ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 823/1553/16
адміністративне провадження № К/9901/41402/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П.. Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське"
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 (суддя Каліновська А.В.) та
постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 (судді: Ісаєнко Ю.А., Губська Л.В., Федотов І.В.)
у справі 823/1553/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське"
до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Уманської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (далі - позивач, ТОВ "Дзензелівське") звернулося до суду з позовом до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 1, Звенигоросдька ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області), Уманської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 2, Уманська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 №0000452200.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом невірно обчислено порушення позивачем законодавчо встановлених строків розрахунків, оскільки дні, в яких здійснено надходження повернутих коштів від нерезидента на рахунки позивача - не повинні враховуватись до порушеного строку їх повернення, тому відповідач помилково збільшив порушений позивачем законодавчо встановленого строк їх повернення на три дні, у зв`язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає повному скасуванню, оскільки неможливо виокремити та ідентифікувати суму помилково нарахованої позивачу частини пені за три дні.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 № 0000452200 в частині нарахування ТОВ "Дзензелівське" пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 976,79 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем помилково здійснено нарахування позивачу пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків, включаючи дні повернення надміру здійсненої переплати нерезидентом на поточний рахунок резидента коштів; відповідно, позивачем здійснено порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності по зовнішньоекономічному контракту від 21.10.2014 № 2014-031 по сумі 3000,00 євро на 35 днів (а не 36 днів), 3000,00 євро на 96 днів (а не 97 днів) та 6750,00 євро на 301 день (а не 302 дні).
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 17.05.2016 № 0000452200 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 976,79 грн. (186738 грн. 77 коп. 185761 грн. 98 коп.(3000 євро х 0,3 відсотка х 35 днів = 315 євро; 3000 євро х 0,3 відсотка х 96 днів = 864 євро; 6750 євро х 0,3 відсотка х 301 днів = 6095,25 євро), 315 євро + 864 євро + 6095,25 євро = 7274,25 євро х 25536926 (курс НБУ) = 185761 грн. 98 коп.).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 № 0000452200 в частині нарахування ТОВ "Дзензелівське" пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 976,79 грн.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що розраховуючи строки розрахунків посадовою особою було враховано, що згідно платіжного доручення від 14.05.2015 №11678574 сума у розмірі 3000,00 євро надійшла на 126 день з дати здійснення авансового платежу (08.01.2015), тобто з порушенням на 36 днів; платіжного доручення від 14.07.2015 №11915538 сума у розмірі 3000,00 євро надійшла на 187 день, тобто з порушенням на 97 днів; платіжного доручення від 04.02.2016 №12667148 сума у розмірі 6750,00 євро надійшла на 392 день, тобто з порушенням на 302 дні.
Однак, як зазначив суд апеляційної інстанції, згідно наданих до апеляційної скарги виписок по валютному рахунку № НОМЕР_1 (код валюти 978 EUR) у банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, кошти у сумі 3000,00 євро надійшли на валютний рахунок 13.05.2015 (а не 14.05.2015, як вважав контролюючий орган); у сумі 3000,00 євро - 13.07.2015 (а не 14.07.2015, як вважав контролюючий орган); у сумі 6750,00 євро - 03.02.2016 (а ні 04.02.2016, як вважав контролюючий орган), що не було враховано судом першої інстанції.
Відтак, суд апеляційної інстанції, враховуючи розрахунок контролюючого органу пені за порушення строків розрахунків за імпортними операціями, відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" вказав, що позивачу повинна була нарахована пеня у загальному розмірі 185761,98 грн, у тому числі по сумі 3000,00 євро у розмірі 8044,13 грн (3000,00 євро х 0,003 х 25,536926 (курс на день виникнення заборгованості) х 35 (кількість днів затримки); по сумі 3000,00 євро у розмірі 22063,90 грн (3000,00 євро х 0,003 х 25,536926 (курс на день виникнення заборгованості) х 96 (кількість днів затримки); по сумі 6750,00 євро у розмірі 155653,95 грн (6750,00 євро х 0,003 х 25,536926 (курс на день виникнення заборгованості) х 301 (кількість днів затримки), у зв`язку з чим визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 № 0000452200 в частині нарахування ТОВ "Дзензелівське" пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 976,79 грн.
