ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 730/921/21
провадження № 61-11700св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вишгородська міська рада Київської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 3 липня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вишгородська міська рада Київської області, про визначення місця проживання дитини.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 15 листопада 2013 року вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 березня 2019 року розірвано. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
З 24 вересня 2019 року вона разом з дочкою зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідач зареєстрований та проживає на АДРЕСА_2 .
Також вказувала на те, що вона працює у ТОВ "Камтекс" на посаді менеджера з логістики, де є можливість працювати дистанційно, має постійний дохід у вигляді заробітної плати, може корегувати графік роботи для забезпечення догляду за дитиною, характеризується на роботі позитивно, проживає у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1, в якій створені необхідні умови для проживання та розвитку дитини.
Відповідач вихованням дочки та її утриманням не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідним харчуванням, одягом, не оплачує гуртки, які відвідує дочка, та має заборгованість зі сплати аліментів.
Починаючи з 2021 року, відповідач приїздить за місцем їх проживання та влаштовує сварки у присутності дочки, що може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.
Вказує, що дитина має з нею тісний зв`язок, звичайне та усталене місце проживання, порушення яких може призвести до негативних наслідків, зважаючи на вік дитини.
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 16 вересня 2021 року № 396 визначено ОСОБА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, проте дійти згоди, з ким із них та де саме буде проживати їхня дочка ОСОБА_3, вони не можуть.
Відповідач вимагає, щоб два тижні на місяць дитина проживала з ним, що не відповідає її інтересам, оскільки вона відвідує дитячий садок, а відповідач проживає у іншому регіоні. Відповідач намагається забрати дочку, коли йому заманеться, що також не відповідає інтересам дитини. Отже невизначення постійного місця проживання дитини позбавляє її можливості вирішувати нагальні питання виховання та здорового розвитку дитини.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що вона добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, оскільки сумлінно займається вихованням дочки, піклується про її духовний і фізичний розвиток, дочка тривалий час проживає з нею, забезпечена всім необхідним, вважав за доцільне визначити місце проживання дитини з нею.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2022 року, ухваленим у складі судді Данько О. В., позов задоволено.
Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю - ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що з 29 грудня 2020 року малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю у квартирі АДРЕСА_1, де створені всі належні умови для проживання та її розвитку, відвідує дошкільний навчальний заклад та гуртки за місцем проживання.
Встановлено судом і те, що ОСОБА_2 не заперечує щодо визначення місця проживання дочки з матір`ю за умови забезпечення його прав брати участь у вихованні дочки та спілкуванні з нею.
Встановивши зазначене та врахувавши ставлення матері і батька до своїх батьківських обов`язків, інтереси дитини, увагу і турботу батьків, необхідність розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також те, що визначення місця проживання дитини з одним з батьків не позбавляє другого можливості спілкуватися і брати участь у вихованні дитини, суд першої інстанції вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 3 липня 2023 року рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що офіційним місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 є місце проживання її матері - ОСОБА_1, а саме квартира АДРЕСА_1 . Відповідач зазначене не оспорював і не оспорює. Крім того, відповідач не порушує питання про зміну місця проживання та реєстрації дитини.
Також судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач під час розгляду справи наголошував на тому, що спір між сторонами у цій справі існує виключно з приводу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки позивач перешкоджає йому в цьому.
Апеляційний суд зазначав, що рішення про задоволення позову про визначення місця проживання дитини з одним із батьків може бути ухвалено виключно якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між батьками такого спору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою та не врахував, що сторони добровільно визначили місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що посилання суду першої інстанції на те, що між сторонами існують суперечливості з приводу участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, не є підставою для задоволення позову, оскільки такі суперечливості неможливо усунути шляхом визначення місця проживання дитини.
З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції вважав позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, і, як наслідок, відмовив у позові.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просила постанову Чернігівського апеляційного суду від 3 липня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надав належної оцінки доказам та дійшов помилкового висновку про те, що сторони дійшли згоди щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
Зазначала, що після розірвання шлюбу з відповідачем виник спір щодо визначення місця проживання дитини; у 2021 році відповідач особисто звернувся із заявою до Вишгородської міської ради, в якій просив розглянути питання про визначення місця проживання дитини, що, на думку заявника, вказує на існування спору, проте жодного рішення щодо місця проживання дитини Вишгородська міська рада не приймала.
Крім того, при вирішенні справи апеляційним судом не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 554/11459/20, відповідно до якого під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин у цій справі визначили місце проживання дитини з матір`ю, з такими висновками судів погодився й касаційний суд.
