ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 127/33489/21
Провадження № 51-4179 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020030000458, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лука Барського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 14 березня 2023 року визнав ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдав його в зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Вінницький апеляційний суд 23 червня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасував і постановив новий вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, і призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Згідно з вироком апеляційного суду 08.10.2021 близько18:00 по спецлінії "102" від ОСОБА_7 надійшов виклик про те, що в неї виникла конфліктна ситуація із сусідом. На цей виклик за адресою АДРЕСА_2 прибули працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були у форменому одязі, екіпіровані спеціальними засобами, табельною вогнепальною зброєю, із закріпленими нагрудними жетонами із зображенням спеціального номера.
Під час спілкування працівників поліції із заявницею ОСОБА_7 на сходовій клітині п`ятого поверху до них підійшов ОСОБА_6
ОСОБА_8 та ОСОБА_9, представившись, запропонували ОСОБА_6 пройти до службового автомобіля для встановлення обставин та складання протоколу про адміністративне правопорушення, на що ОСОБА_6 відмовився.
В подальшому, будучи попередженим про застосування щодо нього заходів фізичного впливу та спеціальних засобів, ОСОБА_6 розпочав чинити активний супротив ОСОБА_9, маючи на меті уникнути застосування кайданків.
З метою перешкодити ОСОБА_8 допомогти ОСОБА_9 надіти кайданки ОСОБА_6 умисно схопив лейтенанта поліції ОСОБА_8 за кисть правої руки та провернув її, чим заподіяв останній закритий краєвий перелом середньої фаланги 2-го пальця правої кисті без зміщення, який відповідно до висновку судово-медичного експерта № 974/1013 від 28.10.2021 відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2023 року і закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
На обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що апеляційний суд, надавши іншу оцінку доказам, не дослідив їх повторно, обмежився допитом потерпілої та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_7, не дослідивши інших доказів, які досліджував суд першої інстанції, надав їм іншу оцінку, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів.
Також стверджує, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки жодних намірів спричиняти працівникам поліції тілесні ушкодження у нього не було, а потерпіла не змогла пояснити, звідки у неї взялися й інші тілесні ушкодження.
Вважає, що слідчі експерименти від 23 листопада 2021 року, протоколи яких апеляційний суд поклав в основу вироку, проведені з порушенням, оскільки при його проведенні мали бути присутні всі учасники події, зокрема обвинувачений, потерпіла, свідки, а також мало проводитись відтворення дій, обстановки, обставин подій. Засуджений вказує, що слідчі експерименти, на які послався суд апеляційної інстанції, фактично були повторними допитами, тому протоколи за результатами їх проведення не можуть братися до уваги судами і є недопустимими доказами. Крім цього, вказує, що ці слідчі дії проведені неуповноваженим слідчим.
Також засуджений вважає, що після проголошення вироку апеляційного суду головуючий не роз`яснив йому зміст судового рішення, а також проявив упереджене ставлення в процесі розгляду.
Вважає, що апеляційний суд проігнорував позицію Верховного Суду про те, що відеозапис, зроблений працівником поліції на власний мобільний телефон, не може бути доказом, і врахував при постановленні вироку відеозапис, зроблений на телефон потерпілої ОСОБА_8 .
Також вказує, що суд не розглянув клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновку СМЕ № 974/1013 від 28 жовтня 2021 року і безпідставно зазначив про отримання всіх тілесних ушкоджень потерпілою під час затримання ОСОБА_6, хоча сама потерпіла такого не говорила.
Крім цього, засуджений вважає, що апеляційний суд не виклав обсяг обвинувачення, визнаного доведеним і не сформулював обвинувачення; вважає, що достатніх доказів для доведення його винуватості не встановлено, тому кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю; посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинами кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судове рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги засудженого щодо неправильної, на його думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.
Стосовно доводів про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів, надання іншої оцінки доказам без повторного їх дослідження, то вони спростовуються матеріалами справи.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2023 року щодо ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, у якій просив вказаний вирок скасувати і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому відповідне покарання.
Також у своїй скарзі прокурор просив повторно дослідити докази, а саме допитати потерпілу ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та дослідити письмові докази (документи). Це клопотання прокурора було задоволено апеляційним судом в судовому засіданні 16 травня 2023 року.
Також у цьому засіданні захисником ОСОБА_10 усно було заявлено клопотання про повторний допит обвинуваченого та свідків сторони захисту, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також повторне дослідження всіх документів, досліджених судом першої інстанції. Це клопотання також було задоволене апеляційним судом. При цьому сторони зобов`язались забезпечити явку всіх заявлених ними свідків.
При прослуховуванні аудіозапису судових засідань апеляційного суду встановлено, що в судовому засіданні 30 травня 2023 року було повторно допитано потерпілу ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_7, й на запитання головуючого захисник ОСОБА_10 повідомив, що в наступному засіданні сторона захисту бажає допитати обвинуваченого та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 .