Позивач, не погоджуючись з судовими рішення судів першої та апеляційної інстанції звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом від 21.10.2014 №2014-031були проведені в повному обсязі шляхом проведення попередньої оплати на загальну суму 244200,00 євро. Оскільки товар надійшов на суму 216450,00 євро, переплачені кошти у розмірі 27750,00 євро було повернуто підприємству, при чому, частина з них у розмірі 12750,00 євро надійшла з порушенням законодавчо встановлених строків.
При цьому, позивач у скарзі зазначив, що ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність врахування днів надходження грошових коштів на валютний рахунок ТОВ "Дзензелівське" до загального строку затримки повернення грошових коштів резиденту на підставі положень, які встановлюють виключно порядок визначення початку перебігу строку і не мають жодного відношення до порядку визначення його завершення.
Скаржник, у скарзі посилаючись на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалах від 16.02.2015 у справі № К/800/53929/13 та від 03.10.2016 у справі № К/800/26412/14 зазначив, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту, і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.
Позивач також посилаючись на позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 01.03.2016 у справах № К/800/4612/15 та № К/800/4614/15 зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасовано в повному обсязі, оскільки у разі встановлення, судом невідповідності частини рішення вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним при умові, що цю частину може бути ідентифіковано ((виокремлено) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Однак, на думку заявника, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Тоді як суди попередніх інстанцій фактично перебрали на себе повноваження контролюючого органу та вдались до самостійного визначення суми штрафних санкцій.
Заперечення на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Тальнівської ОДПІ від 15.04.2016 № 55, направлення від 15.04.2016 № 26, згідно п/п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій по контракту від 21.10.2014 №2014-031, укладеного із ООО "Agro Royal s.r.o." (Чехія), за період з 21.10.2014 по 21.04.2016, за результатами перевірки складено акт від 28.04.2016 №39/22/32837429 (том 1 а.с. 8-15), яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 №758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" в частині порушення строків завершення імпортних операцій по зовнішньоекономічному контракту від 21.10.2014 №2014-031 в сумі 12750,00 євро, в тому числі 3000,00 євро на 36 днів, 3000,00 євро на 97 днів та 6750,00 євро на 302 дні.
При цьому, в ході перевірки встановлено, що повернуті кошти від нерезидента надійшли на рахунок позивача: в сумі 3000 євро згідно виписки банку від 14.05.2015 (на 126 день з дати здійснення авансового платежу); в сумі 3000 євро згідно виписки банку від 14.07.2015 (на 187 день з дати здійснення авансового платежу); в сумі 6750 євро згідно виписки банку від 04.02.2016 (на 392 день з дати здійснення авансового платежу).
На підставі вищезазначеного акта перевірки Тальнівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 № 0000452200 (том 1 а.с. 17), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 186738,77 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та ДФС України, проте рішеннями останніх від 26.07.2016 №14809/23-00-10-0210 та, відповідно, від 23.09.2016 №21064/6/99-99-11-01-02-25 скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення - рішення - без змін.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними операціями та відповідальність за порушення законодавчо встановлених строків таких розрахунків визначено Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 185).
Відповідно до ст. 1 Закону № 185 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст. 2 Закону № 185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 185 порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Разом з тим, 01.12.2014 з метою врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України та недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 01.12.2014 № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка згідно пункту 10 набирала чинності з 03.12.2014 і діяла до 03.03.2015 включно (далі - Постанова №758).
Пунктом 1 вказаної Постанови № 758 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Положеннями пункту 2 Постанови № 758 установлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.