ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 160/12714/22
адміністративне провадження № К/990/44727/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 (суддя - Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 (головуючий суддя - Білак С.В. (доповідач), судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі №160/12714/22.
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП) №41/32-00-07-01-26 від 18.02.2022, №52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №49/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №48/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022; №47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №46/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №42/32-00-07-01-26; №40/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022.
В обґрунтування позову ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" посилалось на відсутність підстав для проведення планової виїзної перевірки з огляду на приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій вважає необґрунтованими, протиправними, складеними з порушенням вимог діючого законодавства України та такими, що порушують права та законні інтереси товариства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023, адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи даний спір та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Також суд дійшов висновку, що усі податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки та на підставі акта перевірки, який в даній справі є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, дійшов висновку, що такі дії контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки та її призначення, є самостійною підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Відповідач не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог з обставин призначення та проведення перевірки, оскільки вважає, що судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, підставою касаційного оскарження вказує пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП вважає, що до спірних правовідносин в частині обставин призначення та проведення перевірки має бути застосований правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 по справі №816/228/17, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було спростовано обставини того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" є обов`язковою для виконання, податковим органом було повною мірою дотримані умови по призначенню перевірки, передбачені статтею 77 Податкового кодексу України - зокрема, планова перевірка ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" була передбачена у Плані-графіку проведення планових документальних перевірок на 2021 рік. Також пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України передбачено умови, за дотримання яких здійснюються саме документальні планові перевірки, які було дотримано відповідачем, як наслідок, проведення планових документальних перевірок згідно Плану-графіку на 2021 рік після 09.02.2021 (дати набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів 03.02.2021 №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок") повністю узгоджується з нормами чинного законодавства.
Також у касаційній скарзі відповідач наводить обґрунтування неправильного, на його думку, застосування норм матеріального права і не врахування висновків Верховного Суду у справах, пов`язаних із дослідженням реальності господарських операцій та інших порушень норм податкового законодавства, виявлених під час проведення перевірки.
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Зокрема, зазначає, що обставини стосовно відмінностей між об`єктами та предметами правового регулювання і умов застосування правових норм у даній справі та у справі №816/228/17 є безумовним підтвердженням неподібності правовідносин, що в свою чергу не дає адміністративному суду підстав для врахування у справі за позовом ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17.
Позивач вважає належним способом захисту своїх порушених прав саме оскарження дій контролюючого органу щодо призначення, поновлення, проведення перевірки та складання акту перевірки під час дії мораторію на проведення перевірок.
Також зазначає, Верховний Суд у постановах від 26.09.2022 №1340/3590/18 та від 04.05.2022 у справі № 1.380.2019.002258, встановив, що встановлені судами обставини протиправності призначення та проведення перевірки, за наслідками якої і було прийнято податкове повідомлення- рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.
Щодо касаційної скарги відповідача та висновків акта перевірки №876/32-00-07-01-02-27/00190905 від 17.12.2021, ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується з доводами Східного МУ ДПС по роботі з ВПП, викладеними у касаційній скарзі та в акті перевірки, не визнає та відхиляє їх, оскільки останні суперечать нормам Податкового кодексу України, Конституції України та є безпідставними. У касаційній скарзі відповідач не спростував жодного з доводів судового рішення та позовної заяви та не надав суду доказів наявності порушень з боку ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Крім того, позивач у поданому відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження у справі №160/12714/22, у зв`язку з тим, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
В разі не задоволення клопотання про закриття касаційного провадження - залишити касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 - без змін.
Клопотання ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задоволенню не підлягає, оскільки підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й наведення ним підстави касаційного оскарження, потребує ретельної перевірки, що не могло бути здійснено на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження, а саме, застосування їх судами в оскаржуваних рішеннях у подібних правовідносинах. Натомість позивач у прохальній частині відзиву лише вказує на відмінність правовідносин без належного обґрунтування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами, відповідно до Плану графіку на 2021 рік, на підставі направлень, виданих Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП №261 від 09.08.2021, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" з метою здійснення контролю з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України) та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт №876/32-00-07-01-02-27/00190905 від 17.12.2021.
На підставі названого акту перевірки, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №41/32-00-07-01-26 від 18.02.2022№52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №49/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №48/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022; №47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №46/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022; №42/32-00-07-01-26; №40/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.