ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 360/4568/20
адміністративне провадження № К/990/22487/22
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., Гімона М.М., Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 (судді: Компанієць І.Д. (головуючий), Гайдар А.В., Геращенко І.В.) у справі №360/4568/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Старобільський молокозавод" (далі - позивач, Товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.10.2020 №Ю-15454-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 4872140,30 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2016-2020 років нараховував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок), належним чином подавав звіти до контролюючого органу, проте не сплачував нараховану суму ЄСВ. Відповідач кваліфікував такий нарахований, але не сплачений позивачем ЄСВ в сумі 4872140,30 грн, як недоїмка, оскільки строк сплати станом на 30.09.2020 є таким, що настав, у зв`язку з чим і було сформовано оскаржувану вимогу.
Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки з 2016 по 2020 роки (до 12.02.2020 включно) діяв пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), згідно з яким законодавець встановив виключення з загального правила щодо сплати єдиного внеску для певної категорії платників, а саме - платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Тобто норми пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI до 12.02.2020 включно містили положення, за якими відповідним платникам єдиного внеску дозволялося протягом певного часу, який відповідає часу проведення антитерористичної операції (АТО), не виконувати приписи щодо нарахування та сплати єдиного внеску, при цьому недоїмка щодо єдиного внеску, яка склалася протягом проведення АТО, підлягала списанню на підставі заяви такого платника.
Таким чином, у позивача до 12.02.2020 склалися очікування, що йому під час проведення АТО буде дозволено не сплачувати єдиний внесок, при цьому недоїмка за нарахованим, але не сплаченим ЄСВ буде списана за його заявою після закінчення АТО.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна вимога є правомірною.
Пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI тимчасово визначав право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняв від вказаного обов`язку повністю. Враховуючи, що пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ виключено на підставі Закону України від 14.01.2020 № 440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (набрав чинності 13.02.2020), відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI.
Також суд вказав, що позивачем не надано доказів, що недоїмка, яка утворилася за період з 14.09.2016 по 12.02.2020 була визнана безнадійною та списана.
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 № Ю-15454-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3828410,11 грн за період з 20.09.2016 по 15.01.2020, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги у частині скасування вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 3828410,11 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога охоплює період з 20.09.2016 по 15.01.2020, у якому позивач в силу дії пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI. Тому за цей період контролюючий орган не мав повноважень формувати та направляти Товариству вимогу про сплату боргу.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що подібних висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 26.10.2021 у справі 360/1594/20 та від 17.11.2021 у справі №200/2618/20-а.
Щодо боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1043730,19 грн за період з 18.02.2020 по 16.09.2020, то в цій частині суд дійшов висновку, що вимога складена контролюючим органом правомірно, оскільки з 13.02.2020 пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, який тимчасово звільняв позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратив чинність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод", є: 93412, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, буд. 23-б.
Приватне акціонерне товариство "Старобільський молокозавод" перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління ДПІ у м.Сєвєродонецьку (м. Сєвєродонецьк) та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (АТО) включено м. Сєвєродонецьк Луганської області.
05.10.2020 контролюючим органом сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-15454-17 на загальну суму заборгованості 4872140,30 грн (недоїмка). Вищевказану вимогу позивач отримав 10.11.2020.
Сума боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 4872140,30 грн складається з несплачених сум єдиного соціального внеску за найманих працівників, що підтверджується поданими платником звітами за період з 14.09.2016 по 16.09.2020, в яких позивач самостійно визначив зобов`язання у сумі 4931725,46 грн, залишок непогашеного грошового зобов`язання - 4872140,30 грн.
Згідно з інтегрованою карткою платника за позивачем на дату формування оскарженої вимоги, рахується борг в сумі 4872140,30 грн.
Зазначені обставини позивачем не спростовуються.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішень не врахував відповідних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18, а також у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №200/5718/20-а, що свідчить про неправильне застосування пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI.
На переконання скаржника судом апеляційної інстанції застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.10.2021 у справі № 360/1594/20, від 17.11.2021 у справі №200/2618/20-а, які не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, так як не відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №812/292/18 (постанова від 06.11.2018).
Контролюючий орган наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у зразковій справі № 812/292/18 дійшла чіткого та зрозумілого висновку про те що пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у частині 2 статті 6 Закону № 2464-VІ.
Натомість у справах № 360/1594/20, №200/2618/20-а Суд фактично дійшов протилежного висновку, що платник єдиного внеску не повинен виконувати обов`язок зі сплати недоїмки з єдиного внеску, яка утворилась у період дії пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ до закінчення антитерористичної операції, навіть з урахуванням законодавчих змін, а саме виключення вказаної норми, а відтак формування та надсилання (вручення) платнику вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправним.
Вищенаведене, на думку скаржника, призвело до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ, яким встановлена неможливість його застосування як норми, що тимчасово звільняла платника від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, після втрати нею чинності до правовідносин які виникли у період її дії, та норм процесуального права, зокрема: частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Товариство не скористалося своїм правом та не подало відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Спірним питанням у цій справі є правомірність дій контролюючого органу щодо формування та надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка утворилася за період з 14.09.2016 по 12.02.2020 (включно), після набрання чинності абзацу п`ятого підпункту "у" пункту 83 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14.01.2020 №440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", яким пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI було виключено.
12. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частини друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Судами встановлено, що позивач є платником єдиного внеску згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI.
Згідно з пунктами 1, 4 і 12 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону № 2464-VI).
За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вказаного Закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Отже нормами Закону № 2464-VI чітко визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI, є недоїмкою. За наявності у платника єдиного внеску недоїмки податковий орган зобов`язаний надіслати такому платнику вимогу про її сплату.
02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VІІ), який набув чинності 15.09.2014. Цей Закон прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО) або переселилися з неї під час її проведення.