває статусу кредитора у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.
Для таких грошових зобов`язань передбачений окремий порядок їх пред`явлення до боржника, а саме: щодо поточних вимог кредиторів - шляхом розгляду спору щодо таких вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому, законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб`єктом їх пред`явлення - кредитором - особою публічного права чи кредитором - особою приватного права, винятком є лише спори, пов`язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
З огляду на вищезазначене, суд констатував, що спірні правовідносини повинні вирішуватись у межах господарського судочинства в Господарському суді м. Києва в межах справи №910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", а тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Суд апеляційної інстанції покликався на позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 28.04.2022 у справі №300/2043/19, яка, у свою чергу, заснована на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, наведених у постановах від 27.02.2019 (справа №826/1866/17), від 23.09.2020 (справа №826/16976/16), від 21.09.2021 (справа № 905/2030/19(905/1159/20) та Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 (справа № 560/2855/20).
Не погоджуючись з таким висновком апеляційного суду, у касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та неврахування судом при ухваленні рішення висновку Верховного Суду, викладеного Великою Палати Верховного Суду у справі №320/1237/20. У постанові від 13.04.2023 Судом указано, що до справ, які належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів, укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
Як встановлено частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.