Не враховано судом апеляційної інстанції і висновок, викладений у постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), в якому зазначено, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Заявник вказує, що питання щодо місця проживання малолітньої дочки з відповідачем неврегульоване.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що місце проживання дитини визначено та належним чином задокументовано не було, просила про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 3 липня 2023 року, в якому вказував на безпідставність її доводів. Зазначав, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Також зазначав, що, звертаючись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилалась на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Посилання ОСОБА_1 на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, ОСОБА_2 вважає безпідставними, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 зазначено, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, якщо суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог, встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Під судовим рішенням в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц та від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 554/11459/20, на яку посилається ОСОБА_1, висновки та встановлені судами фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, у вказаній справі та у справі, що переглядається, є різними. Так, у згаданій справі між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки первісний позов обґрунтований відмовою відповідача у наданні згоди на реєстрацію місця проживання дитини, а зустрічний - перешкоджанням у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.
Заявник вказує, що він добровільно та на прохання позивача через півроку після розірвання шлюбу надав згоду на реєстрацію місця проживання дочки з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1, що також вказує на те, що фактичні обставини справи № 554/11459/20 і фактичні обставини справи, яка переглядається, є різними.
Постанова Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), яка також була підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, на думку ОСОБА_2, перевірці не підлягають, оскільки має іншій предмет позову, зокрема, поділ спільного майна подружжя.
За таких обставин посилання ОСОБА_1 на висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у згаданих постановах Верховного Суду, є недоречними, оскільки жодна наведена заявником справа не має ознак тотожності правовідносин.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано з Борзнянського районного суду Чернігівської області матеріали цивільної справи № 730/921/21.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 4 вересня 2023 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) та у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 554/11459/20 (провадження № 61-17604св21).
7 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 15 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 березня 2019 року розірвано.
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11 грудня 2015 року.
З довідки про реєстрацію місця проживання, виданої виконавчим комітетом Вишгородської міської ради від 3 березня 2021 року № 8420, суди встановили, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 липня 2019 року № 175274106.
Відповідно до актів обстеження житлових умов, складених службою у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради від 23 липня 2021 року № 56 та від 3 серпня 2022 року № 55, в квартирі АДРЕСА_1 для виховання та проживання малолітньої дитини створено всі необхідні житлові умови; дитина має окрему кімнату, де наявні ліжко, простір для проведення змістовного дозвілля, достатня кількість іграшок, дитячої літератури, одягу та взуття.
З акта обстеження умов проживання від 30 червня 2021 року судами встановлено, що ОСОБА_2 проживає на АДРЕСА_2 ; в будинку триває ремонт; в одній з кімнат є місце для відпочинку та сну дитини.
Також судами попередніх інстанцій з довідки від 21 вересня 2021 року № 23, виданої директором закладу дошкільної освіти "Теремок", встановлено, що з серпня до листопада 2020 року ОСОБА_3 відвідувала заклад дошкільної освіти "Теремок" Борзнянської міської ради Чернігівської області.
З 2021 року ОСОБА_3 відвідує дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 608 в м. Вишгород Київської області, що підтверджено копією педагогічної характеристики від 4 липня 2022 року, та клуб спортивного танцю "Diamond" Вишгородського міського будинку культури "Енергетик".
Також судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ "Камтекс" за основним місцем роботи на посаді менеджера з логістики за п`ятиденним графіком роботи з понеділка до п`ятниці з 9 год00 хв до 18 год00 хв з можливістю дистанційної роботи, що підтверджується довідкою ТОВ "Камтекс".
З довідки комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Вишгородської міської ради від 1 липня 2022 року № 269 судами встановлено, що з 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 працює у комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Вишгородської міської ради на посаді провізора та її дохід з 1 травня 2022 року до 30 червня 2022 року склав 46 889,52 грн. За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно.
На виконанні Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває судовий наказ № 730/989/18 від 16 серпня 2018 року, виданий Борзнянським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 7 серпня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.
На 19 серпня 2021 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 69 260,38 грн, що підтверджується довідкою № 11048, виданою головним державним виконавцем Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
15 вересня 2021 року ОСОБА_2 сплачено через Борзнянський відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 27 696 грн заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджено копією відповідної квитанції.
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 16 вересня 2021 року № 396 визначено ОСОБА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , зокрема:
рекомендовано батьку брати участь у вихованні дитини та у спілкуванні з малолітньою дочкою відповідно до графіка - перший та третій тижні місяця з правом відвідування культурних, розважальних заходів, а також з правом забирати дитину та залишатися з ночівлею за місцем проживання батька без супроводу матері за умови дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, задовільного стану здоров`я дитини; за попередньою домовленістю з матір`ю побачення з дочкою протягом двох годин для вручення подарунків щорічно на день народження дитини та перед Новим роком - 31 грудня;
рекомендовано ОСОБА_2 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її, вчасно повертати дитину матері;
рекомендовано ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_2, не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною;
батько забирає та привозить дитину до місця проживання матері;
у разі домовленості між сторонами вони можуть встановити інші способи спілкування і участі батька у вихованні дитини.
Рішеннями виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 18 серпня 2022 року № 162 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року, заява N 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.