ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 645/5847/19
провадження № 61-15052св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄР ГРУП",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська Марина Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ" на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року у складі судді Сілантьєвої Е. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пилипчук Л. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (далі - ТОВ "АНСУ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄР ГРУП" (далі - ТОВ "РЄР ГРУП"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська М. М. (далі - приватний нотаріус), про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири.
Позов обґрунтовано тим, що 26 грудня 2007 року між Акціонерним банком "Факторіал-Банк" (далі - АБ "Факторіал-Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), та нею укладено договір кредиту від 25 грудня 2007 року № 366-Н-В/01/07, відповідно до умов якого вона отримала від банку кредит у розмірі 30 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором сторони 26 грудня 2007 року уклали іпотечний договір № 366/07, зареєстрований в реєстрі за № 336, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В. М., згідно з яким вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З листа ПАТ "Фідобанк" від 10 квітня 2018 року вих. №1-1-3/1097-ЛК їй стало відомо, що 10 квітня 2018 року ПАТ "Фідобанк" відступило ТОВ "АНСУ" право вимоги за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № 366-Н-В/01/07 та право вимоги за іпотечним договором від 26 грудня 2007 року № 366/07.
З інформаційної довідки від 16 серпня 2019 року № 177695583 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна їй стало відомо, що ТОВ "АНСУ" продало, а ТОВ "РЄР ГРУП" придбало у власність нерухоме майно, а саме належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У вказаному договорі купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М. М. та зареєстрованим в реєстрі № 798, право на продаж вказаного майна виникло у ТОВ "АНСУ" на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2007 року № 366/07 та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 20 березня 2009 року.
Зазначена квартира - єдине місце її проживання, а тому відповідно до Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII) це нерухоме майно не може бути примусово стягнуто (без згоди власника) протягом дії зазначеного закону.
Крім того, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відбулася з порушенням вимог законодавства, оскільки іпотекодавець не отримував від іпотекодержателя письмових повідомлень про порушення зобов`язання та необхідність усунення порушень у тридцятиденний строк, а також повідомлення про прийняте іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".
З огляду на викладене просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 19 липня 2019 року між ТОВ "АНСУ" та ТОВ "РЄР ГРУП", який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салімовською М. М., зареєстрований в реєстрі за № 798.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений 19 липня 2019 року між ТОВ "АНСУ" та ТОВ "РЄР ГРУП", який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М. М., зареєстрований в реєстрі за № 798.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статей 36, 38 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, далі - Закон № 898-IV) між сторонами 26 грудня 2007 року був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з пунктами 2.1, 2.2 в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов основного договору, сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно буде здійснено шляхом продажу від імені іпотекодержателя предмету іпотеки.
Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
Вищевказані застереження передбачені у пункті 4.1 договору іпотеки від 26 грудня 2007 року.
Кредитор направляв позивачу листи від 13 квітня 2018 року, 04 липня 2018 року та від 01 серпня 2018 року.
Суд першої інстанції встановив обізнаність позивача про намір нового кредитора ТОВ "АНСУ" продажу предмета іпотеки.
Водночас, іпотечне майно підпадає під ознаки, визначені підпунктом 1 пункту 1 Закону № 1304-VII, а тому на нього не може бути звернуто стягнення, у тому числі не може бути продане.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається що у ОСОБА_1 відсутнє на праві власності будь-яке інше нерухоме майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
18 жовтня 2023 року через засоби поштового зв`язку ТОВ "АНСУ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 755/17990/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з актом державного виконавця від 12 липня 2019 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/9393/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АНСУ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 701 459,05 грн встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, боржник ОСОБА_1 фактично не проживає, майно боржника відсутнє, квартира перебуває в оренді.
Зазначене унеможливило звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 для погашення існуючої заборгованості.
Водночас усупереч викладеному суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли протилежного висновку, встановивши що спірна квартира - єдине місце проживання позивачки, тому на правовідносини поширюється дія Закону № 1304-VII.
В контексті цього, судам попередніх інстанцій слід було застосувати принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції, відмовлено ТОВ "АНСУ" у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 грудня 2007 року між АБ "Факторіал-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_1 укладено договір кредиту від 25 грудня 2007 року № 366-Н-В/01/07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 дол. США на придбання нерухомого майна.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № 366-Н-В/01/07 АБ "Факторіал-Банк" та ОСОБА_1 26 грудня 2007 року уклали іпотечний договір № 366/07, зареєстрований в реєстрі за № 336, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В. М., згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
25 грудня 2017 року АТ Фідобанк відступило ТОВ "АНСУ" право вимоги за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № 366-Н-В/01/07на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 квітня 2018 року та право вимоги за іпотечним договором від 26 грудня 2007 року № 366/07 на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 10 квітня 2018 року.
Листом ПАТ Фідобанк від 10 квітня 2018 року вих. №1-1-3/1097-ЛК ОСОБА_1 повідомлено про зміну кредитора.
Згідно з договором купівлі-продажу від 19 липня 2019 року, укладеним між ТОВ "АНСУ" та ТОВ "РЄР ГРУП", посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М. М. та зареєстрований в реєстрі за № 798, ТОВ "АНСУ" продало, а ТОВ "РЄР ГРУП" набуло у власність квартиру АДРЕСА_2 .
У серпні 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист від ТОВ "АНСУ" зі звітом про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки від 19 липня 2019 року, в якому ТОВ "АНСУ" повідомило боржника про продаж 19 липня 2019 року предмета іпотеки за іпотечним договором № 366/07, а саме квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з інформаційною довідкою № 177695583 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 серпня 2019 року, ТОВ "РЄР ГРУП" є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2019 року, укладеного з ТОВ "АНСУ".
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Спірні правовідносини стосуються необхідності захисту права власності позивачки на квартиру, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеному нею з АБ "Факторіал-Банк", правонаступником за яким є ТОВ "АНСУ",та яка вибула з власності позивачки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб згідно зі статтями 36, 38 Закону № 898-IV.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.