ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 820/364/17
адміністративне провадження № К/9901/41513/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П.. Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 (суддя: Полях Н.А.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (Судді: Старосуд М.І., Яковенко М.М., Лях О.П.)
у справі № 820/364/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоцентр-Харків"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Склоцентр-Харків" (далі - позивач, ТОВ "Склоцентр-Харків") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001741304, № 0001261409, № 0002001402, № 0002011402.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки в основу винесених податкових повідомлень - рішень покладено висновки акту перевірки, які є помилковими.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято в порушення вимог податкового законодавства.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в якій просив таку скаргу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Склоцентр Харків", зареєстроване як юридична особа (код ЄДР: 35352875) та здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого Виконкомом Харківської міської ради 06.11.2007 за №10029360490.
З 07.11.2007 ТОВ "Склоцентр-Харків" перебуває на обліку як платник податків в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
В період з 21.09.2016 по 23.09.2016 Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоцентр Харків" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 07.10.2016 № 618/20-40-14-02-07/35352875, яким встановлено порушення ТОВ "Склоцентр-Харків" вимог: п. 2.8 Положення № 637; п/п. 131.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого:
встановлено перевищення ліміту каси в перевіряємому періоді на загальну суму 2751,05 грн.;
завищено суму витрат визначених за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, на загальну суму 413521 грн., та як наслідок занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 74435 грн.;
завищено суму податкового кредиту на загальну суму 112704 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму на загальну суму 938472 грн.;
завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6000 грн.;
не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за січень, лютий 2016 року під час виплати доходу.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області 01.11.2016 прийнято податкові повідомлення - рішення:
№ 0002011402, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 938472 грн. та застосовано штрафні санкції - 469236 грн.;
№ 0002001402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 600 грн.;
№ 0001741304, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 950 грн. та нараховано пеню 5,73 грн.;
№ 0001261409, яким до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції у розмірі 5 502,1 грн.;
№ 0001991402, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 74 435 грн. та застосовано штрафні санкції - 16 094,5 грн.;
Не погодившись із винесеним рішенням, ТОВ "Склоцентр Харків" подало скаргу до Державної фіскальної служби України на акт від 07.10.2016 № 618/20-40-14-02-07/35352875 та винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001741304, № 0001261409, № 0001991402, № 0002001402 та № 0002011402.
За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001991402, а податкові повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001741304, № 0001261409, № 0002001402 та № 0002011402. - залишила без змін.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п/п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з п/п. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Податковим кредитом, згідно п/п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Підпунктами 198.1-198.3 ст. 184 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Разом з тим, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 938472 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у відповідних податкових періодах, на загальну суму 6 000 грн., Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на підтвердження реальності господарських відносин між контрагентами та правомірної сплати податку на додану вартість ТОВ "Склоцентр-Харків" надало наступні документи: договір оренди № 3/29-А від 01.04.2009 із додатками (том 1 а.с. 160-.166), лист та ПрАТ "Харківський завод транспортного устаткування" № 844 від 15.12.2014 (том 1 а.с. 167), про необхідність звільнити всі надані в оренду приміщення; договір зберігання № 5/045 Х - 14 від 30.12.2014 з додатками (том 1 а.с. 168-179); договір зберігання майна № 30/04 - 15Х від 30.04.2015 з додатками (том 1 а.с. 180- 200); договір зберігання майна № 0206-15/Х від 02.06.2015 з додатками (том 1 а.с. 201-208); договір зберігання майна № 0109 - 15/Х від 01.09.2015 з додатками (том 1 а.с. 209-221) договір зберігання майна № Є/010216 від 01.02.2016 з додатками (том 1 а.с. 222-230); договір зберігання майна № 41/010216 від 01.02.2016 з додатками (том 1 а.с. 231-239); договір зберігання майна № 5/36-16 від 29.04.2016 з додатками (том 1 а.с. 240-247); договір зберігання майна № 5/37-16 від 29.04.2016 з додатками (том 1 а.с. 248-250, том 2 а.с. 1-5) відомості оплати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (том 2 а.с. 7-9, 11-13, 16-18, 20-21, 23-25, 27-28, 30-31, 33-35, 37-39) та копії актів наданих послуг по використанню під`їзної колії: № 7 від 30.01.2015 (том 2 а.с. 6); № 17 від 27.02.2015 (том 2 а.с. 10); № 24 від 31.03.2015 (том 2 а.с. 14); № 29 від 30.04.2015 (том 2 а.с. 19); № 50 від 31.06.2015 (том 2 а.с.22); № 92 від 30.11.2015 (том 2 а.с. 26); № 102 від 31.12.2015 (том 2 а.с. 29); № 8 від 29.01.2016 (том 2 а.с. 32); № 42 від 31.05.2016 (том 2 а.с. 36); договір сумісного користування під`їзними шляхами № б/н від 01.01.2012 (том 2 а.с. 40); договір № 3/ЕПК про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 01.01.2016 (том 2 а.с. 43), що укладено між співвласником колії ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Склоцентр-Харків", № 1/ЕПК від 01.01.2015 (том 2 а.с. 42) та № 1/ЕПК від 01.01.2014 (том 2 а.с. 41); лист № ДС-07-01/751 від 07.11.2016 (том 2 а.с. 44); договір про експлуатації під`їзної залізничної колії ФОП ОСОБА_2 з додатками (том 2 а.с. 45-49).